Шановний пане президенте! Вже тиждень культурна спільнота нашої країни обговорює ваші слова, що пролунали під час пресконференції 20 травня: "У нас кадровий голод в країні. Я не можу знайти зараз гарного міністра культури".
Констатація того, що Україна третій місяць живе без очільника культурного відомства – безпрецедентний випадок у нашій історії! – вказує на невтішний симптом. На симптом системної кризи, що поглинула гуманітарну сферу держави і перетворила її на затоку з мутною водою, в якій легко займатися корупційними махінаціями найбільшого калібру, пише Наталія Заболотна у блозі для НВ.
Після відставки уряду 4 березня більшість міністерств отримали нових керманичів одразу або доволі скоро. Але міністерство культури досі працює в режимі ацефала – безголового тулуба, що своєю відсутністю головного мозку виробляє лише нестачу.
Нестачу в найширшому сенсі: від управлінського забезпечення до реформ та стратегічного бачення. І відсутність гуманітарної стратегії є погибельною для країни, що роками потерпає від воєнної навали та економічної кризи.
Жодного бачення ми так і не добилися від ексміністра культури Володимира Бородянського за його нетривалу і невиразну каденцію. Жодних реформаторських проривів ми не очікуємо й від нинішньої в.о. міністра Світлани Фоменко, яка 7 років на посту заступник міністра була мовчазним свідком та, ймовірно, співучасником фатальних руйнацій і ампутацій культурної сфери, процесів відчуження й забудови земель пам'яткоохоронного призначення.
Читайте також: З претензією на щирість. Ми побачили, як насправді працює Зеленський – Сенцов
Та чи можемо ми нині втрачати час? Тепер, коли за лічені дні глобальна культурна екосистема змінилася до непізнаваності, питання про наші культурні цілі, нашу гуманітарну безпеку як держави стає питанням життя і смерті.
Відсутність належної державницької політики та уваги до культурної сфери накладається на структурну проблему: деконструкцію всіх культурних інститутів, якою займалася українська влада протягом 30 років. І яка останні роки на наших очах досягла свого апогею у вигляді розпродажу земель заповідників, розкрадання музеїв, ліквідації мистецьких шкіл та бібліотек, стрімкої руйнації культурних пам’яток.
У вигляді непродуманої децентралізації, що знімає з держави всю відповідальність за єдину культурну політику в регіонах.
У відсутності структурних реформ у культурній сфері, необхідних для повноцінного функціювання незалежної європейської країни.
Жодного турборежиму в реформуванні культури не спостерігається і близько. Ба більше, відбувається зворотний, моторошний процес: втрата швидкості в польоті над коронавірусною безоднею назустріч непроглядному майбутньому.
Передові країни світу, що давно вступили в постіндустріальну епоху, в цей час направили величезні ресурси на порятунок культури. Окремо варто згадати Німеччину, яка виділила на підтримку своїх діячів культури і мистецтва 50 мільярдів євро, що перевищує весь річний бюджет України. І, здається, діалектика формули "бідні – бо дурні, дурні – бо бідні" стосовно української економіки ніколи не була настільки очевидною.
Адже Німеччина ставала одним з економічних велетнів світу паралельно своїм зусиллям з розвитку культурних інститутів, розвитку неймовірної системи музеїв і вищої освіти, безкоштовної для всіх громадян країни. І тому цілком справедливо сказати, що економічне зростання Німеччини відбувалося не просто одночасно з культурним розвитком, а й завдяки йому.
В Україні ж культурна й гуманітарна катастрофа стали плацдармом економічного занепаду, сепаратизму та війни.
Пане президенте, не повторюйте помилок своїх попередників: почуйте культурну спільноту і позбудьтеся настирливого і дурманного гулу інтриганів та корупціонерів. Зі свого досвіду знаю, наскільки руйнівними можуть бути наслідки їхніх дій.
Чотири роки тому я стала жертвою цілком реальних репресій з боку тодішнього президента Порошенка, коли мене спершу прибрали з посади генерального директора Мистецького Арсеналу, провівши безчесний і сфальшований "конкурс" на Банковій, а потім взагалі закрили вхід до державних інституцій. І це після того, як я зі своєю командою фактично підняла Арсенал із руїн, започаткувавши й провівши десятки міжнародних культурних проєктів. Іще досі всі пам’ятають черги на Першу київську бієнале сучасного мистецтва ARSENALЕ-2012, Міжнародний фестиваль "Книжковий Арсенал", "Арт-Київ Contemporary", "Великий скульптурний салон" та багато інших проєктів. Понад 3 000 000 відвідувачів протягом п’яти років та небачений міжнародний резонанс української культури. Але рукою вашого попередника усе це було перетворене на попіл – оскільки раптом йому та його "родині" я стала на заваді.
Володимире Олександровичу, але ж ви – не Порошенко. Його ставлення до культури було цілком зрозумілим. Адже він прийшов до влади, щоб примножувати свої статки й роздати шматки бюджету своєму оточенню. На таких засадах формувалася його політика і стосовно культури. На зародках, коли ви стали президентом, представники культурної сфери отримали новий шанс і надію, що в культурній політиці зміниться щось на краще, очікували модернізації на противагу стагнації. І надія, що цей шанс не буде втрачено, досі залишається.
