“Замок Річарда”, Замкова гора, Будинок із химерами: історія найзагадковіших місць Києва

Столиця України з найдавніших часів славиться своїми таємничими місцями, про які багато віків складають страшні легенди. Нещодавно журналісти 44. ua розповідали про історію Лисої гори, "Зеленки" та будинку Сулими. Сьгодні продовжимо знайомити вас з головними таємничими місцями столиці. Замок Річарда – містика у центрі Києва Замок Річарда Левине Серце – одна з найромантичніших, найкрасивіших та найзагадковіших споруд столиці. Він знаходиться на Андріївському узвозі, біля підніжжя гори Зітхальні. Замок був збудований у стилі англійської готики на початку XX століття. А назвали його на честь героя знаменитого роману В. Скотта "Айвенго" – мужнього короля Річарда. Авторство замку помилково приписували відомому архітектору Владиславу Городецькому, але хто саме є автором цього будинку, достеменно не відомо досі. Відомо лише, що до будівництва мав відношення підрядник Дмитро Орлов. Саме він замовив будівництво споруди й хотів перетворити її на прибуткову скарбничку, здаючи в оренду квартири. Однак, в 1911 році Орлова застрелили, а овдовіла дружина, аби розрахуватися з боргами, якнайшвидше продала будинок на аукціоні. Заробити капітал на будинку хотів і його наступний власник. Та в будівлі почали відбуватися дивні речі: ходили чутки про жахливі завивання, крики та стогони. Ночами господарі чули кроки й плач дітей. Складалося враження, що будинок просто переповнений нечистою силою. Замок продавали, а його власники постійно змінювалися. Жити в будинку ніхто не наважувався, бо ж нікому не хотілося мати справу з привидами. На чисту воду "привидів" вивів історик Степан Голубєв. Він засунув руку в димохід і витягнув звідти яєчну шкарлупу, яка і створювала моторошні звуки. Та навіть після цього Замок Річарда не покидала слава містичного місця. Злої сили не лякалися хіба що художники – найвідоміші із них влаштували тут свої майстерні. За радянських часів в Замку були комунальні квартири, які пізніше розселили, а сам будинок продали приватному власникові. Замкова гора у Києві – місце легенд і неймовірної Сили Замкова гора – одне з найпопулярніших містичних місць у Києві, звідки відкривається краєвид на Андріївський узвіз, Поділ та Дніпро. Ї висота – 50 м над рівнем моря та 80 м над рівнем Дніпра. Її площа – близько 2 га. Саме тут знаходяться рештки одного з найстаріших цвинтарів Києва – Фролівського жіночого монастиря, який з'явився у 1816 році. За легендою, незважаючи на те, що до гори примикав монастир, тут збиралися відьми. Подейкують, що деякі із них тут і похоронені. У минулі часи гора носила різні назви. Найбільш давня з них – Хоревиця, що пов’язана з ім’ям одного з літописних братів-засновників Києва – Хорива. З XIV до середини XVII ст. гору називали Замковою через те, що саме тут звели Київський замок – наймогутнішу фортифікаційну споруду в усьому Великому Князівстві Литовському. Згодом її називали Киселівкою – за ім’ям останнього польського воєводи Києва Адама Киселя. На Замковій горі двічі зупинявся гетьман Богдан Хмельницький, де й збирав на раду своїх полковників. А от з середини XVII ст. на Киселівці починається період поступового запустіння. З початком Другої світової війни на горі розмістили військову частину та радіостанцію, яка глушила сигнал іноземних радіостанцій. На зорі 90-тих будівлі розібрали на будматеріали, а радіостанцію демонтували. Сьогодні Замкова гора – улюблене місце для любителів містики, адже вона є однією із Лисих гір Києва. Заходять сюди і просто туристи: тут можна знайти зруйнований склеп, на вершині гори язичницький жертовник, а також надгробні плити і розриті могили. На Замкову гору над Подолом можна піднятися металевими сходами з Андріївського узвозу або старими кам’яними сходами з боку Фролівської вулиці. Будинок з химерами Найвідоміша будівля столиці знаходиться у самісінькому центрі Києва, неподалік від Палацу президента України. Втім, раніше ця територія стояла занедбаною. Ділянка, що височіла над театром Соловцова (нині Івана Франка), продавалася на міському аукціоні майже за безцінь. Тому рішення відомого архітектора Владислава Городецького придбати її, аби звести будинок для своєї родини, викликало всезагальне здивування. Він пообіцяв, що збудує дім, в якому здаватиме квартири в оренду і житиме сам. Так, 1903 році з’явився будинок з химерами. Його збудували майже за рік – ще два роки знадобилося на зовнішнє та внутрішнє його оздоблення. Ця легендарна споруда й досі зберігає таємниці і породжує багато чуток навколо себе. За однією з легенд підводні химери на будинку збудовані в пам'ять про потонулу дочку. Насправді ж донька архітектора була жива й здорова. За іншою – цей дім архітектор Владислав Городецький присвятив своїй коханці. Інші ж подейкують, що він збудував його на парі. Прикрасив свій дім Городецький ліпниною з бетону. Тварин на фасаді кияни прозвали химерами. Хоча химер там жодної. Всередині будинку водять екскурсії лише по одному поверху – по квартирі самого Городецького. Цей історичний дім свого часу був і штабом військово-трудової дружини, і комуналкою, і ветеринарним управлінням, і поліклінікою. 2001 його закрили на реставрацію, а 2004-го будинок з химерами став офіційною резиденцією Президента. Фотографувати інтер'єри – заборонено. Іллінська церква Іллінська церква вважається однією із найдавніших сакральних пам’яток Подолу та композиційною домінантою набережної Дніпра. Вона розташована на вулиці Почайнинській (№2). Задокументовано, що церква, освячена на честь Святого Іллі існувала в Києві ще в княжі часи. Існують припущення, що збудував храм князь Аскольд, і саме біля нього відбувалося хрещення киян у 988 році. Але від тої церкви не залишилося і слідів, а от сучасна була зведена в далекому 1692 році. Замовником храму, який спорудили на місці зруйнованого однойменного дерев’яного, був київський міщанин Петро Гудима. У 1718 році церква досить сильно постраждала від пожежі. Відновили її аж у 1755 році, на кошти одного із нащадків засновника – полковника Павла Гудими. 1811 року велика пожежа знову пошкодила храм. Але його досить швидко відремонтували, а у 1818 році було встановлено новий іконостас. Хоча взагалі живопис храму протягом 19 століття поновлювався неодноразово, в тому числі знаними майстрами. Також у 19 столітті звели прибудови церкви, крамниці й огорожу. В радянські часи Іллінську церкву закрили. Іконостас зруйнували, а будівлю віддали елеватору під склад зерна. Відновити богослужіння вірянам вдалося лише наприкінці 60 років XX сторіччя. Фото: з відкритих джерел Вас також може зацікавити: "Бджолиний" та "напівкружка": ТОП-5 незвичайних будинків Києва Джерело: 44.ua