Російський уряд поспішає закріпити підсумки анексії Криму всілякими способами, часом починаючи вирішувати подальші завдання, не вирішивши попередні. Такий поспіх ‒ найбільш достовірний доказ невпевненості у своїх силах і в перспективі своїх починань.
Про це для видання «Крим.Реалії» пише кримський журналіст Микола Семена, повідомляє UAINFO.org.
«Саме таку ситуацію, причому з посиланням на деяких експертів, підтвердило нещодавнє повідомлення ТАСС про те, що «Крим трансформує економіку після виконання плану з подолання дефіциту води».
У нормальних умовах будь-якому експерту було б зрозуміло, що говорити про трансформацію економіки зараз, коли проблема забезпечення водою не вирішена, більше того, навіть немає плану її вирішення, як і немає впевненості в тому, що вона взагалі буде вирішена, ще занадто рано. Так було б у будь-якому регіоні будь-якої нормальної країни, але не в Росії, яка загнала себе в глухий кут окупацією Криму. Російські чиновники, щоб заслужити похвалу Кремля, вважають, що краще передати куті меду, ніж недостаратися. І намагаються. Подивимося, що з цього виходить.
Як відомо, з 7 вересня в Сімферополі, Бахчисарайському та Сімферопольському районах через посуху та обміління водоймищ ввели третій, найжорсткіший етап обмежень подачі води. З 14 жовтня в Білогірську знизили тиск при подачі води. Також повідомили про обмеження водопостачання через дефіцит ресурсу. Білогірський район перевели на подачу води за графіком. Через безводність страждають Судакського-Феодосійський регіон, місто Керч і весь Керченський півострів, північні райони Криму, обмежена подача води на південнобережних курортах та в західному регіоні. Підконтрольний Кремлю глава Криму Сергій Аксенов раніше повідомляв, що не виключає того, що Росія визнає надзвичайною ситуацію з водопостачанням Криму. Він також стверджував, що 2020 рік став найпосушливішим за 150 років спостережень.
Читайте також: Александр Коваленко: Милитаризация и бесхозяйственность оккупантов обезвоживают Крым
При цьому російські чиновники спотворюють реальну ситуацію щодо Криму. Вони говорять, що причиною дефіциту води є те, що Україна припинила її подачу Північно-Кримським каналом. Насправді ж це не так. Так, дійсно, з весни до осені кожного року каналом подавалося 85-90% споживаної в Криму води. І перекриття сильно вплинуло на стан зрошуваного землеробства. Але й годі. Адже канал працював тільки влітку. А в останні місяці року й аж до березня він щорічно вимикався, і води в Криму всім вистачало. Отже, саме в такий час, як зараз ‒ тобто з осені і до березня канал вимикався, і якщо зараз у Криму не вистачає води, то причину треба шукати вже не у від'єднанні каналу, ‒ оскільки він у будь-якому випадку вже був би вимкнений! ‒ а в чомусь іншому.
Неправда і про «найсильнішу за 150 років» посуху. Як відомо, перша гідрометеостанція в Криму була створена в Нікітському ботанічному саду, й у 2009 році було святкування всього лише 100-річних роковин гідрометеостанції Нікітського ботанічного саду. Тобто, в Криму немає 150-річної історії метеоспостережень, до 1909 року вони були хаотичними й недостовірними. І які там були посухи, і чи були взагалі ‒ невідомо.
Тим більше, що річ не в посусі, а в тому, що російські чиновники самі загнали Крим в таку ситуацію необдуманими заходами та своїм ставленням до півострова, як до військового трофею, з яким, як вважали, нічого не трапиться.
Посуха ‒ не від закриття каналу, а від безгосподарності
Але ‒ сталося. У нинішньої посухи, яку Сергій Аксенов готовий оголосити надзвичайним станом, є як мінімум три причини.
Перша ‒ перенаселення півострова через дислокацію великої кількості нових військових частин, техніки, ведення необґрунтованого організованого переселення до Криму мігрантів з Росії. За достовірними відомостями експертів, населення Криму вже перевалило за 3 млн осіб, Севастополя ‒ перевищує 750 тисяч осіб, хоча офіційна російська статистика приховує ці цифри від світової спільноти. У цих умовах споживання води зрослим населенням, а також військовими частинами, як для людей, так і для техніки, сильно збільшилося, і воно, власне, забезпечується штучним скороченням водопостачання для колишнього кримського населення на користь нового контингенту.
