Вугілля Донбасу: квиток в один кінець

Після окупації частин Донецької та Луганської областей, Російська Федерація стала найбільшим «імпортером» українського вугілля, пшениці та технологій. Через прикордонний митний пункт «Довжанський» почали вивозити левову частку краденого українського майна. Хто цим займається, скільки заробляє «митний комітет» окупованого Луганська та хто ним керує? KibOrg News публікує базу даних прикордонного пункту «Довжанський», пише у своєму блозі на Цензор.нет журналіст Максим ДудченкоДовжанськ (раніше Свердловськ) — прикордонне місто Луганської області, яке було окуповано навесні 2014 року. У червні з міста вийшли останні проукраїнські сили після того, як було захоплено будівлю прикордонної служби України в центрі міста. Тоді ж незаконні збройні формування захопили прикордонний пункт пропуску «Довжанський» і почали самовільно пропускати вантажі з Російської Федерації. Вже 12 червня, у День Росії, бойовикам вперше було передано важку бронетехніку — колону танків Т-64.  Після цього реальний стан речей на пункті пропуску «Довжанський-Новошахтинськ» лишався вкрай тяжким. Цивільні, яким доводилося проходити митницю, скаржилися на довжелезні черги, очікування в яких могло тривати понад добу. Російські ж прикордонники ставилися до українців, зокрема й до тих, хто підтримував Росію, як до другосортних людей. «А нам що з того? Хоч дві машини пропусти, хоч сто — зарплата одна й та сама», — можна було нерідко почути. З Росії, наприклад, не можна було ввезти більше 10 літрів бензину. З комерційними поставками лікарських засобів з РФ в аптеки окупованих Донеччини та Луганщини ситуація була ще гірша. Про гуманітарну допомогу говорити не доводиться — вона просто не доходила до жителів, від міжнародних організацій поготів. А про «російські гуманітарні конвої» зі зброєю для бойовиків, які свого часу зіграли ключову роль у ході бойових дій 2014-го, годі вже й казати. Останні роки так званим «Государственным таможенным комитетом» окупованої частини Луганської області керував Юрій Афанасьєвський. KibOrg News публікує списки керівного складу «ГТК ЛНР» за 2015 рік. Повні списки керівників за 2020 рік можете переглянути за посиланням. У 2021 році два утворення навіть спромоглися відкрити кордони одне для одного. Отже, між ними був створений «єдиний економічний простір». «Тобто громадяни і суб’єкти господарювання можуть переміщувати товари між республіками без будь-яких обмежень», — пояснив Афанасьєвський. Тоді ж це спричинило підвищення потоку товарів з окупованого Донецька до РФ, зокрема й через митний пункт «Довжанський». KibOrg News публікує списки співробітників митниці з характеристиками, а також документами деяких з них. За 2021 рік до «державного» бюджету квазіреспубліки було перераховано понад 200 мільйонів рублів лише через один пропускний пункт. На «експорт» було відправлено 8903 вантажі.   Після захоплення майже всієї території Луганської області у 2022 році, справи митниці суттєво покращилися. До прикладу, після окупації Старобільська «ГТК» створили у місті внутрішній митний пост. «Начальник митного поста “Старобільськ”» Євген Нікітін розповів, що пост «призначений для митного оформлення товарів і транспортних засобів як суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, так і транспортних засобів особистого користування». «Заступник глави» окупаційної адміністрації Старобільського району Олександр Гончаров пояснив, що наявність митного поста в Старобільську начебто «вирішить багато нагальних проблем» сільгоспвиробників. Однак, безумовно єдиною проблемою людей у Луганській області є присутність окупантів, а реальною функцією таких внутрішніх постів є незаконний вивіз українського майна. Власне, цим окупанти почали займатися задовго до 2022 року. У період з 2015 по 2016 роки, коли більшість вугільних шахт Донбасу перейшла під контроль терористів, Росія активно почала вивозити українське вугілля, чим завдала неабияких збитків економіці України. Катастрофічна ситуація склалася з маркою антрацит, адже всі шахти, які його видобували, перейшли під фактичний