Медична реформа. Не про медицину. Про математику. От чесно. Я далекий від української медицини. Але навіть я можу зрозуміти, що мені "парять фуфло", коли лякають наслідками медичної реформи.
По-перше, вже був перший, пробачте за каламбур, етап. І від нього всім стало краще. В ньому закладений принцип "гроші йдуть за пацієнтом". І той самий принцип закладений і в другому етапі. То чи може принцип, який правильно спрацював в першому випадку, працювати якось неправильно у другому? Ні, це суперечить здоровому глузду. І для цього не потрібно бути спеціалістом у медицині.
По-друге, я бачу людей, які завжди виступали проти медичної реформи. Ну вибачте, якщо Медведчук проти, разом з усією колишньою Партією регіонів, разом з Рабіновичем і Тимошенко, то я точно за. Бо кращого індикатора у світі просто не існує. Якщо проросійська п’ята колона виступає проти змін, значить ці зміни мають зробити Україну сильнішими. І для цього також не потрібно розумітися на медицині.
Читайте також: Кінець реформам. Початок епохи бідності?
По-третє, просто аналіз цифр. Це не медицина – це проста математика, якою мають володіти навіть КВНщики. Цифри потрібні, щоб проаналізувати дві страшилки, якими лякають нас телеканали. Перше – що звільнять усіх лікарів. Друге – що зараз наступить туберкульозний кінець світу. Ці фрази викликають емоції, але не мають жодного стосунку до реальності.
Перша страшилка – тубдиспансери. Їх ніби бажають зберегти по-старому, по-радянські. Дивно, що лепрозорії не пропонують відновити. Ну, щоб проказа не знищила Україну.
Коли були потрібні ці напівтюрми – коли не було ефективного лікування і пацієнти були постійно заразні. А зараз за кілька тижнів прийому препаратів пацієнт перестає бути заразним. І навіщо його тримати під замком і витрачати на це наші з вами кошти?
Але це про медицину, а ми ж домовились, що тільки про математику. Отже, в тубдиспансерах ми витрачаємо на одного пацієнта 115 тис. гривень. При чому на одного лікаря у таких закладах припадає 14 пацієнтів на рік. А бюджет такого тубдиспансеру 105 млн грн в рік. І при цьому Україна одна з перших в Європі за рівнем смертності від туберкульозу, а самі тубдиспансери при такому масштабному фінансуванні є чомусь аварійними будівлями. І нам кажуть, що треба залишити все як є. Е – ефективність.
А яка альтернатива? Справжнє лікування 1 пацієнта в оптимізованому стаціонарі (відділенні) одного з обласних центрів значущих хвороб вартує – 9 373,13 грн (при важкій відкритій формі туберкульозу, що виділяє бактерії, середній термін госпіталізації – 34 дні). Це до речі в Одесі. Туберкульозна лікарня. У попередні роки провели реорганізацію туберкульозної служби та перейшли на лікування за сучасними стандартами. Мають багато пацієнтів. Працюють ефективно.
Ось вам результат реформи. І ось чому без реформи так критично не вистачає грошей. Бо вони спускаються в унітаз. З точки зору платників податків. І йдуть на благу справу з точки зору головних лікарів і їх друзів. Ми з вами можемо платити в 10 разів менше і при цьому лікувати набагато краще. А значить є шанс значно збільшити зарплатні тим, хто лікує. І покращити матеріальну базу. Тому що на сьогодні тариф від НСЗУ на одного пацієнта з туберкульозом – 20 663 гривні. Тобто вистачає з головою. Це про математику. Це про ефективність. Але ні, вам кажуть, що треба зберегти тубдиспансери. І це не про знання медицини. Це про здоровий глузд.
Друга страшилка – звільнять третину лікарів. Правда при цьому кажуть, що лікарів в Україні не вистачає. І це зазвичай говорять одні й ті самі люди. І зазвичай, до речі, це ті люди, які воліють не зустрічатися з українськими лікарями, щоб ті їм не нашкодили.
По-перше, формування штату лікарні, набір та звільнення персоналу – виключне повноваження власника лікарні – місцевої влади. От важко уявити, як місцева влада починає у себе звільняти лікарів і наражати громаду на небезпеку.
І от приклад. Знову про цифри. Щоб оцінити рівень маніпуляцій і брехні. Виходить новина – у Сумському пологовому звільнять 500 медичних працівників. По-перше, треба ж подумати, скільки ж народу народжується у тих Сумах, щоб у них там багато було людей у пологовому будинку. Але виявляється, що насправді, скоротили 37, з них лише 16 лікарів, 80% з яких пенсійного віку. При цьому їх скоротили не з пологового будинку, а з жіночої консультації, де на одного лікаря було 4 пацієнтки на рік. Я не хочу платити зі своїх податків на лікаря, у якого 4 пацієнтки на рік. Я краще заплачу більше тому, у кого 4 пацієнтки на день. Але ні, кажуть. Всі мають бути рівні.
Читайте також: Що за фарс відбувається довкола медичної реформи
Це і є совок у голові. Це і є комунізм. Всі мають бути однакові у своїй сірості. І в результаті талановитий лікар, який отримує копійки і має сотні пацієнтів, плює на це все і тікає за кордон. І він правий. Бо якщо громадяни бажають тримати його у сірості, то нехай самі це розгрібають.
Це про медицину. Це про здоровий глузд. І бажання залишити все як є. Прикриваючись особливими українськими реаліями. Які такі реалії в Україні особливі? У нас тут що, усі безсмертні, чи що? Українські реалії – це знову вигадувати велосипед із квадратними колесами. При чому єдина мотивація для цього – інтереси корупціонерів, які бажають зберегти грошові потоки.
В Україні нема ніяких реалій. Тут так само працюють закони фізики, як і у Германії. І тут так само працюють закони економіки, як і у Британії. І так, 2+2 в Україні завжди 4, щоб там не розповідали вам українські чиновники. І це стосується і наших з вами грошей, які йдуть на медицину. Ні, які мають йти на медицину. Але зазвичай тікають в іншому напрямку.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
