Для всіх уже, навіть в Росії, зрозуміло, що так звана «спеціальна військова операція» провалилася. Жодних швидких та довгострокових результатів не отримано. Військові дії переходять у затяжний період, а це вже не «спеціальна військова операція». Тобто це вимагає мобілізації і економіки, і переходу на нові принципи мобілізації населення. Про що, до речі, міністр оборони РФ Сергій Шойгу і говорить останнім часом, він дав розпорядження щодо зміни порядку роботи військкоматів, представив якусь нову програму розвитку військово-промислового комплексу тощо. Таким чином це все свідчить про те, що війна набуває затяжного характеру, і швидше за все в РФ буде оголошено військовий стан, йдеться у блозі директора військових програм Центру Разумкова Миколи Сунгуровського на NV.ua, інформує UAINFO.org.
Чи змінюється після цього щось для України? Гадаю, найстрашніше Україна вже пройшла і встигла загартуватися. І з урахуванням набутого досвіду та тих страхів, що вже осіли й не впливають так на психіку, як на початковому етапі, думаю, мирному населенню вдасться це пережити, а військам треба буде напружитись.
Зважайте на те, що будь-які плани й програми в Росії реалізуються не більш ніж на 30−40%. А решта коштів це — або не цільове витрачання, або осідають у кишенях. Тому і збільшення чисельності армії до 1,5−2 млн військовослужбовців, і переведення економіки та промисловості на військові рейки повною мірою не буде реалізовано.
Почали обстрілювати ракетами С-400, напевно, тому що закінчилися С-300. А те, що дальність у С-400 більша, ніж у С-300, так це ніяк не впливає. Річ у тім, що дальність стрільби зенітними ракетами по наземним цілям визначається дальністю до горизонту, а не дальністю польоту. Тобто, її можна, звичайно, запустити на таку дальність, але не прицільно. Річ у тім, що стрільба по наземних цілях зенітними ракетами не вибіркова, точність там взагалі ніяка. А якщо її просто запускати без цілевказання, то це куди потрапить.
Щодо використання ракети Х-22, то все залежить від того, що в них є в наявності, що змогли нашкребти зі складів, з інших округів, що встигли підвезти ось тим і стріляють. Тому особливо вибору вони не мають — що є, тим і заряджають.
Якби ми мали можливості, то будувати ешелоновану ППО. І загалом, за рахунок того, що наші партнери надають нам якісь засоби, таку ешелоновану ППО на окремих напрямках ми можемо побудувати. Починаючи з комплексів ближньої дії й закінчуючи комплексами протиракетної оборони. Але я повторюю, це не за всіма напрямками, бо нам надають поки що одиниці. Тому що дві батареї ЗРК Patriot — це замало. Для того, щоб прикрити найбільш важливі стратегічні об'єкти, як мінімум, потрібно було б чотири-п'ять таких батарей із вісьмома пусковими установками у кожній.
Читайте також: Українських військових відвели із Соледара — ЗСУ
Чи можемо ми знищувати пускові установки С-400? Слід розуміти, що самохідна пускова установка С-400 з'єднана зі станціями наведення на ціль. Тобто вона випромінювальна. А по випромінювальних цілях добре працюють протирадіолокаційні ракети AGM-88 HARM.
Якщо окупантам таки вдасться взяти Соледар чи Бахмут, на перебіг війни це не вплине. Це може вплинути на підвищення морального духу всередині РФ, що нарешті вони здобули хоч якусь перемогу. Це буде розтиражовано, як суперперемога у цій так званій «спеціальній військовій операції». Тому що звітувати більше нема чим. І, можливо, взяття Соледара спричинить якісь подальші оперативно-тактичні наслідки, але не стратегічні.
З’являється інформація, що армія РФ готується до чергового масштабного наступу на Україну. Згадайте, як на самому початку війни, у лютому 2022-го, також говорили, що чисельність російського угруповання не дозволяє захопити Україну. Але вони й не мали наміру захоплювати Україну. Вони збиралися вийти на адміністративні кордони Донбасу, пробити коридор до Криму й захопити Київ. Тобто вся Україна їм була не по зубах тоді.
Зараз вони, напевно, спробують закріпити свої успіхи в Запорізькій області, на Донбасі й спробують, можливо, вдарити по Києву. Тобто можливий напрямок удару з Білорусі — це напрямок Чернігів, Київ, Харківська чи Сумська області. Або на волинському напрямку з метою перерізання логістичних маршрутів постачання нам допомоги. Ну і можливий напрямок це — Донбас та Запоріжжя.
Де буде головний удар? Без жодного розуміння поки що. Адже на всіх напрямках можливі удари, що відволікають, а на якомусь одному-двох — масовані удари з метою пробити коридор всередину України. Тому необхідно дуже чітко відстежувати маневри російських резервів, які зараз є та створюються, особового складу й техніки. А це вже справа розвідки.
Що ж може стати переломним моментом у цій війні? На мою думку, зрив так званої «спеціальної військової операції» це і є, загалом, перелом. Чи вдасться Росії ще раз перехопити ініціативу? Ось це — питання. Поки що. І воно залежатиме від мотивації наших збройних сил, рівня їхньої підготовки та номенклатури, обсягів і темпів надходження нам військово-технічної допомоги Заходу.
Повну версію інтерв'ю з Миколою Сунгуровським читайте тут
Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube
