Війна у травні різко скоротить судноплавство у Чорному морі
Єгипет – не держава на берегах Чорного моря, але її дії вказують – через три місяці плавання біля берегів Криму і на схід від нього буде можливим лише на підводному човні. Це пов'язано з перспективою наступу ЗСУ на півдні, коли бойові дії зроблять таке плавання ризикованим. Перспектива наступу ЗСУ є і фактором, який утримує Москву від вторгнення до Грузії. Тому слова про те, що грузини, що воюють в Україні з рашистами, захищають Грузію від вторгнення, це не метафора, пише у своєму блозі кандидат історичних наук, історик, археолог Сергій Климовський, інформує UAINFO.org.
Реальність такого сценарію цілком усвідомлюють у Москві. Тому вже готуються до виходу ЗСУ на береги Азовського моря, блокади Криму та Новоросійського порту, для чого будують схему продажу зерна та нафти на світовий ринок через Іран, куди планують постачати їх Каспійським морем та Азербайджаном. Вибудовування цієї схеми стає дедалі очевиднішим, оскільки Москва неспроможна її реалізувати без залучення інших держав. У результаті ознаки підготовки Московії-РФ до перенесення торгівлі з басейну Чорного моря до Каспійського стають дедалі наочнішими.
Насамперед, привертає увагу те, що відбувається в Єгипті та навколо нього, що і логічно, оскільки він найбільший у світі стабільний покупець пшениці та інших зернових. За його ринок Москва бореться давно і прагне стати на ньому монополістом, витіснивши Францію, Україну, Румунію та Болгарію. Це їй більш-менш вдавалося, але зараз до комерційних інтересів Москви додалися й військово-політичні у рамках її зусиль щодо глобалізації війни з Україною та експансії до Африки.
Читайте також: Окупанти виключили зруйновану Попасну з переліку міст
Особливість Єгипту – закупівлю пшениці здійснює централізовано держава, чим фактично регулює ціни на хліб і борошно. Стабільність та авторитет уряду прямо залежать від цін на хліб. Якщо РФ стає постачальником-монополістом, то уряд Єгипту буде таким самим заручником Кремля, яким до 2022 р. були уряди Німеччини та інших країн Європи через залежність від "Газпрому". Як голосуватиме Єгипет в ООН у такому разі щодо резолюцій про російсько-українську війну, очевидно. До цього треба додати зацікавленість РФ у продажу зброї Єгипту, бажання забрати у нього два французькі вертольотоносці "Містраль", які потрапили туди в 2016 р. через російсько-українську війну, підтримку Єгиптом уряду генерала Хафтара, єгипетсько-суданську суперечку через воду Ніла та менш відомі мотиви. Так що, крім перспективи припинення навігації в Азовському та Чорному морях, у Москви багато причин, щоб чіплятися за Єгипет усіма силами, аж до продажу йому пшениці за демпінговими цінами.
Новини з Єгипту дозволяють стверджувати, що Москва вже домовилася з ним про постачання пшениці дуже дешево. Уряд Єгипту 10 березня заявив про свій вихід із 30 червня з міжнародної конвенції з торгівлі зерном (GTC) під егідою ООН, чим здивував усіх. Участь Єгипту у цій конвенції дозволяла йому закуповувати пшеницю за прийнятними цінами. Вихід із конвенції, в якій Єгипет перебував мінімум з 1995 р., означає лише одне – у нього з'явився дуже дешевий та великий постачальник. Ним може бути лише РФ. Зокрема, на це зазначає повідомлення: у лютому уряд Єгипту уклав угоду про постачання 240 тис. т пшениці з компанією "Зерноквітка" (Grainflower), зареєстрованою в ОАЕ на початку цього року. На сайті "Зерноквітка" зазначено, що його склади з пшеницею знаходяться в Азові та Ростові-на-Дону, де її зберігається 200 тис. т. "Зерноквітка" готова поставити великі партії її в будь-який порт світу. Не дістає лише оголошення "Торгуємо краденим українським зерном".
Але через три місяці "Зерноквітка" та подібні до нього фірми зможуть возити щось зі своїх складів тільки через Іран. Це розуміють і в Москві, і в Анкарі. Тому уряд Туреччини в лютому заявив, що з 1 березня посилить контроль за санкційними товарами в РФ та з РФ. Оскільки така торгівля йде переважно Чорним морем, це сигнал турецьким компаніям згортати справи.
Оскільки Туреччина до офіційнмх санкцій не приєдналася, то цю заяву можна лише умовно вважати приєднанням до них. Її уряд не може сказати компаніям, що через три місяці будь-який корабель в Азовському морі та біля берегів Криму стане мішенню для української та російської армій. Тому говорить про посилення контролю, вважаючи, що комерсанти читають газети, все правильно зрозуміють і почнуть плавно закривати угоди, щоб не робити це через три місяці в авральному режимі.
До закриття цієї навігації готуються і в Ірані, який погодився організувати через себе транзит зерна та інших товарів із РФ. На це вказують дві події. Одна – заява Ірану та Саудівської Аравії про відновлення до середини травня дипвідносин, розірваних у 2016 р. Якщо Іран планує вкластися в організацію транзиту суходолом і чекає великої навігації в Затоці, то йому потрібні гарантії безпеки судноплавства по ньому. Дати їх можуть тільки Саудити, тому подобалося це Тегерану чи ні, але довелося йти до них на уклін. В результаті 10 березня обидві держави зробили вказану заяву.
Наступного дня Іран офіційно заявив, що купить у РФ винищувачі Су-35, але не сказав, коли, скільки і за яку ціну. Ізраїльська розвідка повідомила на кшталт 24 штуки. Так як Москва не може швидко виготовити стільки літаків, якщо взагалі може, то, очевидно, йдеться про продаж тих, які перебувають на балансі у її армії. Згода РФ, яка запевняє, що воює не з Україною, а з усім НАТО, на таку угоду багато про що говорить. У тому числі і про те, наскільки важливою для неї стає торгівля з Іраном по Каспію і через Азербайджан. Але, знаючи Москву, не факт, що Іран отримає від неї більше одного-двох цих літаків.
Читайте також: США швидкими темпами готують Україну до контрнаступу – Politico
Торговий флот РФ на Каспії малий, тим більше балкерів-зерновозів, і не зможе впоратися з обсягами перевезень, що намічаються. Якісь судна, але не танкери, можна перегнати на Каспій із Чорного моря каналом Волга-Дон. З танкерами є ще одна проблема: вивезення нафти з Новоросійська здійснює грецький флот. Його на Каспій не переженеш. Якщо причали Новоросійська будуть зруйновані, а восени 2022 р. було продемонстровано, що це реально, то Москві залишиться лише возити нафту через Азербайджан залізницею до Ірану в цистернах.
В результаті Азербайджан раптово придбав для Москви настільки високу цінність, що заступив собою Вірменію, і 27 лютого в Баку для переговорів літав Лавров. У Баку його зобов'язали відвідати алею воїнів, які загинули під час Другої карабахської війни, давши зрозуміти, що інакше жодних плідних переговорів не буде. Лавров, не моргнувши оком, постояв біля могил тих, кого він убив. Це викликало негативну реакцію в Єревані і демонстративно відмовилися призначити вірменського генерала в загальне командування ОДКБ.
У Баку поставили жорстку умову – транзит нафти і зерна через Азербайджан у великих обсягах можливий лише за умови виведення з Карабаху військ РФ і вірменських формувань, що підтримуються ними. Поставили у форматі – спочатку вивід, потім транзит. У Кремлі це передбачали, тому Лавров на прес-конференції в Баку невизначено говорив, що Москва на Південному Кавказі дотримується принципу "не нашкодь" і лаяв ЄС, який, як він висловився, "зловживає своїми відносинами з Вірменією та Азербайджаном". За словами Лаврова, "зловживання" в тому, що ЄС "продавлює свою так звану місію на території Вірменії, що викликає серйозний сумнів з з точки зору легітимності". Нові шедеври російської мови та розуму.
Оскільки ВСУ поки що не в Бердянську і не в Криму, то в Кремлі знають, що вони мають ще час на вмовляння Азербайджану і не поспішають. Приїзд Лаврова 27 лютого був першою пробою на цьому треку, де Москва ще не готова ухвалити якесь остаточне рішення. Лукашенко, на відміну від Лаврова, вилетів 12 березня до Ірану твердо знаючи, що має поспішати і вмовити персів купити у нього калійні добрива, самим забирати з Астрахані і потім самим комусь перепродувати. Лукашенко хвилюється, якщо московити зафрахтують на Каспії всі кораблі, то він так і залишиться сидіти на мішках із добривами у Мінську.
Москва цілком логічно почала вибудовувати обхідний шлях на світовий ринок через Іран і це стає фактором, який змушуватиме її коригувати плани з окупації всієї Грузії та поділу Південного Кавказу на двох із Тегераном.