Читайте також: Жители Крыма начали использовать горячую воду из батарей отопления для бытовых нужд, – блогер
Друга причина ‒ організація перерозподілу водних ресурсів між регіонами для забезпечення потужного зростання потреб у воді промислових підприємств, у першу чергу, військових суднобудівних заводів Керчі, Феодосії, Севастополя. А також інших підприємств, що виконують військові замовлення. Ця вода також забрана у кримського населення й перекинута для використання окупантами.
Третя ‒ це відсутність в окупантів системного підходу до водних ресурсів Криму, хаотичне буріння нових свердловин, спорадичне перекидання води силами трубопровідних військ з одного водосховища або річки в іншу водойму або річку, що зменшує ефективність використання водних ресурсів відразу в декількох місцях і створює штучний дефіцит.
Тому коли директор науково-виробничої фірми «Водні технології» Анатолій Копачевський говорить ТАСС, що «вся економіка регіону була сформована на основі Північно-Кримського каналу. Зараз ми воду будемо отримувати вже в інших місцях, не там, де вона була раніше», він або не обізнаний, або хитрує. По-перше, не вся економіка Криму була збудована на воді Північно-Кримського каналу; по-друге, для того, щоб отримувати воду «в інших місцях, не там, де вона була раніше», потрібно, щоб вона «в інших місцях» дійсно була. Уже провалився експеримент з отриманням води з хмар за допомогою літака, не додається води від перекачування її з однієї водойми в іншу, не відомо чи вдасться скористатися водою після очищення її з каналізації, а також поки існують одні прожекти з опрісненням морської води. Невідомо, чи підійде технологія опріснення для Криму, і не вирішено, де будувати опріснювачі.
Читайте також: Реактор под распил: "ребята с Донбасса" на Крымской АЭС
Єдиний варіант, який дав поки відчутне збільшення, це артезіанські свердловини, але й це ресурс тимчасовий, оскільки при хижацькій (а в умовах такого жорсткого дефіциту води, як зараз у Криму, вона іншою й не може бути!) експлуатації свердловин підземні сховища води заповнюються солоною водою з морських глибин, з'являються солончаки та пилові бурі, свердловини передбачувано будуть скорочувати можливості підйому води, і з часом прісна вода в них буде витіснена солоною, а це значить, що буде взагалі втрачений весь водоносний горизонт. Приїхали.
При цьому прессекретар російського президента Дмитро Пєсков наголосив, що Росія здатна самостійно забезпечити анексований Крим водою, без участі України. Можна констатувати, що ця заява дуже передчасна.
Так що ж з економікою?
Директор науково-виробничої фірми «Водні технології» Анатолій Копачевський в інтерв'ю ТАСС скористався нехитрою логікою. Якщо її дотримуватися, виходить, що окупанти забезпечать Крим водою за допомогою вже відпрацьованої програми подолання вододефіциту. Програма складається з якихось 14 заходів, під які вже вдруге (вперше освоєння коштів не перевищило 37%! Сподівалися на те, що канал буде розблокований?) виділені гроші ‒ майже 50 мільярдів рублів. А після завершення цієї програми трансформують всю економіку Криму. І це той випадок, коли добре було на папері, та забули про яри. ТАСС повідомляє, що всі 14 заходів ФЦП щодо води дадуть можливість отримати додатково всього 310 тисяч кубометрів води. У порівнянні з колишніми 2 мільярдами кубометрів води з Північно-Кримського каналу це крапля в морі, і навряд чи навіть знизить гостроту проблеми.
Як це буде виглядати? Перший пункт його плану ‒ скорочення зрошення. Але це ніякий не пункт плану, це ‒ неминучість. Зрошення в Криму проводилося дійсно після відкриття в березні з каналу. Але каналу немає. Яке без нього зрошення?
