"Праця робить вільним". Вивіска над воротами концтабору Заксенгаузен
Із нагоди нещодавнього Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні розповім про визволення концтаборів і… перетворення їх на радянські. У перший час навіть вивіска над воротами "Праця робить вільним" залишалася незмінною, як і в нацистів, пише Володимир В'ятрович
"Краків. Тиша віків. І натовп… У натовпі змарнілі люди у смугастих костюмах каторжан. Це – в’язні Освенцима, визволені нами. Краків – це натовп на вулицях. Це – голуби на центральній площі. Гарні жінки. Смугасті в’язні".
Зі щоденника капітана Леоніда Вишеставського
Пополудні 27 січня 1945 року радянські солдати відчинили браму з написом "Праця робить вільним". На це дивилися 7,5 тис. кволих в’язнів Аушвіца. Табір звільнили воїни 322-ї та 100-ї стрілецьких дивізій 60-ї армії. 43% вояків цієї армії були українцями.
Батальйоном, який першим увійшов до концтабору Аушвіц, командував єврей із Краснограда на Харківщині Анатолій Шапіро. А 22-річний киянин Ігор Побірченко командував танком, який першим проломив огорожу й увірвався на територію табору.
Аби зберегти рабів, СС "евакуювало" в’язнів углиб Райху. Знесилених страчували або залишали напризволяще, а здатних пересуватися гнали пішки чи везли в товарних вагонах без їжі й води. Бранці нарекли ці евакуації "маршами смерті".
Аушвіц був не першим. 22 липня 1944 року Червона армія звільнила концтабір Майданек на околиці польського Любліна.
За перші три місяці 1945 року СС утратила 230 концтаборів і філій. Однак іще діяли 10 великих таборів і до 400 їхніх філій, де знемагали понад півмільйона людей. Імперія таборів СС упала в останні дні війни. На волю вийшли лише половина…
Звільнення останніх концтаборів 1945 року:
• Бухенвальд і Дора-Міттельбау – 11 квітня;
• Берген-Бельзен – 15 квітня;
• Заксенгаузен – 22–23 квітня;
Читайте також: ГУЛАГ замість Аушвіцу: гірка правда перемоги у Другій світовій
• Флоссенбюрґ – 23 квітня;
• Дахау – 29 квітня;
• Равенсбрюк – 30 квітня;
• Ноєнґамме – 2 травня;
• Маутгаузен-Ґузен – 5 травня;
• Штуттгоф – 9 травня.
Одразу після війни в радянській зоні окупації Німеччини створили близько 40 спецтаборів для виявлення ворогів комуністичного режиму та денацифікації.
Ще 18 квітня 1945 року комісар держбезпеки другого рангу Іван Сєров сформував 10 спецтаборів на базі колишніх нацистських таборів.
• №1. Мюльберґ (кол. шталаг IV-Б) під Різою (1945–1948);
• №2. Бухенвальд під Веймаром (1945–1950);
• №3. Гогеншонгаузен у Берліні (1945–1946);
• №4. Баутцен (кол. філія Ґросс-Розен) (1945–1950; з 1948 №3);
• №5. Кечендорф під Фюрстенвальде (кол. Равенсбрюк) (1945–1947);
• №6. Ямліц під Ліберозе (кол. трудовий табір, філія Заксенгаузена) (1945–1947);
• №7. Заксенгаузен під Оранієнбурґом (1945–1950, №7/1);
• №8. Торґау (кол. шталаг IV-Д) (1945–1947);
• №9. Фюнфайген під Нойбрандебурґом (кол. шталаг IІ-А) (1945–1948);
• №10. Торґау (1946–1948).
Читайте також: У Росії стирають історичну пам'ять про радянські злочини
До початку серпня 1945 року в Заксенгаузені дислокувався радянський репатріаційний табір, через який пройшли тисячі радянських громадян – колишніх військовополонених та остарбайтерів.
Але Заксенгаузен не полишили й використовували аж до весни 1950 року як спецтабір НКВД / МВД № 7/1. Це був найбільший із системи спецтаборів НКВД-МВД-МГБ на території радянської зони окупації. У перший час навіть вивіска над воротами "Праця робить вільним" залишалася незмінною, як і в нацистів.
Через нацистський Заксенгаузен пройшли більше 200 тис. в’язнів із 27 країн, понад 100 тис. із них загинули. Цифри "спецтабору №7/1" теж вражають: 60 тис. ув’язнених, за п’ять років близько 12 тис. із них убили. Розстріл був винятковим, до смерті доводили голод, холод і хвороби.
Коли Заксенгаузен ліквідували, частину ув’язнених відправили в Сибір, частину перевели у східнонімецькі в’язниці.
Аушвіц-Біркенау теж отримав "друге дихання". 1945 року на його базі створили концтабір Явожно. Тож в’язні польських комуністів жили в тих самих бараках, що і бранці нацистів. Цей табір із 1947 року використовували для ув’язнення українців, яких вважали небезпечними для Польщі. Цього року тут було ув’язнено 3 873 особи, із них 2 781 українець (823 жінки, кільканадцять дітей, .22 греко-католицьких і п'ятеро православних священників).
Підсумок роботи "нацистсько-радянських" концтаборів у Німеччині дає доповідна записка голови КГБ Крючкова про діяльність спецтаборів на території Німеччини в 1945–1949 рр. від 9 червня 1990 року:
"…У таборах містилася також певна частина цивільних осіб, зокрема жінок і неповнолітніх, які не належали до зазначених категорій і не могли бути звинувачені в активному пособництві нацистам, а також не здійснювали конкретних злочинів.
Документи свідчать про високу захворюваність і смертність серед ув’язнених та інтернованих, в 1945–1947 рр. померло більше 35 тис. осіб. Прийняті на початку 1948 р. заходи підвищення калорійності харчування для ослаблених і хворих різко знизили смертність, в 1948 р. померло – 5 525, і в 1949 р. – 1 475".
Багато колишніх в’язнів нацистських таборів після війни воліли залишитися в зонах окупації союзників. Вони не захотіли вертатися на Батьківщину, побоюючись радянських репресій. Тому ще кілька років жили в таборах для "переміщених осіб" (DP camps), звідки згодом емігрували до США, Канади, Великої Британії, інших країн Західної Європи та навіть Австралії. Ця хвиля еміграції розповіла світові багато про українські трагедії, зокрема і про в’язнів нацистських таборів із України.
P. S. Текст із проєкту "Тріумф людини. Мешканці України, які пройшли нацистські концтабори". Про 30 людських доль за дротами 11 таборів Третього Райху можна прочитати онлайн. А також – завантажити виставку або каталог проєкту.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
