"Велюр", що працює, це не про те, що влада надає собі привілеї. Приватні збори в ресторані – це про те, що українська еліта просто "не вірить у вірус". Вони там упевнені, що чи то хвороби насправді не існує, чи то вони – через вік і стан здоров'я – перенесуть її в легкій формі.
Якщо в Європі на Захід від України, загалом у західному світі, люди із грошима воліють ізолюватися, створили ажіотажний попит на приватні острови або хоча б усамітнені вілли, у нас елітність означає ігнорування безпеки від вірусу.
Навіть казус "Епіцентру" – це про відсутність "віри у вірус" – власники та менеджмент впевнені, що магазини не можуть бути "розсадниками зарази", тому сприймають можливість працювати в карантин як привілеї, і ніякої відповідальності за можливі наслідки не відчувають.
В Україні навіть ті, хто має боротися із вірусом, упевнені, що він не є небезпечним – насамперед для них.
• Лікарі, які принципово (!) не користуються засобами захисту та протоколами безпеки (є приклади, де фігурують навіть інфекціоністи й навіть у приватних клініках).
• Епідеміологи, які не проводять нормальних епідрозслідувань. (Показова історія гуртожитку в Вишневому, де мешканців не тестували і не ізолювали навіть після першої смерті. У підсумку в Київської області, наприклад, нових хворих виявляють випадково, зокрема, після тестування лікарів, як в Ірпені, тобто епідемія не є під контролем.)
• І врешті головний санітарний лікар, який прямим текстом каже, що більшість карантинних вважає непотрібними, зізнається, що вони запроваджені лише (!) через бажання влади залякати людей (психологічно вплинути, за його словами). Тобто він сам не вірить ані в карантин, ані, очевидно, у суттєву небезпеку від вірусу.
Читайте також: Дурість і цинізм загрожують Україні смертю тисяч людей та економіки – Портников
Доказом цієї "невіри" влади "у вірус" є пом'якшення карантину в умовах, коли стійкого спаду випадків зараження не зафіксовано, "кластери" вірусу не виявлені й не поставлені під контроль – вірус "розмазаний" по країні, його розповсюдження не контролюють. Тобто насправді епідеміологічних причин для зняття обмежень немає – лише політичні, які можуть стати мотивацією лише за умови, коли влада сприймає карантин як акцію, "не заснована на реальних подіях".
Із такою позицією влади й, так би мовити, еліти, солідарна значна частина (більшість?) населення України, яка "не вірить у вірус" і сприймає карантин як:
а) намагання влади встановити авторитарний стиль правління, зокрема, не дати людям вийти на протести;
б) можливість заробити для провладного бізнесу.
Підтримка "бунту" міського голови Черкас, натовп в "Епіцентрі" – яскравий доказ. Не кажучи вже про "штурм" церков у деяких регіонах на Вербну неділю чи на Великдень.
Окремо варто сказати про економіку.
Через те, що карантин розглядали значною мірою як "психологічний тиск", раціональні, тобто нормальні економічні прорахунки зроблені не були, людям і бізнесові ніхто до пуття не допоміг. Тому до неконтрольованої ситуації у сфері здоров'я приєднався привід (уявного чи реального – не так уже й важливо) колапсу забезпечення людей засобами для існування, що надав іраціональній "невірі у вірус" раціональне пояснення: голод страшніший. А це вже відкидає Україну взагалі з європейської стежки боротьби з епідемією на шлях африканських держав, коли бідність настільки жахлива й тотальна, що навіть смертельні хвороби просто ігнорують.
Наслідком ситуації, що склалася, можуть бути три варіанти розвитку подій.
1. Вірус виявиться врешті-решт безпечним для більшості українців, помре відносно мало людей ("як від грипу"), епідемія швидко закінчиться.
Наслідки: карантинні рішення влади видаватимуться чистої води намаганнями встановити диктатуру та пограбувати людей, із подальшими протестами проти влади в різних форматах.
Читайте також: Влада наслідує російських колег і діє по-більшовицькому. І не лише у протидії пандемії
2. Помре значна кількість людей, але переважно старенькі та хворі. Наслідки – див. п. 1 – на відміну від європейців на захід від наших кордонів, українці в масі своєї не вважають смерть слабких співгромадян трагедією, особливо на тлі загрози втрати своїх доходів.
3. Після пом'якшення карантинних обмежень вірус почне вбивати багато людей, включно із "молодими та здоровими"; настане колапс медичної системи.
Наслідки можуть бути різними.
• Може бути, як у п. 1 – все одно за цю катастрофу відповідатиме влада. Єдина різниця – події розгортатимуться за сценарієм типових середньовічних "чумних бунтів", із відповідними результатами для країни – внутрішній хаос і погіршення наших позицій у протистоянні з Росією.
• Усе може піти за африканським сценарієм, коли всі начхають на епідемію та продовжать займатися своїми справами, не дотримуючись жодних порад медиків. Результатом буде зниження рівня життя в усіх сферах, переміщення України до табору нерозвинених країн, ізоляція від цивілізованого світу.
Вірогідність усіх трьох варіантів розвитку подій порахувати неможливо. Через "невіру" влади та суспільства в вірус, у нас мізерна кількість протестованих людей, ми просто не знаємо й не цікавимося (!), яка в нас реальна ситуація із поширенням хвороби, отже, прогнозування є лише ворожінням.
У кого є кришталева куля, можете розказати, що ви там бачите?
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
