Частина підприємств уже зупинила роботу, а виробництво залізорудної сировини у другому півріччі може впасти до 50%
Український гірничо-металургійний комплекс переживає найважчий період від початку повномасштабної війни.
Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на GMK Center.
На галузь одночасно тиснуть:
- російські удари по підприємствах;
- блокада чорноморських портів;
- нові квоти ЄС;
- витрати на CBAM;
- високі ціни на електроенергію;
- 30% підвищення залізничних тарифів.
Читайте також: Уряд закликають терміново підтримати металургію після удару по "Запоріжсталі" Найбільший удар
Найбільший удар припав на ключові металургійні підприємства. У серпні російські ракети двічі атакували "Запоріжсталь" і один раз – "АрселорМіттал Кривий Ріг". В обох випадках були пошкоджені доменне виробництво та енергетична інфраструктура.
Разом ці два підприємства забезпечують близько 72% українського виробництва сталі. За оцінкою GMK Center, їхній тривалий простій може скоротити загальний випуск сталі приблизно на 2 млн тонн до кінця 2026 року.
Блокада чорноморських портів
Додатково на експорт тисне блокада чорноморських портів. Президент "Укрметалургпрому" Олександр Каленков оцінює можливі втрати експорту металопродукції більш ніж у 50% поточних обсягів.
Зберегти постачання зможуть переважно окремі високомаржинальні категорії, зокрема труби та залізничні колеса, але логістика подорожчає і для них. Втім, проблеми є і у виробників продукції з вищою доданою вартістю: ще у липні "Сентравіс" законсервував виробничий майданчик в Ужгороді через скорочення квот для українських виробників у ЄС.
Ситуація у гірничо-збагачувальному секторі
Наприкінці липня зупинився Південний ГЗК через неможливість відвантажувати накопичену руду морем. Інгулецький ГЗК простоює з 2024 року через високі ціни на електроенергію та логістику. Випуск на Об’єднаному ГЗК «Метінвесту», до якого входять Північний, Центральний та Інгулецький комбінати, у серпні може скоротитися приблизно на третину.
Для експортерів руди повноцінної альтернативи морю немає. Майже половина довоєнного морського експорту залізної руди спрямовувалася до Китаю. За цін близько 95-105 доларів за тонну додаткова логістика через західні порти на рівні $50–60 за тонну робить такі поставки економічно недоцільними. Експортери руди можуть втрачати щомісяця щонайменше 500 тис. тонн експорту або 30-40% експортного потенціалу.
"Ми раніше припускали, що лише через морську блокаду втрата випуску залізорудної продукції у другому півріччі становитиме 35%. Але з огляду на тривале призупинення найбільших металургійних комбінатів виробництво ЗРС може впасти на 50%", – зазначив головний аналітик GMK Center Андрій Тарасенко. Наслідки кризи виходять далеко за межі самої металургії. ГМК, з урахуванням ланцюгів постачань, формує близько 5,5% ВВП України та приблизно 15% експортної виручки. У 2025 році експорт галузі перевищив 6 млрд доларів.
Прямі втрати від блокади портів GMK Center оцінює у 150-200 млн доларів щомісяця, але ця цифра не враховує непрямих наслідків – подорожчання імпорту сировини, втрат від простою, падіння продуктивності та скорочення ефекту масштабу.
Криза вже вдарила по вантажній базі «Укрзалізниці», яка скоротилася приблизно на чверть, та по бюджетним надходженням: у 2025 році найбільші металургійні компанії сплатили до бюджетів усіх рівнів понад 33 млрд грн.
Допомогти галузі могли б скасування торговельних бар’єрів для української металопродукції на ринку ЄС, як це було у 2022 році, а також звільнення України від дії CBAM.
Також критично важливим залишається відновлення безпечної роботи чорноморських портів, оскільки саме морська логістика дозволяє зберігати рентабельність масового експорту руди, чавуну та сталі.
У GMK Center попереджають, що без швидких і скоординованих рішень українського уряду та міжнародних партнерів нинішня криза може мати для ГМК важчі й триваліші наслідки, ніж потрясіння першого року повномасштабної війни.
Нагадаємо, раніше Федерація металургів України закликала уряд терміново вжити заходів для збереження металургійної промисловості, попереджаючи про ризик зупинки підприємств, втрати робочих місць, податкових надходжень і послаблення обороноздатності країни.
