На фото — обер-лейтенант Курт Вальдгайм (другий зліва), який у 1972−1981 роках був генеральним секретарем ООН, а потім обирався президентом Австрії. Поруч із ним перший праворуч — генерал 7-ї дивізії СС Артур Флепс. Знімок зроблений на аеродромі у Подгориці, Югославія, 22 травня 1943 року. (Фото:Yad Vashem Photo Collections, World Jewish Congress)
Завдяки групі юристів-розслідувачів на чолі з Елі Розенбаумом з’ясувалося, що Курт Вальдгайм, екс-генсек ООН і колишній президент Австрії, під час Другої світової війни був офіцером вермахту і мав стосунок до нацистських злочинів, пише НВ, інформує UAINFO.org
Спецслужби Радянського Союзу вочевидь знали про причетність Курта Вальдгайма до нацистських злочинів. Тому представник СРСР наклав вето щодо інших кандидатів на посаду Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй у 1972 році. Відтак це крісло посів австрійський дипломат Вальдгайм, і СРСР використовував інформацію про нього, аби отримати поступки від ООН, які сприяли шпигунству КДБ у Сполучених Штатах. А нездатність ЦРУ передбачити це стала серйозною поразкою розвідувального агентства.
Про це писали 30 років тому Елі Розенбаум та Вільям Гоффер у книзі Зрада: Внутрішня історія розслідування та приховування Курта Вальдхайма. Перший з авторів на початку 1980-х був судовим повіреним Офісу спеціальних розслідувань (OSI). Цей підрозділ міністерства юстиції США передусім займався пошуком нацистських злочинців та позбавленням їх американського громадянства.
Про нацистське минуле Вальдгайма може мало б хто взнав, якби після очільництва ООН він не подався у президенти Австрії. На батьківщині політик був нарозхват і вміло цим скористався. У березні 1985-го австрійські соціал-демократи запропонували йому йти на вибори від їхньої партії. Однак Вальдгайм схилився до Народної партії, яка, за соціологією, мала більшу підтримку виборців.
«Австрієць, якому довіряє увесь світ». Цим гаслом з обличчям колишнього генсека ООН рясніла вже вся країна, коли головний соціал-демократ Фред Зіновац пообіцяв однопартійцям оприлюднити перед виборами деталі «коричневого» минулого Вальдгайма. Сказав це ніби в обмеженому колі колег. Однак тими ж днями головний редактор журналу Profil Гельмут Фоска отримав від невідомих фронтові фотографії часів Другої світової війни — на них лідер президентських перегонів у формі нацистського офіцера.
Передвибочий плакат Курта Вальдгайма повідомляє, що він – австрієць, якому довіряє світ, 1986 рік / Фото: WEREK
Вальдгайм у своїй біографії зазначав, що після аншлюсу Австрії Третім рейхом у 1938-му його незабаром забрали в солдати. Через три роки на східному фронті він отримав поранення і після госпіталю займався тільки паперовою та перекладацькою роботою для війська.
Компромат на кандидата журналісти певний час сприймали як звичайну колотнечу політичних конкурентів. Однак напередодні виборів у казармах Віденської військової академії з’явилася пам’ятна дошка на честь Александра Лера. Цей австрійський військовик керував групою армій E вермахту на Балканах, був визнаний трибуналом Югославії воєнним злочинцем і страчений ще в 1947-му. А Вальдгайм, як виявилося, служив у штабі Лера, коли той віддавав найбільш криваві свої розпорядження.
Про це повідомив той самий Profil і зокрема освіжив пам’ять своїх читачів щодо того, як генерал Лер керував депортацією єврейського населення Греції до таборів смерті. Також видання написало про накази нациста брати в заручники жінок і дітей, про розстріли мирного населення за ймовірну підтримку югославських партизанів.
На суді 24 травня 1945-го Лер свідчив: «Так, я чув, що євреїв закривали в гетто, і я також чув, що деякі з них загинули. Пізніше я також почув повідомлення про те, що поліція використовувала автомобілі з газовими камерами для знищення мирного населення, нібито в Польщі. Я не перевіряв, чи правдиві ці повідомлення, тому що я не відповідав за них і не мав можливості це зробити».