контроль РФ. У 2015 році Україні, яка до війни була експортером цього палива, довелося навпаки його закуповувати, враховуючи, що дві третини теплових станцій використовували якраз лише антрацит. Після 2017 року окупанти «націоналізували» всі українські підприємства, а потім частина шахт була недбало закрита, що спричинило екологічну кризу у регіоні, адже було порушено системи водовідливу. Частина шахт продовжувала якось функціонувати, але видобувала вже значно менше ніж до 2014 року. Здебільшого вугілля відвантажувалося до Росії через два залізничні пункти пропуску: «Червона Могила — Гуково» та «Іловайськ — Матвєєв Курган». Також постійно працювали шість прикордонних пунктів із Донбасу в Росію: «Ізварине — Донецьк», «Червонопартизанськ — Гуково», «Довжанський — Новошахтинськ», «Мар’їнка — Куйбишеве», «Успенка — Матвєєв Курган», «Новоазовськ — Весело-Вознесенка». Оформлення фур відбувалося за лічені хвилини. KibOrg News наводить таблиці «експортних» вантажів з 2015 року, які пройшли через пункт пропуску «Довжанський — Новошахтинськ». На таблицях відображені дата вивезення, відправник, отримувач, вага, а також інформація про перевізника та реєстраційний номер тягачу та причепу.   Окрема таблиця присвячена ТОВ «ГОФ ДАРЬЕВСКАЯ-1». Її найбільшим покупцем тоді стала гонконгська компанія «GRECOL LIMITED» (RM.709 WELLBORNE COMMERCIAL CENTRE, 8 JAVA ROAD). За цією ж адресою було зареєстровано офшор «Chinese Russian Refractory Company Limited». Ця таблиця, зокрема, підтверджує давню інформацію журналістів про ТОВ «Углетехнологии». Ця фірма заснована у 2016 році та була однією з найбільших у вивезенні краденого вугілля. У 2018 році «Углетехнологии» були внесені до списку санкцій США, як такі, що надають всебічну підтримку так званим «ДНР» та «ЛНР». До списку нібито іноземних компаній, причетних до купівлі краденого вугілля, також належить Лондонська «OLIGAR BUSINESS LTD» (SUITE 95, LONDON). Кам’яний антрацит марки «АКО» вона отримувала від ТОВ «ИНТЕГРАЛ», яка зареєстрована у смт. Щетове, вул. Стаханова, 36. Станом на 2016 рік «OLIGAR BUSINESS LTD» припинила своє існування.  У додатку про позиції, яких немає у реєстрі, ми можемо побачити, як ПП «Углетехнология» надсилала російській ТОВ «Бизнестранслогистик» вугілля марки «Т», а ТОВ «ФПГ Восток-Запад» — «LTD MIRTES TRADE London UK» антрацит марки «АО». Сама ж «Углетехнология», як і «ГОФ ДАРЬЕВСКАЯ-1» були внесені до списку найбільших платників податків окупованої Луганщини.   Однак вугілля, звісно, не єдиний товар, який крали і продовжують красти Росіяни. До цікавих позицій 2015 року належать продаж алюмінієвого сплаву марки АК5М2. Цим займалась ТОВ «УГОЛЬНАЯ ТРАНСПОРТНАЯ КОМПАНИЯ» з Донецької області. Покупцем була Лондонська компанія «LINNELL VENTURES LIMITED» (6 FLOOR, 52-54 GRACECHURCH STREET, LONDON), яка припинила своє існування у 2019 році. Згідно з реєстром, у 2011 році її директором став Олександр Протасов. Адресою ж для кореспонденції зазначено окуповану Макіївку. ТОВ «ЮНИС» з Хрустального (раніше Красний Луч) Луганської області експортував до лондонської «CHAPTERSEEVEN LIMITED» (OFFICE 30,2 LANSDOWNE ROW, LONDON W1J 6HL) сплав АК5М2 у формі чушки, свинцові та алюмінієві злитки, латунні та мідні блоки. Однак у британських реєстрах відсутня інформація про цю компанію, натомість за цією адресою зареєстровані ще три фірми. Сама ж «ЮНИС» досі продовжує працювати в окупації. Наприкінці 2022 року з боку окупаційної адміністрації було прийнято рішення про «надання субсидії на модернізації виробництва». З 2017 року ТОВ «ЗАВОД СТАЛЬНОЙ ДРОБИ» з Алчевська почав відвантажувати до російського ТОВ «ЮСТИЛ» з Каменськ-Шахтинська сталевий дріб, який використовується на дробоструменевих машинах для механічного очищення металів від грубого забруднення. Основним видом діяльності компанії є оптова торгівля металами та металевими рудами, з чого можна зробити висновок, що український дріб у них затримувався ненадовго. Відповідно й після окупації Луганщини офіційні доходи компанії виросли з 7.8 мільйонів рублів у 2016 році до 752 у 2018. У 2022 році «ЮСТИЛ» було