Кордони мого світу завершуються там, де завершуються кордони моєї мови – сказав якось Людвіг Вітгенштайн. А я додам – і кордони традицій. Дрібні побутові звички, притаманні народові та збережені далеко від його земель, перетворюються на важливий духовний дороговказ до острова національної ідентичності в океані чужого світу.
Коли б ви почули назву Веґревільське яйце, то подумали б, що мова йде про якийсь фільм із прибульцями або ще неопубліковане оповідання Стівена Кінга. Насправді ж так називається пам'ятник на честь Канадської королівської кінної поліції поруч із містом Веґревіль. Його унікальність полягає в тому, що це – величезна писанка.
То як поєднати канадську кінну поліцію, писанку й новітні технології в одному Веґревільському яйці? Усе почалося із перших українських переселенців до канадської провінції Альберта. Дикі території, чужі правила, складні умови – їх життя звідусіль було оточене небезпекою. А загони кінної поліції Канади були створені якраз і для того, щоб допомагати переселенцям впоратися із викликами нового континенту.
Читайте також: Український подвиг у Чикаґо 1933 року
Через століття на території Альберти уже процвітала українська громада, а мером Едмонтона, столиці провінції, був Вільям Гавриляк. І коли прийшов час відзначити соту річницю Канадської королівської кінної поліції, громада обрала для цього ідею пам'ятника українській писанці. Писанка – символ вічності, безкінечності, воскресіння. Саме так сприймали своє нове життя в Канаді перші українські переселенці й вочевидь не помилилися.
Складна конструкція пам'ятника вимагала серйозних технічних знань і зусиль. Величезний дев'ятиметровий пазл, що складається з 524 зірок і 1108 трикутників спроєктовав Пол Сембалюк із допомогою фахівців Університету штату Юта. У концепції та плануванні Веґревільської писанки було використано дев'ять інновацій у галузі математики, техніки, архітектури та комп'ютерної графіки, і це в 1975 році!
Сьогодні пам'ятник – одна з найбільших туристичних атракцій Альберти. Тисячі позитивних відгуків і рекомендацій побачити диво на власні очі можна знайти на найповажніших туристичних сайтах світу – від Triphobo до TripAdvisor. Та що там, у серпні 1978 року Королева Єлизавета ІІ та герцог Единбурзький Філіп завітали у Веґревіль під час свого канадського туру, аби подивитися на величезну писанку й поспілкуватися із місцевою українською громадою.
Читайте також: Сага, за якою можна знімати пригодницький серіал про життя українських піонерів у Канаді
У часи зневіри, політичних і військових випробувань, буває здається, що український світ маліє. У кордонах держави, покаліченої тоталітарною машиною, є цілі регіони, що забули мову чи давні звичаї, а травматичний досвід минулого заважає розплющити очі на правду. Проте це хибний шлях. Краще придивитися уважно й пізнати, що світ український – великий. І символи його присутності є на всіх континентах й у мільйонах сердець, що живуть в Альберті й Ріо-де-Жанейро, Мілані та Кракові, Чикаго й Лондоні, та навіть Воронежі. І якщо правильно розставити пріоритети культурної та міжнародної політики, Україна справді стане великою державою в усіх значення цього слова.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
