Джо Байден явно не поспішає проводити першу розмову з президентом України. Це точно непокоїть Володимира Зеленського, але аж ніяк не свідчить, що нова американська адміністрація забула про нас. Про це кажуть і заяви високопосадовців з Вашингтону, і конкретні рішення, як от санкції Держдепу проти олігарха Ігоря Коломойського. Тож виникла промовиста неоднозначність. Напевно, таким чином Байден заохочує Зеленського подумати і визначитися.
Існує ціла низка критеріїв, за якими Вашингтон буде оцінювати не декларативні, а реальні наміри української влади. Очевидно, що адміністрація президента США у відносинах з Україною не планує плисти за інерцією і ймовірно готується до якісно нового етапу. Але для цього треба побачити готовність українського президента, пише Михайло Басараб, для Gazeta.ua, інформує UAINFO.org.
На санкції РНБО щодо Медведчука з-за океану надійшли слова підтримки. Але цього надто мало. Перед тим, як почати з Володимиром Зеленським розмову про серйозні плани на майбутнє, напевно хочуть побачити його дії щодо Коломойського, Фірташа та інших олігархів, а особливо тих, які займають виразну антиамериканську і проросійську позицію. До того ж, важливо побачити, чи відбудуться гучні відставки в найближчому оточенні президента України після оприлюднення доказів у справі "вагнерівців". У провалі цієї спільної спецоперації українських та американських спецслужб підозрюються голова Офісу президента Андрій Єрмак і заступник секретаря РНБО Руслан Демченко, а незабаром вийде розслідування міжнародної OSINT-спільноти Bellingcat з цього приводу. Так само у фокусі уваги Вашингтона фактичний провал судової реформи, затягування реформи силових відомств, вплив Портнова, генеральний прокурор Венедіктова, Татаров і періодична напруга довкола НАБУ.
А поки у Вашингтоні очікують на визначеність Володимира Зеленського, взаємодія України і США не може пробуксовувати. Саме зараз критично важливе значення мають тісні і перевірені неформальні зв'язки між українськими та американськими державними діячами, дипломатами, парламентарями і експертами. Вони є гарантією сталого стратегічного партнерства між нашими державами, і особливо з початком Революції гідності та російсько-української війни. Ця неофіційна дипломатія компенсує та спрямовує співпрацю України і США відповідно до загальновизнаних базових принципів навіть тоді, коли відносини між Білим домом і Банковою тимчасово потребують певного прояснення. Так траплялося, наприклад, коли в Україні вже виникали наміри підважити здобутки післяреволюційних реформ. Або ж за президентства Трампа – коли його дії щодо України часом були дуже суперечливими і не прогнозованими. Зараз також виникла певна пауза. Білий дім потребує ясності щодо подальших намірів президента Зеленського, а це означає, що для підтримки польоту двосторонніх відносин знову тимчасово слід вмикати страхувальні двигуни.
Цього разу ініціативу на себе взяли голова Київського безпекового форуму Арсеній Яценюк і директор форуму Данило Лубківський. Їх підтримали Львівський безпековий форум, Український кризовий медіа-центр та Atlantic Council зі США. Як результат, 10 березня 2021 року було проголошено "12 пунктів стратегічного партнерства Сполучених Штатів Америки та України". Документ спільно розробили та підтримали десятки відомих діячів з двох країн. Свої підписи під зверненням поставили конгресмени від обох партій США, представники усіх парламентських фракцій Верховної Ради, окрім ОПЗЖ.
Дванадцять пунктів – це не чергове переповідання базових цінностей у двосторонній співпраці, а перелік конкретних дій і постановка чітких цілей. Ідеться про такі основні положення:
– США мають допомогти Україні набути членство в НАТО, а ми повинні робити все необхідне для відповідності стандартам Альянсу. Приєднання України до НАТО визнається в документі як посилення Північноатлантичного Альянсу.
– Допомогти Україні у відсічі збройній агресії Росії. Зокрема йдеться про нарощення військової присутності США і НАТО в Чорноморському регіоні, долучення президента Байдена до переговорного процесу щодо так званого мирного врегулювання, надання Україні різнопланової оборонної допомоги, спільна протидія кремлівській дезінформації, посилення санкцій проти Росії, визнання небезпеки "Північного потоку-2" для Євроатлантичної єдності.
– Росію слід змусити піти і з Донбасу, і з Криму.
– Захистити і розвивати системні реформи, що почалися в Україні після Революції гідності.
– Підтримати Україну у якнайшвидшій побудові економіки, що відповідала б стандартам ЄС.
Ще раз наголосимо, що під цими пропозиціями поставили свої підписи й українські, й американські діячі. Текст є хорошою основою, на якій Володимир Зеленський мав би прагнути вибудовувати співпрацю з Джо Байденом. Це заготовка і привід для вже офіційних пропозицій з боку Києва і, звичайно ж, Вашингтона.
Відносини між українською та американськими націями обов'язково і незмінно рухатимуться до нових спільних досягнень. Наша спільна мета – утвердження простору свободи і процвітання у Східній Європі. Для них і для нас це не лише побажання, а усвідомлена необхідність. Упродовж століття наші відносини пройшло не одне випробування. Американський дипломат Генрі Кіссінджер стверджує, що сенс історії має бути виявлений, а не проголошений. Тобто, справжнім, сталим і непереможним є лише те, що має об'єктивну основу і перевірене часом. Українсько-американське партнерство є саме виявленим, а не проголошеним. І це дає підстави для позитивних прогнозів.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