Читайте також: Березань і Стародубщина під нацистською окупацією. Селяни швидко зрозуміли, хто є хто
Слава карателя партизанських регіонів на Балканах тяглась і за генералом Флепсом, у компанії з яким фотографувався Вальдгайм.
Скандал тільки починався, і представник Всесвітнього єврейського конгресу (WJC) виїхав із США до Відня для попереднього розслідування. Вже на початку лютого документи про нацистське минуле колишнього генсека ООН потрапили до рук Елі Розенбаума, на той час головного юрисконсульта WJC.
А вже через шість тижнів на основі досліджень WJC Комісія ООН з військових злочинів дійшла висновку: Вальдгайм був причетним до нацистських масових вбивств і його слід заарештувати.
Кандидату в президенти довелося визнати те, про що він волів би ніколи не згадувати: «Так, я знав [про масові розстріли]. Я був нажаханий. Що я міг зробити? Мені довелося продовжувати служити, аби не бути страченим. Я ніколи не стріляв і навіть не бачив партизана». Хоча WJC встановив, що від фашистського керівництва Югославії Вальдгайм таки отримав медаль за успішну боротьбу з підпіллям.
Таку забудькуватість світова преса назвала «недугою Вальдгайма». Однак у самій Австрії його репутація тільки посилилася. Колишній канцлер Бруно Крайський, єврей за походженням, назвав розслідування WJC «надзвичайною ганьбою». «Австрійці не дозволять євреям з-за кордону вказувати нам, хто має бути нашим президентом», — заявив політик, який очолював федеральний уряд 13 років поспіль.
Навіть Симон Візенталь, найвідоміший у той час мисливець на нацистів, заступився за Вальдгайма. А у переддень виборів Австрія зарясніла банерами з гаслом Голосуємо за кого хочемо!
Вальдгайм виграв перегони за президентське крісло у червні 1986 року. Одразу після інавгурації Ізраїль відкликав свого посла з Австрії, і наступні шість років дипломатичні стосунки між Тель-Авівом і Віднем були фактично розірвані.
Майже ніхто з лідерів країн не привітав Вальдгайма з перемогою. Протягом усього свого президентства його не запросила жодна західна держава, та й до Відня ніхто з високих гостей не навідувався. І це після того, як за канцлера Крайського у 1950−60-х роках Австрія набула надзвичайного міжнародного авторитету, а в її столиці проходили знакові зустрічі керівників держав і приймалися важливі міжнародні конвенції.
У квітні ж наступного року генеральний прокурор США Едвін Міз оголосив, що Вальдгайма як підозрюваного у воєнних злочинах було внесено до списку нагляду. Це заборонило владі Сполучених Штатів видавати йому в'їзну візу як приватній особі. Заборона не дозволяла колишньому очільнику ООН відвідувати США навіть після закінчення терміну його президентських повноважень і мала довічний термін.
Читайте також: Крах нацистської Німеччини в 10 фото. 76 років тому підписано акт про її беззастережну капітуляцію
Тоді-то зазвучала ще більш вагоміша проблема — Австрія після війни дуже швидко відкараскалася від злочинів, переклавши їх в основному на Німеччину. Хоча в 1945-му тільки добровільно про свої квитки членів НСДАП, нацистської партії Адольфа Гітлера, зізналися більш як пів мільйона австрійців.
Опитування London Observer, проведене незабаром після приходу до влади Вальдхайма, показало: майже 40% громадян його країни вважали, що євреї принаймні частково відповідальні за те, що з ними сталося під час війни. А 48% його співвітчизників ще вірили, що 8 тис. євреїв — близько 0,001% загального населення Австрії — користуються занадто великою економічною владою та впливом.
Вальдгайм досидів у кріслі президента до кінця каденції у 1992-му. Хоча не став балотуватися на наступний термін, незважаючи на прогнозовану підтримку і перемогу.
За цей час Елі Розенбаум повернувся до Офісу спеціальних розслідувань, і з 1996-го очолював цей підрозділ мінюсту США протягом 13 років. За його головування OSI встановив причетність до нацистських злочинів більш як 100 осіб.
А 21 червня генпрокурор США Меррік Гарланд під час візиту до Києва сказав, що Розенбаум очолить групу розслідування злочинів росіян в Україні.
Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube
