Минула річниця саміту в Парижі. Та сама річниця, після якої президент казав, що настане час переходити до плану Б
Про це у своєму блозі на УП пише Соломія Бобровська, повідомляє UAINFO.org.
Отже, чого було досягнуто за рік? Пригадаймо пункти комюніке за результатами зустрічі нормандської четвірки.
1) Всеосяжне охоплення вогню. Президентська команда пишається цим пунктом, але коли Зеленський давав інтерв'ю британцеві Стівену Сакурові, інтерв'юер був вимушений перебити президента й поправити його, що навряд чи можна назвати миром 1400 випадків порушення режиму тиші з липня по жовтень.
"Тиша" дуже умовна й відносна. А деяке зменшення кількості випадків досягають тим, що українським військовим просто заборонили стріляти у відповідь – і навіть позбавляють премій за це.
Читайте також: Паризький саміт і російський план: якими є наслідки нормандської зустрічі за рік після неї
2) Розробка й імплементація плану з розмінування – у цьому напряму нічого не зроблено. Ніяких конкретних кроків навіть не визначено, а тим паче – не втілено.
3) Три додаткові ділянки розведення військ до березня 2020-го. Розведення відбулося у Станиці Луганській, Золотому та Петрівському – але це було погоджено ще до Парижа. І знову ж таки – розведення-то начебто відбулося, але обстріли із боку загарбників на цих ділянках тривають.
У листопаді Штаб ООС заявив, що погоджено ще чотири ділянки розведення – подивимось, як усе просуватиметься в цьому напрямку. Адже погодження й так відбулося із затримкою в понад вісім місяців!
4) Обмін заручниками за формулою "всіх на всіх" і повний доступ працівників Міжнародного комітету Червоного Хреста до всіх утримуваних осіб. Це зазвичай представляють як наш успіх. І дійсно, деяких утримуваних осіб було звільнено.
Читайте також: Кравчук на руїні ілюзій: любов до себе перемогла здоровий глузд
Але "не всіх на всіх" – Україна віддала значно більше за бойовиків, більш важливих людей, водночас багато наших громадян лишилися в підвалах на окупованих територіях та в Росії. Ми отримали в рамках обміну багато злочинців, які сиділи за крадіжки, пограбування й убивства – але ще більше політичних в'язнів лишилися в руках Кремля та його поплічників. Представників Червоного Хреста до незаконно утримуваних авжеж теж не пустили.
5) Нові пункти пропуску. Тут є частковий прогрес – з українського боку підготували КПВВ "Щастя" й "Золоте", але загарбники зі свого боку не зробили абсолютно нічого. Й у призначену дату пункти пропуску так і не були відкриті.
6) СММ ОБСЄ мали надати повний доступ до всієї території України. Очікувано ОБСЄ як не мала, так і не має повного доступу на всій території конфлікту.
Я не робитиму висновків за президентову команду. Але з нагоди річниці зустрічі нормандської четвірки в Парижі хочеться поставити запитання: це вже час, коли потрібно вводити план Б? Або це нарешті мить, коли треба визнати провал першопочаткових намірів, першопочаткових оцінок прагнень Росії та Путіна (привіт адептам пошуків миру в його очах) і нарешті почати шукати якусь адекватну відповідь на питання, що з усім цим робити за наявних ускладнень ситуації у вигляді бажання припинити війну лише з українського боку?
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