ліквідовано. Війна на Донбасі спричинила колапс у роботі Алчевського заводу. Це сприяло зменшенню зарплатні та скороченню робітників. Офіційно директором заводу у 2016 році був Віктор Положий, однак за неофіційною інформацією свій вплив на підприємство мав Володимир Полубатко, якого ще називають «данським принцом сепаратизму» через те, що він є громадянином Данії і за даними деяких ЗМІ спонсорував терористів «ЛНР». Про це у 2016 році писало видання «Трибун». У перших числах таблиці за 2016 року між трикотажними спідницями для дівчат та цукром, значаться авіадвигун ТВ3-117ВМ та головний гелікоптерний редуктор ВР-14 до нього. Цей авіадвигун вважається одним з найбільш надійних у світі. Модифікація «ВМ» призначена спеціально для радянського ударного гелікоптеру Мі-28, який Росія, зокрема, використовує на війні з Україною. Також такі двигуни встановлювалися на Мі-8МТ та Мі-17.На початку 2000-х років Росія намагалася купити українське двигунобудування, однак отримала відмову. Після цього вона вирішила створити власне виробництво двигунів типу ТВ3-117. У 2011 році у Санкт-Петербурзі було закладено новий завод «Петербургские моторы», а допоки його не побудували у 2014 році, у період з 2009 по 2011 РФ зібрала більше 500 таких двигунів, використовуючи українські комплектуючі.Виробництвом двигунів ТВ3-117 в Україні займається запорізький завод «Мотор Січ», який мав тісні зв’язки з оборонно-промисловим комплексом Російської Федерації ще задовго до арешту Богуслаєва та подій 2014 року. Після початку війни на сході Україна заборонила військово-технічне співробітництво з Росією. Тоді ж президент України Петро Порошенко своїм указом № 549/2015 16 вересня ввів у дію рішення РНБО України «Про застосування персональних спеціальних і економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Під санкції, зокрема, підпали двигуни ТВ3-117. До Росії у 2016 році цей двигун потрапив через Луганський авіаційний ремонтний завод. У 2009 році ЛАРЗ досяг повного циклу серійного капітального ремонту гелікоптерів Мі-8, Мі-14, Мі-17, Мі-24, Мі-35 та їх модифікацій. Тоді це дозволяло Україні бути більш незалежною та конкурентоспроможною на світовому ринку капітального ремонту авіатехніки. Завод входив до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки України. Тоді ж підприємство передало московському ТОВ «РУСАВИА» всього чотири двигуни і стільки ж редукторів до них. Станом на 2023 рік московська компанія знаходиться у процесі банкрутства.Зараз ЛАРЗ остаточно втратив свій кадровий потенціал і на заводі майже не лишилося ані випробувальників, ані технологів. Перший директор заводу Станіслав Томілов став співзасновником декількох фірм-прокладок у РФ: ТОВ «ЛАРЗ-РУС» та ТОВ «ТД ЛАРЗ». «РУСАВИА» ж виступила співзасновником для ТОВ «ЛАРЗ-РУС». Достеменно важко визначити скільки всього грошей було відмито через такі схеми з фірмами-прокладками, однак у 2016 році ДП «ЛАРЗ» передав ТОВ «РУСАВИА» комплектуючих на трохи більше 900 тисяч рублів, що, ймовірно, значно менше реальної їх вартості.  У грудні 2022 року гауляйтер області Леонід Пасічник постановив своїм указом ліквідувати «ГТК» і митний кордон псевдореспубліки із Росією став адміністративним. Тепер для крадіжки українського вугілля, металів, технологій, пшениці тощо росіянам вже не потрібні ніякі документи чи фірми-прокладки. Розграбовані підприємства та затоплені шахти мають стати важливими пунктами першочергового відновлення колишньої української промислової величі після деокупації сходу України. Використані в статті документи можна завантажити за посиланням.  Спільнота KibOrg пропонує повну базу даних митниці «Довжанський» із таблицями «експорту» за усі роки окупації та багато чим іншим для дослідження журналістам, громадським активістам, фахівцям з питань інформаційної безпеки. KibOrg News — проєкт журналістів та IT-спеціалістів, які об’єднались під іменем легендарних кіборгів для боротьби з агресором в інформаційному просторі. Ми розслідуємо злочини росіян в Україні, викриваємо діяльність колаборантів і розвінчуємо російські фейки Джерело: 44.ua