Пісня "Лілі Марлен" про розлучення солдата з коханою була хітом серед військових нацистської Німеччини під час Другої світової війни.
Тепер відомо, що поширення цієї пісні було частиною спецоперації американської розвідки, до якої залучили зірку Голлівуду Марлен Дітріх.
ВВС розповідає деякі подробиці цього проєкту, деталі якого все ще залишаються засекреченими, інформує UAINFO.org.
Марлен Дітріх була однією з найяскравіших актрис свого часу. Почавши кар'єру в Німеччині, в 1930 році вона переїхала до США.
Там вона стала першою німецькою акторкою, яка досягла успіху у Голлівуді.
З того часу не переставали ходити чутки про те, що Дітріх могла бути шпигункою нацистів.
Але з документів і даних, опублікованих ЦРУ, виходить навпаки: Дітріх була однією з ключових учасниць проєкту "MUZAK", який розробило Управління стратегічних служб США.
Після війни УСС перейменували у Центральне розвідувальне управління.
"Не дивлячись на те, що у мене не було батька, і що мої молоді роки були затьмарені війною, моя юність була прекрасною" – писала у своїх щоденниках Марлен Дітріх.
Міжнародну популярність вона отримала у 1929 році після зйомок у фільмі "Блакитний ангел" американського режисера Джозефа фон Штернберга.
Читайте також: Елизавета II стала королевой 68 лет назад
За допомогою Штернберга німецька актриса переїхала до США і стала зіркою.
"Вона відразу ж стала частиною Голлівуду, відразу ж стала кумиром Америки. Я працював на "Парамаунті" з 1928 року. Не знаю жодного іншого актора, який, знявшись в одній картині, справив би таке враження на глядачів по всьому світу, як Марлен Дітріх "- згадував продюсер Ендрю Креддок Лайлс у документальному фільмі "Її пісня", присвяченому Марлен Дітріх.
З 1930 по 1935 рік Дітріх знялася в шести голлівудських фільмах, один з яких приніс їй номінацію на премію "Оскар". Приблизно в цей же час, за словами Дітріх, до неї почали звертатися представники націонал-соціалістичної партії Німеччини з проханням повернутися на батьківщину.
За даними Lebendiges Museum, в 1936 році міністр пропаганди Німеччини Йозеф Геббельс особисто запросив Дітріх переїхати в Берлін і обіцяв виплачувати по 200 тисяч рейхсмарок за кожен фільм з її участю.
"Якби Марлен повернулася до Німеччини, щоб знятися хоча б в одному фільмі, це була б пропагандистська перемога. Перемога нацистської Німеччини над – як тоді писали в Берліні – єврейським Голлівудом", – зазначає німецький історик Фелікс Меллер.
Але Марлен відмовилася. У 1937 році вона ще раз відхилила пропозицію прихильників Гітлера і подала документи на американське громадянство.
Як тільки США вступили у війну, Дітріх однією з перших почала закликати американців купувати облігації військової позики для допомоги армії. Вона також почала виступати з концертами перед солдатами.
Друга світова війна стала першим конфліктом в епоху радіо. Так, до 1941 року 65% німецьких домогосподарств мали власні радіоприймачі.
На півночі США до цього часу радіо було у 96% будинків, а в середньому по країні – більш ніж в половині домогосподарств.
Як зазначає дослідник Шелдон Уілкнер в книзі "Музика Другої світової війни: військові пісні і їх історії", саме на початку 1940-х склалися умови для широкого розповсюдження пісень і записів виступів артистів.
Американська розвідка вирішила спробувати використовувати радіо для того, щоб підірвати моральний дух солдатів Рейху.
Читайте також: Тайны Сфинкса: чья у него голова и почему она непропорционально маленькая? ФОТО
Для цього в Управлінні стратегічних служб США був створений Відділ психологічних операцій (Morale Operations Branch).
До 1943 року американці налагодили постійне мовлення своїх радіостанцій німецькою та італійською мовами для слухачів в погонах по іншу сторону фронту.
ЦРУ описує мету цих передач так: "Вони мали створити тертя між італійськими фашистами і німецькими нацистами".