Читайте також: Под российской оккупацией Крым обречен на суррогат отдыха и туризма
Заступник російського голови Ради міністрів і міністр сільського господарства Республіки Крим Андрій Рюмшин повідомив ТАСС, що на території півострова за часів Радянського Союзу було 397,3 тис. га зрошуваних земель. За часів України з перемінним успіхом зрошувалися 140 ‒ 160 тис. га (Насправді поливали культури по-різному, від декількох сотень гектарів до 250-280 тисяч ‒ авт.) Після припинення подачі дніпровської води в Північно-Кримський канал на початку 2014 року зрошувані площі значно скоротилися. Зараз під зрошенням у республіці всього 20,6 тис. гектарів. Кримським аграріям довелося взагалі відмовитися від вирощування рису. Якщо в 2012 році рису зібрали 99,6 тис. тонн з площі 15,5 тис. гектарів, то зараз рисові чеки здебільшого засолені, і лише окремі використовуються для вирощування зернових і технічних культур. По-друге, значно скоротилися посівні площі під соєю та кукурудзою на зерно. Кримчани були змушені скоротити площі під пшеницею, застосовувати посухостійкі сорти, а також розширити посіви традиційних для Криму ефіроолійних культур ‒ лаванди, коріандру тощо.
Міністр хвалиться тим, що сади та виноградники переводяться на крапельне зрошення. Але хвалитися і тут нічим, оскільки перехід від поливного зрошення до крапельного був розпочатий ще при Україні. І після цього стали говорити, що потребує реконструкції Північно-Кримський канал, оскільки його потужні насоси подавали на півострів надлишок води, стільки її не потрібно було при новій технології поливу. Річна потреба від 2,5 мільйонів кубічних кілометрів поступово скорочувалася. Тепер же в господарствах бурять свердловини, створюють накопичувальні ставки. Всього з 2015 року збудовані 10 ставків-накопичувачів загальним об'ємом 2,7 млн куб. м, пробурені 34 свердловини, проведена посадка захисних лісових насаджень на площі 12,7 га. На ці цілі аграріям була надана субсидія на суму понад 902 млн рублів.
Площі меліоративних земель збільшуються з року в рік. За період з 2015 до 2019 року введено в експлуатацію понад 9,7 тис. га. Якщо у 2015 році це було всього 813 га, то у 2019 році ‒ 4,7 тис. га. До кінця 2020 року буде введено ще 3,6 тис. га, розповідає Андрій Рюмшин. Однак перелаштування сільського господарства навряд чи можна вважати досягненням чиновників ‒ вона вимушена, розпочата давно, здійснюється самими аграріями, яким просто нікуди подітися.
Читайте також: В окупованому Криму воду хочуть качати з озера, де зберігають відходи
А що ж з реформою промисловості? Повідомлення ТАСС про це мовчить. Але ж і промисловість не може працювати без води. Але працює! Особливо військові кораблебудівні заводи, на яких саме прісна вода широко використовується в різних технологіях. Але ні Андрій Рюмшин, ні будь-хто інший про це нічого ТАСС не сказали. Чому? Так тому й не сказали, що перелаштування промисловості на нове водопостачання проведене не після виходу з вододефіциту, як нібито планує уряд, а вже зараз вода перекинута з міст, сіл, і навіть частково з аграрного господарства до військових частин і на заводи, які виробляють зброю.
Для покращення водопостачання Севастополя, населення якого вже перевищує 750 тисяч осіб, планують перекидання води з інших джерел, зокрема з річки Коккозка, але проти цього виступає населення, громадськість і ЗМІ Криму, оскільки це означає посилення дефіциту в інших місцях.
Замітка ТАСС сором'язливо зазначає, що в Сімферополі «потреба майже 400-тисячного населення міста (насправді його населення вже перевищило 650 тисяч осіб! ‒ авт.) становить 160 тис. кубометрів на добу, зараз подається близько 100 тис. куб. метрів. Подача додаткових 10 тис. куб. метрів води на добу в систему водопостачання Сімферополя планується упродовж місяця. Ще 30 тис. кубометрів на добу розраховують подати до кінця січня». Правильний перерахунок цих цифр показує, що реальна потреба Сімферополя в воді сьогодні перевищує 250 тисяч кубометрів на добу, і 100 тисяч кубів це менше ніж половина, і ні 10, ні 30 тисяч кубів проблему не усунуть і місто не врятують. Така ж ситуація і в інших місцях.
Що ж робити? Вихід один ‒ зупинити заводи та вивести військові частини. Але Кремль на це не піде. Сьогодні. А завтра?» – пише Микола Семена.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
