Дмитро Разумков
Голова Верховної Ради Дмитро Разумков стверджує, що "будь-який політик, особливо в умовах війни та непростої ситуації в державі, повинен думати не про те, як позитивно чи негативно сприймуть його слова щодо мови, а розуміти – об’єднає це українське суспільство чи ні", пише для "Еспресо" Віталій Портников
Може виникнути питання – а навіщо тоді сам Разумков роз'єднує суспільство? Адже мовний закон ухвалений, підписаний президентом, ніяких протестів у суспільстві це не викликало. А ось скасування закону або його окремих положень неминуче призведе до політичних потрясінь, дуже болючих для влади, бо ж стане черговою демонстрацією її антиукраїнської спрямованості. Але при цьому навіть не зрозуміло, за визнанням самого голови парламенту, чи є в Раді голоси для таких змін, бо ж члени строкатої фракції "Слуги народу" традиційно дотримуються полярно протилежних позицій із принципових питань. І Разумков, якщо судити з його висловлювань, прекрасно це розуміє. Навіщо ж тоді каже?
Читайте також: Нацрада провокує чергові спроби ревізії мовного закону – В'ятрович
А тому, що ніякого стосунку до мови його висловлювання взагалі не мають. Разумков, як і багато українських політиків до нього, просто експлуатує тему мови для власного політичного позиціонування.
Він поспішає стати самостійним політиком, розуміє, що для цього йому може елементарно не вистачити часу. Разумков став головою парламенту не завдяки якійсь серйозній політичній кар'єрі. Просто так вирішили в оточенні Зеленського, на місці Разумкова міг би виявитися в буквальному сенсі хто завгодно. Але тільки він був говорючою головою передвиборної кампанії – згадайте, що ми взагалі не знали, хто поруч із Зеленським. І саме він повинен був стати говорючою головою кастрованого українського парламентаризму.
А Разумков, ясна річ, не хоче бути говорючою головою. Він відчуває в собі потенціал. І прекрасно розуміє, що для українського патріотичного табору він, діяч молодіжної організації "Партії регіонів", котрий розмовляв російською мовою всю кампанію Зеленського, завжди буде чужинцем. Разумков може розраховувати тільки на голоси тих, хто сьогодні підтримує проекти Медведчука й Вілкула.
Читайте також: Стефанчукові закортіло "гнучкості": "слугам" муляє безальтернативність курсу на ЄС і НАТО
Ну й іще на тих виборців Зеленського, хто схиляється до "русского мира", але розчарувався у старих політиках і звично нишпорить у пошуках “нових облич”. І, звичайно, вже сьогодні цей виборець розчаровується в Зеленському, нездатному виявити належної поваги до головному кумира такого виборця товариша Путіна й урятувати Україну від "націоналістів" і їхньої сільської говірки. І тут перед цим виборцем з'являється Разумков. Із правильним прізвищем, із правильною біографією, із правильною мовою.
Звичайно, ніхто не гарантує Разумкову успіху – навіть якщо він знайде правильних спонсорів або вони його знайдуть. Голові ВРУ не вистачає того, що робить політика політиком – публічності, він має вигляд нудного чиновника, і ця проблема споріднює його з Бойком і Медведчуком. Але в Україні дуже часто обставини складаються так, що той, у кого немає шансів у публічній політиці, виграє в політиці кулуарній.
Адже в разі відставки Зеленського саме Разумков – якщо, звичайно, на той час не переоберуть голову парламенту – стане наступним, нехай і тимчасовим главою держави.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