Для Кремля дуже привабливо прорубати військовою силою "коридор" до Ірану через Південний Кавказ. Рубка "вікон" та "коридорів" просто в крові у московитів і предмет їхньої гордості. Але є дві проблеми. Перша – рубання "коридора" до Ірану має всі шанси стати справжнім "Другим фронтом" для РФ після Українського фронту. Перелякані крики агентів Москви в Тбілісі через повстання 7-9 березня про те, що вони не допустять відкриття "Другого фронту" – це багато в чому відлуння Кремля. Там побоюються, що у процесі "рубки" у країнах Південного Кавказу залізниць не залишиться. Без них "коридор" не коридор, а лише спосіб показати молодецтво молодецтво і що росіяни остаточно "встали з колін", а в Кремлі зовсім збожеволіли.
Друге заперечення проти екстреної рубки "коридору", – генерал Залужний ніколи не говорив, що операція зі звільнення півдня України та Криму неодмінно почнеться з удару по військовому порту Новоросійська і тим більше по торговому порту. Такого начебто не обіцяв навіть Арестович. Тому якщо після виходу ЗСУ до Азовського моря судноплавство на ньому припиниться з військових причин, то можливість для торговців плавати з Новоросійська вздовж берегів Грузії та Туреччини збережеться довго. Зрозуміло, якщо їхні кораблі тиснуться до берега і, якщо РФ не окупує Грузію, що може призвести до війни з Туреччиною. У цьому випадку в Москві можуть відразу забути про грецькі танкери з нафтою з Новоросійська і про зернову угоду.
Але це не на користь Москви. Тому пригрозити ракетним ударом грузинам доручили Симоньян, слова якої нічого не означають, а не Твіттер-Медведєву чи комусь із депутатів Держдуми. Це було порожнім струсом повітря, притому що Сімоньян із задоволенням знесла б Тбілісі, але ніхто в Кремлі їй це не дозволить, бо окупація Грузії для нього зараз "не на часі". Внаслідок загрози Симоньян вразили лише слабонервних росіян, які ховалися в Грузії від своєї рідної армії.
Москва має два місяці, щоб збудувати транзит зерна, нафти та інших товарів з Астрахані до Ірану та його південного порту Абадан. Термін невеликий і те, що в нього не вкластися, в Кремлі знають. Тому МЗС РФ 13 березня заявило, що готове продовжити зернову угоду, термін якої спливає 18 березня, але лише на 60 днів, а не на 120 днів як раніше. Тобто до середини травня. У Кремлі готуються до наступу ЗСУ та до того, що плавання в Азовському морі та в центральній частині Чорного моря із середини травня буде закрито. Буде можливим лише каботажне плавання від Одеси до Босфору та теоретично від Новоросійська до Босфору. Імовірність другого визначатиметься рівнем агресивності поведінки флоту РФ у Чорному морі та рівнем божевілля у Кремлі. Якщо він буде не високим, можливість каботажного плавання від Новоросійська до Босфору збережеться досить довго.
Існує ще один чинник, що впливає на ситуацію, – загроза висадки десанту рашистів із Криму під Очаковом для прикриття спроби форсувати Дніпро з метою знову захопити Херсон. Рашисти, готуючи цю операцію, активізували обстріл Очакова та місцевості біля нього. Природною реакцією на це буде превентивний ракетний удар ЗСУ по флоту РФ у портах окупованого Криму та інших об'єктів. Оскільки це буде один або кілька превентивних ударів, то вони можуть статися на рубежі квітня і травня. Відповідно, всім іноземним торговим кораблям, у тому числі під прапором РФ, слід до кінця квітня піти з портів Криму та триматися від півострова подалі. Міністерство оборони України навряд чи розмістить у ЗМІ повідомлення про можливі дні таких ударів, у тому числі тому, що міністерство захоплень РФ не потрудилося оголосити війну ні 20 лютого 2014 року, ні 24 лютого 2022 року.
Существует ещё один фактор, влияющий на ситуацию, – угроза высадки десанта рашистов из Крыма под Очаковом для прикрытия попытки форсировать Днепр с целью снова захватить Херсон. Рашисты, готовя эту операцию, активизировали обстрелы Очакова и местности возле него. Естественной реакцией на это будет превентивный ракетный удар ВСУ по флоту РФ в портах оккупированного Крыма и другим объектам. Поскольку это будет один или несколько превентивных ударов, то произойти они могут на рубеже апреля и мая. Соответственно, всем иностранным торговым кораблям, в том числе под флагом РФ, следует до конца апреля уйти из портов Крыма и держаться от полуострова подальше. Министерство обороны Украины вряд ли разместит в СМИ уведомление о возможных днях таких ударов, в том числе потому, что министерство захватов РФ не потрудилось объявить войну ни 20 февраля 2014 г., ни 24 февраля 2022 г.
Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube
