Що робити, якщо ваш родич – жертва пропаганди агресора? Все, що для вас зрозуміло, він сприймає рівно навпаки.
У сенсі "самі себе бомбимо"? Як це "не було пологового будинку"? "Капітуляція", "бойові голуби" та інші пропагандистські наративи… Чуєш це і заминаєш, не віриш у почуте. А потім розумієш, що, так, люди, котрі це озвучують, якоїсь поганої темряви в головах.
У нас у цьому випадку є два шляхи. Перший – уникати гострих тем зараз, але рано чи пізно донести правду, вивести людину з гіпнозу пропаганди. Другий – розірвати стосунки, втратити зв'язки і страждати, пише психолог Ганна Солнцева для УНІАН, інформує UAINFO.org.
Якщо беремося йти першим, попереджаю, це нестерпно важко. Майже також важко, як вивести людину з тоталітарної секти. Допоможуть тільки почуття, час і певні правила.
Отже, ніколи не бийте зомбованого логікою і, тим більше, не соромте. Тут потрібен емоційний, теплий, невербальний контакт. Якщо ви в цей момент сильно ненавидите, це буде несвідомо зчитуватися. Тому поки це почуття переважає, краще не починати.
Далі, слід розуміти, що зомбована людина – з чорною дірою в свідомості. У неї летить все, що не проходить "перевірку" зомболояльності. Така інформація йде повз свідомість. Хоча в іншому людина начебто нормальна. Тут потрібно терпіння. І якщо його у вас немає, краще не починайте.
Крім цього, варто знати, що перед вами людина, переконана, що він сам до всього додумався.
Якщо ці пункти для вас безпроблемні, слідуємо далі. Насамперед, ще до початку спілкування, кожен раз згадуйте, хто вам ця людина. Наприклад, "це ж моя матуся!". Тут важлива ваша внутрішня інвестиція в те, що людина під гіпнозом, але він вам близький. Це важлива умова фонової доброзичливості, надії на контакт.
Після правильного настрою, часто говоріть з людиною. Говоріть спокійно і на нейтральні теми. Тут важливо, щоб ви перебували в діалозі, чули один одного, відчували один одного, доповнювали один одного.
Розмовляючи, постарайтеся дихати в такт із людиною, видихати з його інтенсивністю. Професіонали називають це підстроюванням (за яким слідує ведення). Це не складно, ви впораєтеся. Ця практика дозволяє невербально, за відчуттями, стати "своїм". Так ви приручаєте співрозмовника.
І постарайтеся отримати п'ять-шість "так" на будь-які питання, не важливо, з якого приводу.
Підводьте людину до загального поля. Це може бути щось абсолютно банальне: "скоріше б все це закінчилося", "як же хочеться додому", "швидше б потеплішало"… головне, щоби був компроміс. Тут можна використовувати таємний прийом – почати "дружити" проти когось третього. Дуже допомагає.
І, нарешті, фінал. Коли виконані всі попередні пункти, і ви бачите, що це працює, можна почати наводити конкретні історії. Наприклад: "Моя подруга пише зі Львова…". Але спочатку нічого не пояснюйте, просто приводьте факти, конкретику, розповідайте історію, переказуйте її, м'яко підводячи до короткого (буквально на рівні пари реплік) обговорення.
Як дорослий з дорослим розмови не вийде. Там, де відбулося зомбування, ваш співрозмовник не раціональний. Тому постарайтеся без тиску, узагальнень і потрібних вам акцентів.
Але якщо ви будете розповідати такі історії з кожним днем (пам'ятаємо – суцільні факти!), настане момент, коли ви висловите і свою точку зору. А якою може бути реакція на це? Ненависті й відторгнення вже точно не буде. Якщо ви вірно підготували грунт, реакції будуть спокійно-сумними, захисними, але з відтінком розуміння. Будуть зітхання, паузи, заминки: "Я все розумію, але цього не може бути, не можу в це повірити…". Так виглядає виповзання на світло.
Також важливо розуміти, що надалі ще будуть стани, як у наркомана після лікарні – перепади настрою, моментальні скачки від згоди до заперечення. Буде кілька кіл, але з кожним разом буде простіше.
Ваш співрозмовник приходить до змін, і дуже важливо, що він "приходить до них сам" – він виявився здатний на зміни.
Кожен може спробувати боротися на інформаційному фронті. І кожен багато може. Нагородою в цій маленькій перемозі буде любов.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
