В грудні Київ сколихнула страшна новина: Теремки повернулись у 2009 рік. Там зник метрополітен, а всю синю гілку чекали стресові умови. Чому ж сталось саме це?
Це не тільки Теремки
Офіційно проблема називається так: просадка тунелів. Вона не унікальна, і навіть у київському метро можна нарахувати чотири такі проблемні точки:
вже постраждала ділянка – назвемо її "за "Либідською";
ділянка "Почайна" – "Контрактова площа";
"Героїв Дніпра" – "Мінська";
"Бориспільська" – "Червоний Хутір".
Як ви могли помітити, три з чотирьох "червоних" зон розташовані на одній гілці. Цілком ймовірно, на одній зі згаданих ділянок невдовзі також почнеться ремонт. Чи будуть при цьому блокувати рух поїздів – важко сказати зараз.
Звісно, удар по столиці вийшов дуже відчутний. За статистикою, синя гілка метро приймає до 30 тисяч пасажирів на годину. Коли навіть невелика частина цієї маси пересіла на наземний транспорт, на дорогах стало набагато важче. Що ж тут казати про щільно заселені Теремки та околиці, жителі яких будували свої маршрути з урахуванням саме станцій метрополітену?
Формально міська влада обіцяє ремонтувати бідолашну ділянку "за "Либідською" приблизно півроку. Експерти вважають, що процес може розтягнутись на рік. Та де є точні дати – так це у тендерах, що стосуються відповідних робіт.
Там є перший важливий пункт для нас: до кінця березня має бути завершено технічне обстеження туннелю. Це важливо, бо лише після визначення ступеню враження можна буде щось сказати про вартість майбутнього відновлення. І, відповідно, розрахувати нюанси по строках завершення робіт.
Чисто умовно поїзди до станції "Деміївська" таки ходять. Але найбільш важкі роботи ведуться далі, між нею та "Либідською". І там, як уже попередили чиновники, потяги ходити до завершення ремонту точно не будуть. Весь цей час Київ потерпатиме від нових заторів та супутніх проблем.
Як уникнути катастрофи?
Будувати інші види транспорту, які можуть вивезти необхідну кількість пасажирів хоча б сумарно. Звісно, змагатись із метрополітеном важко. Але ті частини столиці, де зараз створюються стихійні об'їзні маршрути, перевантажені дороги також не потішать.
Трамвай. Ще з часів мерства Омельченка сумарна протяжність трамвайних колій впала з понад 460 км до майже 200 км. Колії зношені, вагони та поїзди старі. Хоча зараз є контакти із чехами, чиї трамваї дійсно зарекомендували себе доволі непогано.
Автобуси та тролейбуси. До російського вторгнення на Київ приходилось 500 автобусів та 330 тролейбусів. Коли місто перезапускало транспорт після деокупації північних областей, на маршрути вийшло 195 автобусів та 150 тролейбусів. Чи це не привід для тривоги?
Маршрутки. Було б легше розвивати міський транспорт, якби маршруток із їх тіньовими схемами тут просто не існувало. Або їм віддавали рейси лише на околиці столиці.
Деякі існуючі побажання краще підправити. Наприклад, у січні КМДА оголосила про плани щодо будівництва трамвайної гілки до Гостомеля та Бучі. Це дійсно непогана ідея, яка дозволить агломерації навколо Києва більш якісно сполучатись із столицею. Та зараз допомоги потребує й головне місто держави.
Ціна помилки
Те, що зараз сталась розгерметизація туннелю – розплата за подвійну помилку містян. По-перше, всі надто чекали на відкриття одразу трьох станцій ("Деміївська", "Голосіївська", "Васильківська"), аби думати про якісь ризики. Хоча підземка де-факто була частково викопана за роки до того запуску.
Це вело до своїх, окремих ризиків. Наприклад, герметичні стінки тунелю можна організувати. Вийде болісний урок для столиці, але пройти його цілком реально. Та чи буде так легко впоратись із другою загрозою?
Проблема №2 – за всі роки експлуатації кияни так і не захотіли зупинитись, втратити частину комфорту та гарантувати собі якісну роботу метро. За логікою, таке небажання швидко передається владі. Бо в умовах демократії саме на побажання виборців дивиться будь-який кандидат.
Найгіршою проблемою метрополітену є те, що він незамінний. Це призводить до неминучого погіршення як метро, так і його складових. Бо будь-який ремонт тут частіше за все йде в сумі з блокуванням частини маршрутів.
Проблема Києва полягає в тому, що він не має запасного плану дій на випадок будь-якого катаклізму. Наприклад, заміна ділянки метро у вигляді автобуса не дуже якісно впоралась із своєю задачею. Трамвай більш актуальний для Борщагівки. Міська електричка також не дозволяє вивезти необхідну кількість пасажирів, поки ремонтні роботи в метро не будуть завершені.
В таких умовах Київ не захотів виправляти власні недоліки, хоча навіть до 2014 року в нас було багато часу. Тепер це доводиться робити під час воєнного стану.
Питання метро є верхівкою айсберга. У місті, основу якого складає стара радянська інфраструктура, рвонути може будь-що. До речі, ми згадали Борщагівку: ви ж уже бачили, як там проривало каналізацію? На жаль, така розплата за небажання оновлюватись та жертвувати нинішнім комфортом заради майбутнього.
Про колії подумаємо потім?
2018 року 44.ua вже аналізував, яку кількість пасажирів перевозить кожна гілка метро. Тоді ми наводили, в тому числі, й дані за 2016 рік: півроку роботи синьої гілки дозволяло перевезти 82,5 млн пасажирів.
Тоді наші висновки були доволі тривожні. Найбільше пасажирів перевозить червона гілка – там зараз є проблеми з мостом Метро. Синя гілка здавалась золотою серединою, але зараз там одна паралізована ділянка та дві потенційні точки для повторення цього колапсу.
Здавалося б, усе добре із зеленою гілкою? Та ні. Вона дуже скромна за результатами, але вже має одну проблемну ділянку біля "Бориспільської". І це ще там не запустили нові станції коло Виноградаря (що більш реально, ніж тягти метро на Троєщину).
Якщо не займатись метрополітеном зараз, потім доведеться переживати не менш болісні уроки.
Нагадаємо, раніше у КМДА пояснили, чому деформувався тунель між станціями метро "Деміївська"-"Либідська".
Ми маємо Telegram-канал "Головні новини Києва – 44.ua". Не забувайте підписуватись та читайте новини, щоб завжди бути в курсі всіх подій та нічого не пропустити.
Джерело: 44.ua
