Сергій Нужненко / Радіо Свобода
Вторгнення Росії в Україну 24 лютого призвело до того, що союзники почали відчайдушно шукати зброю для української армії. Країни віддали пріоритет засобам, які були доступні і які українські військові можуть використовувати після мінімальної підготовки. Але війна затягнулася. І щоб Україна перемогла, її друзі повинні стати більш методичними в підтримці, яку вони надають.
Виснажлива битва за Сєвєродонецьк ілюструє виклики, перед якими постала армія України на тлі підготовки до нового раунду боїв, – пише в статті для The Economist науковий співробітник Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) доктор Джек Вотлінг, інформує UAINFO.org з посиланням на ZN.UA.
Вотлінг підкреслює, що російський успіх в Сєвєродонецьку був досягнутий в три етапи. Спочатку бронетанковий наступ з півночі і півдня зробив можливим артилерійський обстріл шляхів, які ведуть в Сєвєродонецьк. Це завадило армії України також встановити власні артилерійські засоби для захисту міста. На другому етапі почалися атаки російської піхоти, які змусили українські сили обороняти позиції без підтримки. Третій етап – російська артилерія вбила і поранила тисячі українських захисників.
Зараз у боях настало відносне затишшя. Українські сили відійшли до більш обороноздатної лінії на захід, в той час як російська армія взяли паузу, щоб підвести мобілізовані підрозділи і перебазувати техніку. Поки ворог перегруповується, Україні і її партнерам потрібно дати відповідь на два питання. Як недозволити Росії повторити те, що вона зробила в Сєвєродонецьку? І як Україні повернути собі втрачені території?
Перший крок – зробити російську армію беззубою. Погана підготовка і низька мораль зробила армію Росії залежною від артилерійського вогню як головного засобу для знищення або витіснення ворога. На піку битви за Сєвєродонецьк російські сили запускали близько 20 тисяч снарядів щодня. І в них вистачить боєприпасів, щоб підтримувати такий вогонь кілька років. Але ця залежність від артилерії – це також головна уразливість. Оскільки в розпорядженні Росії є дуже обмежений запас високоточної зброї, а особового складу для управління нею – ще менше, вона покладається на масове застосування некерованих снарядів. Їх доводиться перевозити з великих складів ближче до фронту, щоб логістичні підрозділи доставляли їх до артилерійських батарей. Ці матеріали буде неможливо приховати через їхні масштаби, що робить їх відносно легкою ціллю. Впродовж останніх двох тижнів Україна продемонструвала, що високоточні удари далекобійної ракетної артилерії можуть позбавити російські артилерійські сили боєприпасів.
Читайте також: Арестович: Бійка буде славною. Піде козацький драйв знову гуляти степом
Однак, українські зусилля лише придушили російську загрозу, а не усунули її. Оскільки Росія все ще може перекидати боєприпаси на фронт. Від того, скільки ракет партнери України здатні їй передати, буде залежати довготривалість цього придушення. Інше важливе питання полягає в тому, як Україна використає полегшення, створене пом’якшенням російського вогню. Без загрози постійних російських обстрілів Україна повинна отримати змогу знищувати, власне, гармати Росії. Для цього потрібно, щоб союзники постійно постачали 155-міліметрові боєприпаси для гаубиць, які передали країни НАТО. Україна швидко спалює свої запаси радянських 152-міліметрових боєприпасів. І їй потрібно мати змогу так само масово застосовувати західну зброю, щоб знищити російську артилерію.
Україні також знадобиться велика кількість повітряних систем, щоб виявляти цілі. Росія використовує радіоелектронні засоби, щоб не дозволити українським безпілотникам збирати точні дані про розташування російських гармат. Один із способів придушити ці російські зусилля – забезпечити Україну протирадіолокаційними баражуючими боєприпасами. Фактично це боєприпаси, які для наведення орієнтуються на випромінювання російських систем радіоелектронної боротьби.
Ще один спосіб знешкодити російську армію – це знищити її командну інфраструктуру. На відміну від знищення складів боєприпасів, які лише придушують російську артилерію, знищення штаб-квартир, а отже і добре підготовлених командирів, буде мати більш тривалий ефект. Цих людей неможливо швидко замінити. Їхня смерть сповільнює російське вторгнення.
Поєднання всіх цих кроків може підірвати здатність Росії захопити ще більшу частину України. Але справжня українська перемога вимагає визволення територій, які вже були окуповані. Для цього потрібно провести масовий контрнаступ. Тут треба розуміти, що одні українські загони більш потужні, ніж інші. Найкращі з них складають близько 5 бригад. Це дуже добре підготовлені військові з багатим військовим досвідом. Ці сили, однак, були на передовій оборони впродовж останніх п’яти місяців, а отже понесли втрати. Основу української армії сьогодні складають мобілізовані солдати, яких тренували лічені дні. І вони лише опановують необхідні навички. Розподілення досвідченого особового складу серед мобілізованих допомогло підвищити стандарти. Але цим силам все ще бракує досвідчених командирів, які могли б координувати операції об’єднаних військових сил.
Читайте також: Жданов спрогнозував, чи звільнять ЗСУ Луганську область
Щоб Україна провела великий контрнаступ і вигнала російську армію з території країни, її солдатів потрібно добре підготувати. Зазвичай піхотинців тренують 28 тижнів. Українські добровольці у Великій Британії проходять вишкіл лише три тижні.
Партнери України можуть забезпечити підготовку як командирів, так і нових рекрутів. Але важливо, щоб Україна не почала контрнаступ раніше, ніж її сили будуть повністю готові до цього. Інакше існує ризик зазнати великих втрат. Тепер, коли виживання країни гарантоване, її міжнародні союзники повинні належним чином оцінити масштаби і часові рамки для досягнення перемоги. Україна може перемогти у війні. Але їй потрібна стабільна підтримка друзів.
Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube
