Щодо нових стандартів освіти, які змішують мову й літературу, а також літературу українську та світову, то, на мою думку, вони мають на меті економію часу й ресурсів для опанування важливіших знань. Треба прямо про це сказати. Гуманітаристику просто витісняють і зі школи, і з життя.
Читайте також: Мінералка знову перемагає культуру. І так уже майже сто років
Для того, щоби зрозуміти, наскільки змінилося наше ставлення до літератури порівняно бодай із серединою ХІХ ст., наведу такий приклад. Михайло Драгоманов (людина раціональна, переконаний атеїст) згадував, як він у часи навчання в гімназії прийшов до свого учителя Олександра Строніна. Той саме обідав, тож дав хлопцеві, щоб той не марнував час, прочитати оповідання Марка Вовчка "Панська воля", сумне оповідання, нинішні вчителі й батьки сказали би – травматичне, бо в кінці його помирає дитина. Драгоманов, прочитавши оповідання, заплакав, йому було незручно перед учителем, але той заспокоїв хлопця і назвав його сльози золотими.
У ХІХ та й у ХХ ст. література мала не тільки пізнавальну чи естетичну функцію, вона розвивала душу, нині ми би сказали – емпатію. Однак у ХХІ ст. емпатія виявилася чимось зайвим і непотрібним, тож і всілякі випробування на кшталт коронавірусу – це нагадування людям про те, що вони все ж мають душу та здатні співчувати іншим людям і всьому живому, що завдяки емпатії вони існують і здійснюють усі свої прориви, що без емпатії всі успіхи людини й суспільний прогрес щербатого шага не варті.
Читайте також: Наші класики значно більше, ніж кльові: вони справді мають що нам сказати
Заяви ексміністра охорони здоров'я про потребу лікувати винятково "молодих" тому доказ. Нові стандарти освіти виховають мільйони ємців, що зжеруть самі себе.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