Повірте, таких людей, як я – які все життя віддавали себе служінню культурі до останньої краплі – в Україні досить багато серед очільників музеїв, мистецьких шкіл, серед художників і галеристів, письменників і видавців, музикантів та режисерів. Навіть у найважчі часи ми не йшли працювати на комерційні поля, створюючи попсово-патріотичні фестивалі, кон’юнктурні фільми чи "Битву екстрасенсів". Ми саме служили – служили ідеалам, на яких, вважаємо, повинно ґрунтуватися здорове, успішне, високоосвічене й справедливе суспільство.
Але оскільки ідеали культури нерозривно пов’язані з етикою, кращі представники культури не беруть участь у палацових інтригах і не кричать про себе на ринкових площах. На жаль, це обернулося тим, що професійне співтовариство знову залишається не в фокусі держави.
Виглядає так, що замість відкритого й чесного діалогу вам пропонують закриті опитування серед вузького кола обраних та перемовини з ідеологічною обслугою від культури, роль якої полягає в тихому лобіюванні потрібних кандидатів.
Але чи не є саме цей підхід причиною того-таки "кадрового голоду", на який ви нарікали під час пресконференції та про який згадував прем'єр-міністр у своїх останніх інтерв'ю?
Голоду немає. Є ми.
І ми не лише розуміємо, що потрібно робити, ми готові працювати та брати за це відповідальність попри складні часи. І якщо ви говорите, що у вас кадровий голод та, очевидно, допоки відсутнє в уряді бачення, що і як робити з культурою, ми готові включитися в роботу і цей кадровий голод втамувати.
Саме тому від імені професійної спільноти звертаюся до вас із проханням знайти час для зустрічі з тими людьми, які дійсно є важливими представниками української культурної еліти. Я готова посприяти в її організації. Ця зустріч мала би стати відвертим діалогом між вами як президентом і нами – "граючими тренерами" на культурному полі країни.
Переконана, що такий повноцінний діалог допоміг би вам визначитися з головою міністерства культури та надихнув дати старт реальному культурному ренесансу нашої країни! Адже сьогодні саме той час, коли культура може стати ментальною "терапією", дороговказом для власного народу, законсервованого в коронавірусному гетто та сумних роздумах.
З першочергових кроків я пропоную наступне:
– Включити до проєкту "Велике будівництво" пункт "Велика реставрація". Адже ми країна замків та палаців, більшість з яких вже зникли з культурного ландшафту, а решта лежить у руїнах. Лише одиниці культурних об'єктів за багато десятиліть були відреставровані й модернізовані. Тому варто було б обговорити план прокладання доріг – аби вени вели не лише з пункту А до пункту Б, а й спеціально до історико-культурних об'єктів, що сприяло б розвитку зеленого туризму та процвітанню громад, які б напевно спромоглися відкрити нові бізнеси шляхом розвитку туристичної інфраструктури – готелів, кав’ярень, заправок, сувенірних крамниць.
– Запровадити програму "Культура в смартфоні" з тотальним оцифруванням музейних фондів і відкриттям національного спадку для власних громадян і світу, для науки та освіти. Адже так не вистачало під час карантину хоча б віртуальних прогулянок нашими музеями. Та й велика інвентаризація культурного надбання країни також давно на часі.
Читайте також: Пропозиції влади до співпраці звучать як оголошення про роботу в корабельному оркестрі "Титаніка" – Жадан
– Ми маємо негайно накласти мораторій на ліквідацію будь-яких культурних та освітніх закладів, незалежно від їхньої форми власності, передбачивши в законодавчій базі щодо децентралізації обов’язковий відсоток місцевих бюджетів на їх відновлення та розвиток. Та законодавчо посприяти в державній фінансовій підтримці та заохоченні приватних ініціатив у культурно-освітній галузі для дітей та юнацтва. Як говорив Бісмарк: "Хто економить на школах, той розорюється на тюрмах".
– Ми маємо, зрештою, створювати потужні культурні бренди, які би примножували у наших громадян гордість за свою країну та ставали стимулами для світу завітати до нас.
Нам варто завершити реконструкцію Мистецького Арсеналу, який так і не збудовано за трьох президентів, а це майбутній титульний музей нашої країни, як-то Лувр, Метрополітен, Прада.
Нам потрібно підняти з руїн будиночок Миколи Леонтовича – всесвітньо відомого генія, який подарував світу справжній гімн Різдва.
Зробити Канів центром української діаспори та культурного паломництва.
Варто подарувати Донбасу декілька десятків культурних центрів, аби діти не відчували себе ізгоями у власній країні. Необхідно спільно зі сільськими громадами запровадити програму модернізації сільських клубів та бібліотек.
Нехай найближчі роки в нашій країні стануть добою великого культурного будівництва й справжнього ренесансу української культури. І тоді ваше ім'я асоціюватиметься в історії з епохою нового відродження, а не занепаду.
А наші нащадки не перетворяться на перелякане й злиденне людське плем’я, до чого спонукає нинішня соціальна динаміка, а стануть повноцінним культурним суспільством величної країни. Країни, яка таки здобула перемогу у війні за своє майбутнє.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
