Людина має право на смерть за допомогою евтаназії, вирішив Конституційний суд Німеччини. І це правильно, вважає Астрід Пранґе.
І знову вона, смерть. Федеральний конституційний суд виніс цю тему за межі табуйованої зони, і це добре. Адже смерть – це частина життя, і кожному коли-небудь доводиться подивитися їй в очі: на смертній постелі або за крок до неї.
Суд в Карлсруе скасував заборону на так звану "евтаназію на комерційній основі" і оголосив неконституційним параграф 217 Кримінального кодексу. Судді Конституційного суду дали зрозуміти, що право на смерть з власної волі також відноситься до особистих прав людини, закріплених в Основному Законі.
Що означає "евтаназія на комерційній основі"?
Заборона "евтаназії на комерційній основі", запроваджена у 2015 році, існувала лише п'ять років. Юридичне визначення цього терміну на практиці призвело до невизначеності: багато медиків, лікарі паліативної медицини, медсестри та організації, що сприяють евтаназії, вимагали роз'яснень, відчуваючи себе так, ніби їх оголосили злочинцями.
Тепер законодавчі органи повинні виправити ситуацію. Це вчергове відкриває дискусію про евтаназію в Німеччині. Нарешті! Навіть недавня полеміка про донорство органів свідчить, що необхідність дискусії про смерть в ФРН назріла вже давно. У Німеччині щорічно вмирає близько 850 тисяч людей. Смерть не можна замкнути у відділеннях паліативної допомоги – ми стикаємося з нею всюди.
Читайте також: Чи смерть – це найгірше?
Чи потрібна смертельно хворим людям допомога в час, який залишився їм до смерті, або допомога для того, щоб померти, або і те, і інше? Які аргументи свідчать на користь евтаназії або проти неї? Чи повинна вона бути активною або пасивною? Чи мають люди право на допомогу у вчиненні ними суїциду? Ці питання повинні обговорюватися усім суспільством.
Активна евтаназія у ФРН заборонена – як і раніше
Треба зазначити, що рішення Федерального конституційного суду не стосується активної евтаназії, яка практикується, наприклад, у Бельгії, Нідерландах і незабаром буде дозволена в Португалії. "Вбивство на вимогу", при якому будь-хто, відповідно до бажання людини, котра вмирає, асистує їй при суїциді, заборонене в Німеччині параграфом 216 Кримінального кодексу. Йдеться про баланс між правом на смерть і обов'язком держави захищати життя.
Смерть може бути жорстокою. Ніхто не може позбавити людину страху смерті, але можна позбавити її страху залишитися на самоті при її настанні. За останні два роки я пережила смерть трьох моїх найближчих родичів. Вони не хотіли жодних заходів для продовження життя, не бажали штучного харчування, але, перш за все, – вони не хотіли терпіти біль.
Попри все це, вони боролися за кожну хвилину свого життя, і боролися не тільки за себе, але і за своїх близьких. Паліативна медицина допомогла їм з гідністю вести цю боротьбу до самої смерті. І я глибоко вдячна за цю допомогу.
Читайте також: Чемпіонка та медалістка двох Паралімпіад вдалася до евтаназії, вона страждала на міопатію
Однак догляд за невиліковно хворими та боротьба зі смертю також показують, що є випадки неймовірних страждань, коли паліативна допомога також досягає своїх меж. У цих випадках важливо, щоб пацієнти, лікарі та родичі знали, що вони можуть покласти край нестерпним стражданням, коли всі можливості лікування вже вичерпані.
Приклад штату Орегон
Одне лише знання того, що ця можливість існує, може бути психологічним полегшенням, навіть якщо людина ніколи не вступить на цей шлях. Саме це можна спостерігати в американському штаті Орегон.
Там допомога при самогубстві, в цілому, карається, якщо тільки вона не надається і не документується лікарями відповідно до найсуворіших запобіжних заходів. Зрештою, пацієнт може отримати надвелику дозу снодійного і прийняти її сам. Але в Орегоні цією можливістю користується лише третина невиліковно хворих.
Я визнаю: людина ніколи не буде повністю готова до смерті, навіть якщо вона довгі роки займалася цим питанням. Але це допомагає поглянути смерті в очі – чи завдяки передачі іншій особі прав щодо ухвалення важливих медичних рішень у разі втрати дієздатності, чи у випадку донорства органів або евтаназії. Адже ідеологічні або релігійні окопні війни не допоможуть на Божій дорозі. Все, що має значення, – це бажання і гідність людини, яка помирає, горе родичів і прагнення мирно піти з життя.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
