Не дуже приємні новини надходять із зали суду, де Київ вже котрий рік поступово втрачає саме своє серце – землю біля Софії Київської. Втім, давайте по порядку. Шанси є.
На жаль, забудовник роками поступово відбирав необхідну ділянку під "реставрацію" та "реконструкцію". Знаємо ми ці терміни в лапках. Чомусь настільки благородні плани в Києві часто завершуються будинками-монстрами та поганим настроєм.
Журналісти 44.ua вже розібрались, як це відбувається (та як цьому можна завадити).
Що коїться? 44.ua, ви про що?
Майже десять років у нас крадуть перлину Києва. Прямо під носом. Йдеться про готель "Прага", що стоїть в буферній зоні ЮНЕСКО. Як виявилось, у всьому світі ЮНЕСКО щось та означає – але нашим забудовникам це виявилось до лампочки.
Забудовник (компанія "Л-Капітал") навіть не приховує, чого хоче – об'єднати в одній будівлі два будинки на Золотоворітській та Володимирській вулицях. Нічогенькі плани, еге ж? Просто взяти, влізти й щось своє наліпити.
На жаль, у цій історії є місце й судді з дуже неоднозначною репутацією. Без судді такі схеми просто не працюють. От суддя Ігор Погрібніченко і втрутився – лише одним своїм рішенням зробив ситуацію дуже складною. Бо суд, у якому він працював (ОАСК) практично одразу ж зайняв позицію забудовника.
Що ж міг зробити суддя, аби статус ЮНЕСКО не заважав забудовнику? А все просто. Він позбавив готель "Прага" охоронного статусу, аби дати дорогу апетитам компанії. І все, далі почалось.
Зараз в сутичку заново увірвався Мінкульт, який кілька років можна було сплутати із меблями у плані активності. Також заворушився Департамент культурної спадщини при Київраді. Як бачите, сюжет не завершився.
Та навіщо було тягнути до останнього? Суди ж досі тривають. Але ви вже знаєте, хто все почав, хоча міг поставити крапку в цій історії.
Як усе відбувалось?
2004-2008 роки. "Л-Капітал" купує дві будівлі в центрі Києва. Ніщо не натякає на майбутню бійню за квадратні метри.
2008-2014 роки. Нічого не відбувається, всі щасливі.
2014 рік. Надворі березень, власник будівель раптово захотів їх обʼєднати та перебудувати. Одразу ж зʼявляється відповідне звернення до Мінкульта за дозволом. У міністерстві тоді відмовили (слава Богу). Але компанія замість пошуку інших способів заробити дала заробити комусь ще: вона пішла з позовом до ОАСКа (не слава Богу).
2016 рік. Мінкульт поволі здається та особливо не пручається: вже розробив обґрунтування для "ремонтних робіт" і попросив забудовника погодити документи. Того ж року компанія приносить готовий проект. Втім, Мінкульт цю ідею швидко розкусив – нові обʼєкти планували надто високими. А цього вже без бою не дозволять.
Ця історія мала б завершитись розгромом забудовника в суді. Та саме суд дозволив компанії досі триматись за історичні будівлі, які їй так хочеться забудувати піноблоком.
Чому це небезпечно?
По-перше, такий хід подій не дуже добре вплине на обʼєкт спадщини ЮНЕСКО. І ми вже говоримо не про готель, а про Собор Святої Софії. Бо будь-який обʼєкт у культурній компанії прийнято оцінювати разом із його сусідами по забудові. Бачите? Тепер ви знаєте, за що ж так не люблять Ocean Plaza.
По-друге, ця історія мотивує інших суддів так само вписуватись у брудні історії із землею в будь-якому місті. У нас і так із судами біда. Не можна показувати проблемним виконавцям повну безкарність їх колеги. Інакше хтось замість Кабміна спокійно казино там відкриє.
По-третє, для настільки нахвбних претендентів виходить реально показовий сценарій – навіть Мінкульт не завадить тобі збудувати щось там, де це робити нікому не можна. Головне, тільки правильного суддю знайди собі, і щоб у правильному місці. Знаєте, це теж мотивація для не надто добросовісних громадян. Для когось навіть як виклик.
По-четверте, якщо зараз втратимо ще один шматок центру – його ми вже таким ніколи не відбудуємо. Змиріться та усвідомте це.
По-пʼяте, зараз будівлі хоча б не загрожують життю простих громадян. Може, не варто й починати їх змінювати? Інших проблем немає? Падіння пари цегляних прольотів комусь на голову не надто стимулюють розвиток міста. Швидше, навпаки.
Дана історія просто не повинна завершитись поразкою Києва. Ми не маємо права на подібне. Інакше постане питання – чи заслуговуємо ми саме на це величне місто.
Нагадаємо, раніше ми писали про найкрасивіші особняки столиці.
Також не забувайте підписуватись на наш Telegram-канал "Головні новини Києва – 44.ua". Там ми публікуємо ще більше новин, щоб ви завжди були в курсі всіх подій та нічого не пропустили.
Джерело: 44.ua