Німеччина і Італія намагалися заглушити сигнали американських радіостанцій, але найчастіше трансляції все ж пробивалися через перешкоди.
Щоб збільшити популярність своїх радіопередач для ворога, Відділ психологічних операцій ретельно працював над змістом програм.
Розвідники швидко зрозуміли, що солдат, в першу чергу, цікавить танцювальна музика і пісні.
Тоді розробили і запустили проєкт "MUZAK". Співробітники спецслужби стали залучати найкращих письменників, музикантів і виконавців Голлівуду для запису нових композицій.
Незабаром ефір американської радіостанції "Солдатське радіо" (Soldatensender) заповнили нові пісні і старі популярні мелодії, записані у хорошій якості.
Ця радіохвиля стала найпопулярнішою серед військовослужбовців Рейху.
Абсолютним хітом стала пісня "Лілі Марлен" у виконанні Дітріх. У ній солдат сумує через розлуку зі своєю коханою і мріє повернутися до неї.
Перший раз в німецькому радіоефірі ця пісня прозвучала ще в 1941 році. Але міністерство пропаганди майже відразу заборонило виконувати цю композицію, назвавши її "занепадницькою і депресивною".
Не дивно, що після такої характеристики нацистів фахівці Відділу психологічних операцій розвідки США приділили особливу увагу популяризації "Лілі Марлен".
Багато німців все ще пам'ятали і любили свою зоряну землячку, і співробітники спецслужби попросили Марлен Дітріх, щоб саме вона записала улюблену пісню солдатів Рейху.
"Роль, яку відіграла Марлен, була важливою. Пісні, які вона виконувала, були з підтекстом. Вони повинні були викликати у німецьких солдатів огиду до війни, бажання здатися. Вони були спрямовані на те, щоб солдата охоплювала туга, щоб вони не хотіли воювати. Своїми піснями Марлен намагалася деморалізувати їх", – розповіла в документальному фільмі "Її пісня"колишній агент Управлінням стратегічних служб США Елізабет Макінтош.
"Лілі Марлен" крутили в кожному ефірі "Солдатського радіо". А Дітріх стала єдиною з усіх учасників "MUZAK", хто знав, що бере участь в операції американської розвідки.
Читайте також: Историки показали тайное письмо Сталина, с которого начался Голодомор
"Ми не могли звернутися ні до кого іншого з акторів і співаків з міркувань безпеки. Але голова Управління спеціальних сил Вільям Донован вважав, що може довіряти Марлен, і що вона оцінить по достоїнству те, чим ми займаємося", – згадує Макінтош.
Велика частина деталей цього проєкту "MUZAK" засекречена до цього часу. Але за оцінкою американської розвідки, ці програми були настільки ж руйнівні для морального духу німців, як і нальоти авіації.
"Передачі вдалося підняти рівень скептицизму у суспільстві настільки високо, що багато людей більше не вірили у нацистську пропаганду", – йдеться в документі.
Пісня "Лілі Марлен" стала настільки популярною, що її стали слухати і солдати США і Британії.
Тоді в УСС вирішили оперативно записати англомовну версію хіта. Цікаво, що англійська версія в декількох місцях відрізняється від німецького варіанту і в цілому звучить набагато більш оптимістично.
Наприклад, у німецькій версії останній куплет звучить так: "З тиші, з глибини землі піднімуть мене наверх, як уві сні, твої закохані уста".
Читайте також: 49 лет со дня смерти короля Эдуарда VIII: вспоминаем, как монарх променял корону на любовь
В англійській же версії Дітріх співала вже по-іншому: "Коли ми йдемо по бруду і холоду, і коли моя ноша здається мені важче, ніж я можу винести, моя любов до тебе дає мені сил, і мені знову тепло, моя ноша легка".
У 1945 році Гаррі Трумен нагородив Дітріх однією з найвищих нагород в США – Президентською медаллю Свободи – "за видатний внесок у підняття духу військ за кордоном під час війни".
Пізніше Марлен не раз говорила, що це досягнення, яким вона найбільше пишалася в житті.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
