Здається, зі світових лідерів Макрон перший визнав, що пандемія – це війна із невидимим ворогом і віддав наказ розгортати в Ельзасі польові шпиталі.
В Україні наразі одночасно три фронти: російський, внутрішній та медичний. Плюс економічний, бо дефолт реальний як ніколи.
Загалом на війні мало доброго. Сметрі, каліцтва, мародерство, аватарство, розруха… В кращому разі – за Черчиллем: "кров, гарування, сльози та піт". Але є у війни і світла сторона: на ній набагато швидше проявляються свої і чужі. Бо війна – це вогонь, на якому людське молоко швидко перетворюється на сироватку та сир. Швидше проявляється як людська справжність, так і порожнеча симулякрів…
Читайте також: Вирус снес корону самоуверенному миру. Что делать дальше?
Рік тому мені було просто фізично зле від того, що свої, справді свої, яких подарував Майдан та війна, розбіглися по різних політичних таборах та поборювали один одного. Я сам брав в цьому участь. В цьому брав участь і той, кого я щиро люблю, глибоко поважаю, вважаю моральним камертоном нації, а тому завжди уважно прислухаюсь – Myroslav Marynovych.
Але через рік ми знову всі відчули себе на війні. І попри весь її бруд і небезпеку, попри фактичну облогу з усіх боків, наразі свої знову стали своїми. Їх безпомилково пізнаєш, незалежно від посад, віку, політичних уподобань, усіляких регалій та нагород. Їх можна підняти серед ночі (навіть якщо вони мають ранг надзвичайного та повноважного посла), якщо друзів треба витягати з Шегнену, який раптом став пасткою. Їм можна щиро аплодувати, якщо вони демонструють свою гідність в парламенті всупереч партійній дисципліні і власним політичним перспективам. Вони швидко відповідають в мессенджері, навіть якщо займають міністерську посаду чи мають генеральське звання. І я знову готовий підписатись під кожним словом мудрого Мариновича.
Бо свої напевно знають, що наразі на кону саме існування України. Навіть більше, аніж навесні 2014-го. Бо тоді за нас кволо, але вписався Захід, який сьогодні абсолютно паралізований власними викликами та проблемами. Сьогодні ми сам на сам із ворогом на чотирьох фронтах. З великою спокусою компрадорської "еліти" віддатись на милість переможця…
Читайте також: Італійська статистика свідчить: середній українець не доживає до основної групи ризику щодо короновірусу
Сьогодні прийшов судний день усіх тих "реформ" і реформ, "еліт" та еліт, "солідарності" та солідарності, "громадян" і громадян, патріотів і "патріотів", лідерів і "лідерів" тощо. Сьогодні Україну накриває шторм, який, наче в євангельській притчі, визначить, що за 30 років нашої незалежності було збудовано на піску, а що на твердому ґрунті.
Але ми вистоїмо. Вистоїмо, якщо будемо пам'ятати, що "русский мир" страшніший за коронавірус. Якщо залишатимось людьми під час великих випробувань. Якщо знову згадаємо все, чому нас навчив Майдан та перші роки війни. Коли ми були разом. Коли своїх впізнавали з півпогляду і з півслова. Коли ми знали, що саме наша солідарність і наша жертовність тримає українську землю. І гідно тримали її…
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
