Повномасштабна війна підштовхнула Україну до активного розвитку власного озброєння від безпілотних апаратів, як наземних, так і літальних, до ракет. Приватні українські компанії вже заявили про підготовку до серійного виробництва балістики. Зокрема, компанія Fire Point планує завершити кодифікацію ракети FP-7 із дальністю до 300 кілометрів до кінця цього року. Аналогічну процедуру має пройти FP-9 із заявленою дальністю до 900 кілометрів. Саме після завершення процедур з сертифікації та кодифікації розпочнеться серійне виготовлення цих ракет і їх постачання Збройним силам України. УНН розбирався у тому як відбуваються ці державні процедури та у чому їхня складність.
Як зʼясувалося, шлях балістичної ракети до війська значно складніший, ніж в ударних БПЛА. Перед тим як новий виріб буде прийнятий на озброєння, він має пройти державні випробування, підтвердити всі заявлені характеристики, отримати сертифікацію та кодифікацію Міністерства оборони.
Сертифікація і кодифікація: у чому різниця
Попри те, що ці поняття часто використовують як синоніми, йдеться про два різні етапи підготовки до серійного виробництва озброєння.
Спочатку виріб проходить випробування та оцінку відповідності заявленим характеристикам. Саме на цьому етапі перевіряються дальність польоту, точність ураження, надійність роботи, стійкість до РЕБів, характеристики бойової частини та інші параметри. Це і є процес сертифікації виробу.
Після цього виробник подає документи на кодифікацію. Це процедура, під час якої виробу присвоюють номенклатурний номер за стандартами НАТО (NSN). Саме після цього ракета чи ударний БПЛА можуть бути прийняті на озброєння ЗСУ та використовуватися в бойових умовах.
Авіаційний експерт Богдан Долінце у коментарі УНН пояснив, що кодифікація – це вже завершальний етап постановки нового виробу на озброєння.
"Загалом, якщо говорити про сертифікацію і кодифікацію, то в цілому необхідно розуміти, що це певний процес фактично постановки цього виду техніки чи озброєння. Він здійснюється Міністерством оборони", – зазначив Долінце.
За його словами, Україна вже працює за принципами, які використовують країни НАТО, а тому достатньо пройти відповідні процедури у вітчизняному оборонному відомстві.
Так як Україна імплементує європейські і НАТівські норми, і підходи по кодифікації, і сертифікації, то фактично під час цього процесу українські вироби отримують так званий код НАТО, що дозволяє вносити ці вироби в міжнародні НАТівські бази озброєння та військової техніки
пояснив авіаційний експерт.
За його словами, проходити додаткову процедуру за кордоном українським виробникам не потрібно.
"Кожна країна цей процес фактично проводить самостійно і це означає, що українським виробникам немає потреби десь додатково проходити якісь процеси кодифікації. Тобто достатньо пройти українські процеси і це означає, що ці види озброєння чи техніки фактично потрапляють одразу в загальну базу об'єктів військових, які мають код і статус НАТО", – пояснив Долінце.
Таким чином, повний цикл виглядає наступним чином: розробка ракети, державні випробування, її кодифікація, а далі отримання допуску до експлуатації або прийняття її на озброєння.
Хто проводить випробування і кодифікацію
Випробування нових зразків озброєння проводяться Державним науково-дослідним інститутом випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки, на військових полігонах військовими частинами, які визначені Міністерством оборони.
Після завершення випробувань виробник подає до Міноборони пакет документів, який містить результати як лабораторних тестів, так і польових випробувань, технічну документацію та підтвердження всіх заявлених характеристик.
"Органом, який в фінальному вже приймає рішення про кодифікацію, є Міністерство оборони, яке отримує від виробника весь пакет підтверджуючих документів щодо проходження всіх перевірок, щодо отримання всіх необхідних сертифікатів, лабораторних тестів, польових випробувань і безпосередньо вже на базі цього приймає рішення про присвоєння коду і постановку на озброєння того чи іншого виду озброєння чи військової техніки", – пояснив Долінце.
За словами авіаційного експерта, фінальним етапом будь-якої кодифікації є перевірка виробу в контрольованих умовах, тобто фінальне випробування.
Чому ракети проходять складніший шлях ніж БПЛА
Процедура кодифікації залежить від типу озброєння.
Для БПЛА, наземних роботизованих комплексів, засобів РЕБ та низки інших категорій озброєння діє спрощений порядок проходження процедур сертифікації і кодифікації. Для балістичних ракет державний контроль залишається набагато жорсткішим.
Як пояснює Богдан Долінце, кожен тип озброєння має власний алгоритм проходження кодифікації – має різні етапи та вимоги до його проходження.
Водночас експерт зазначає, що Україна останніми роками значно спростила процедури.
В Україні сьогодні для деяких видів озброєння, в першу чергу це стосується безпілотних платформ, наземних роботизованих комплексів, ракетного озброєння та вибухових речовин і боєприпасів, введено так звану спрощену процедуру, це означає, що є можливість набагато швидше проходити відповідні процеси отримання сертифікації, кодифікації, ніж це б діяло за повного режиму
зазначає Долінце.
Він навів приклад, коли українські виробники свідомо кодифікували ракети як ударні БПЛА аби скористатися спрощеними процедурами і прискорити можливість серійного випуску.
"Ми бачимо, що в попередні роки деякі виробники ракет, наприклад, називали свої вироби не ракетами, а дронними ракетами через те, що діяла прискорена процедура саме для дронів. Фактично багато виробників використовували приставку "дрон" тільки для того, щоб потрапити в можливість прискореної кодифікації", – розповів Доліце.
Скільки триває процедура
Попри те, що Міністерство оборони скоротило адміністративний етап кодифікації до десяти діб, основний час займає саме підготовка документів, проведення випробувань і підтвердження всіх характеристик. Водночас тут, на його думку, час проходження кодифікації в більшості залежить від готовності самого виробника.
В Україні сьогодні ми бачимо цей цикл скорочений як правило до декількох місяців, іноді трохи більше, залежно від комплексності та складності самої платформи
зазначив Долінце.
За кордоном же цей повноцінний цикл кодифікації озброєння може тривати роками.
Коли розпочнеться серійне виробництво балістики в Україні
Компанія Fire Point планує завершити кодифікацію балістичної ракети FP-7 дальністю до 300 км до кінця року. Після цього аналогічну процедуру має пройти далекобійна балістична ракета FP-9.
"Ми вже сертифікуємо нашу балістичну ракету F7 для бойового застосування, а FP-7.х (перехоплювач балістики – ред.) як ракету, про яку вчора згадував Денис Штілерман, (вона – ред.) вже майже готова. Запуск FP-9 ми очікуємо до кінця цього року", – розповіла CEO і CTO Fire Point Ірина Терех під час міжнародної виставки озброєння Eurosatory-2026 у Парижі.
Втім, як наголошує Богдан Долінце, отримання коду НАТО – це лише один зі компонентів запуску серійного виробництва. Передусім необхідне підтвердження всіх заявлених характеристик ракети.
"Виріб має бути не просто балістичною ракетою, він має виконувати ті завдання, які очікувані, які безпосередньо замовник перед ним висуває. Тобто, це дальність польоту, це точність ураження, це ефективна маса бойової частини, це здатність працювати в певних умовах, у тому числі, наприклад, в умовах агресивної системи радіоелектронної боротьби", – пояснює експерт.
Другим не менш важливим фактором є виробничі можливості підприємства. Тобто чи готовий виробник масштабувати виготовлення ракет і постачати таку їх кількість засобів, яка необхідні державі.
Співзасновник і головний конструктор компанії Fire Point Денис Штілерман в одному з нещодавніх інтервʼю зазначив, що компанія готова до масового виробництва балістичних ракет.
Журналіст розповів, що росія щомісячно випускає до 60 балістичних ракет "Іскандер-М", і поцікавився, чи може Fire Point виробляти більше. На що Штілерман зазначив:
"Звичайно, значно більше можемо".
Крім того, він пояснив, що складність підготовки до серійного випуску далекобійної балістичної ракети FP-9 полягала в необхідності побудови власного заводу, який здійснюватиме заливку твердопаливних двигунів.
"З "дев'яткою" (FP-9 – ред.) треба було побудувати свій новий ПХЗ. Це завод по заливці твердопаливних двигунів. Тобто там достатньо велика вага цього двигуна, і треба це все з одного міксера заливати. Треба вам мати великий міксер, який буде здатен за один раз, залити таку велику ракету. Зараз все це зроблено, і ми чекаємо перший політ у найближчий час", – розповів Штілерман.
Очевидно йдеться про завод в Данії, відкриття якого раніше анонсувала Ірина Терех.
"Ми сподіваємося на відкриття першої черги заводу вже в 2026 році, а основної черги – скоріше за все, вже в наступному. На заводі виготовлятимуть ракетні двигуни, тобто ракетне паливо, корпуси, стикувальні запчастини до інших частин ракети", – зазначала вона в інтерв'ю Defender Media у березні.
А вже 25 червня президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн повідомила, що Данія незабаром розпочне виробництво палива для українських ракет Flamingo, які також виготовляє Fire Point.
Тож можна зробити висновок, що українська компанія підготувала потужності та інфраструктуру для серійного виробництва балістики.
Авіаційний експерт Богдан Долінце також додав, що для балістичної ракети потрібен цілий комплекс – пускової установки, обладнання для її підготовки, використання та запуску, і підготовлений персонал. Враховуючи, що перший запуск планується до кінця цього року, вся ця інфраструктура вже підготовлена.
Отже, запуск української балістики у серійне виробництво залежить не лише від успішних сертифікації та кодифікації, а й від готовності повного виробничого циклу. Виробник заявляє про готовність до її масового виробництва, тому очевидно процеси з боку держави мають найближчим часом завершитись. Якщо все відбудеться у заплановані строки, Україна може отримати суттєве підсилення далекобійних спроможностей Сил оборони та вагомий важіль впливу на росію.
