Соціалізація школяра: що це та чому не варто все “вішати” на школу

Нашим дітям випала доля рости та розвиватися у непрості часи – у ковідні роки вони мали можливість здебільшого навчатися лише онлайн. Під час війни навчання та спілкування учнів також часто можливе лише у мережі, на відстані. У Міністерстві освіти почати говорити про те, що на сьогодні росте ціле покоління дітей, котрі не проходять належного процесу соціалізації. Що ж таке ця соціалізація? Чи все залежить в даному питанні від вчителів та форми навчання? Як допомогти сучасним дітям та виховати повноцінних талановитих особистостей? На ці питання ексклюзивно для 44.ua відповіла відомий експерт, педагог та психолог, директор дистанційної школи «Атмосферна школа» Тетяна Серебрянська: Давайте визначимося з класичним розумінням процесі соціалізації. Соціалізація – це процес формування особистості, світоглядної життєвої позиції, розуміння себе в соціумі. Соціалізація формується на основі впливу на людину оточення, педагогічної системи навчання, виховання членами родини та інформаційним середовищем. По суті соціалізація у сучасному світі – це спілкування людей між собою офлайн та онлайн. Батькам важливо не перекладати функції виховання та соціалізації лише на вчителів та школу, а займати у цьому процесі активну позицію та вести кропітку щоденну роботу. У реальному житті соціалізація проходить скрізь – з однолітками, сусідами, батьками, вчителями. Наприклад, Зигмунд Фрейд у своїх працях виділяв такі психологічні механізми соціалізації: імітація, ідентифікація, почуття сорому і провини. Під імітацією прийнято вважати намагання дитини копіювати прийняту у її оточенні модель поведінки. Дитина немов копіює поведінку та погляди батьків, вихователів, друзів, родичів. Ідентифікація – спосіб усвідомлення приналежності до тієї чи іншої спільності, аналіз тих самих цінностей та правил поведінки та прийняття чи не прийняття їх за норму». Скільки триває соціалізація? Важливо розуміти, що процес соціалізації не обмежується дитинством чи підлітковим віком. «У радянські часи існував стереотип, що у дитячому садочку та школі дитина має пройти процес соціалізації, – пояснює Тетяна Серебрянська, – навчитися комунікувати, досягати своїх цілей та відстоювати власну думку. Але сьогодні реалії життя такі, що система освіти змінилася, відбувається процес цифровізації, глобалізації та розширення кордонів. Запити суспільства, обставини та самі діти – зовсім не такі, як у радянські часи. Але період формування особистості триває все життя та включає навчання в школі та інституті, стажування, трудову діяльність, сімейне життя та інші сфери. Це зумовлено тим, що впродовж життя кожна людина виконує не одну, а багато різноманітних соціальних ролей». Отже, до самого пенсійного віку й далі людина змінює смаки, систему обмежень, переконання, правила поведінки, навички та інше. Отже, соціалізація не обмежується конкретним періодом, а триває до самої смерті. Два етапи соціалізації Вчені та педагоги виділяють два класичні етапи соціалізації – первинну та вторинну. Первинна або сімейна – стосується прямого оточення дитини та найбільш інтенсивна у перші 15-18 років життя. Першочерговим завдання на даному етапі є сфера міжособистісних відносин, вміння чути інших, адекватно реагувати на запити оточуючих та обставин. Вторинна – виходить на перший план у старшій школі та вищих і професійних навчальних закладах. Безпосередньо чи опосередковано на становлення особистості впливають соціальні інститути, культура, подружжя, державна політика, засоби масової інформації, роботодавці, керівники установ, викладачі вищих навчальних закладів. Вважається, що чим краще пройде цей етап соціалізації, тим успішнішою особистість буде у другій половині життя. «Безперечно, соціалізація ніколи не прив’язується лише до школи, – продовжує експерт, – соціалізація – це комплексний процес, що в першу чергу залежить від самої особистості, а також від родини у який вона виховується. Якщо говорити про шкільний вік дітей, то для процесу соціалізації на першу місце також виходить емоційний тип дитини, її вроджена комунікабельність, відкритість, допитливість. Важливо навчити дитину виходити з конфліктних ситуацій. Завдання батьків дати їй зрозуміти, що весь світ – це не ідеальні стосунки, відносини можуть містити неправду, користь та інші негативні аспекти. Тобто дистанційний чи очний формат навчання – не є визначальним у процесі соціалізації дитини. Єдина різниця в тому, що оффлайн відбувається більший обмін енергіями – настроєм, поглядами, емоціями і тому подібне». Соціалізація та Soft Skills Академічна педагогіка виділяє такі завдання до соціалізації дітей шкільного віку як – створення умов та можливостей для виявлення та розвитку обдарованості дитини, захист прав та інтересів молоді. Також важливим є забезпечення доступу до системи здобуття знань та соціальної реабілітації дітей, які потрапили у складні життєві ситуації. «У молодшому віці одне з головних завдань соціалізації – формування почуття автономності та самостійності, – пояснює Тетяна Серебрянська, – формування почуття ініціативи у грі та спілкуванні. У шкільному віці дитина учиться досягати поставлених цілей. Тобто мова не йде про те – вчиться дитина у класичній школі чи на дистанційному форматі. Головним є те, щоб дитина здобувала певні навички, котрі найбільше знадобляться їй у сучасному світі. У юності головною метою соціалізації – сформувати та закріпити почуття власної неповторності. На цьому етапі важливо виявити та розуміти свої сильні сторони, здібності й таланти, розвивати їх та примножувати. У цьому періоді для особистості важливо визначитися професією та розвивати відповідні навики й вміння, що можуть підсилити тебе, як майбутнього спеціаліста». Мова здебільшого йде про Soft Skills (м’які скіли) – універсальні непрофесійні якості, які допомагають правильно реагувати, швидше пристосуватися до змін, виділяти для себе головне та досягати поставленої цілі, взаємодіяти між собою у колективі, незалежно від сфери діяльності. Світ змінюється надзвичайно швидко, тому важливо вміти бути гнучким та адаптуватися до викликів та професійних завдань. Маючи відповідні навички, людина має здатність бачити у змінах не проблеми, а можливості для зростання й розвитку. Джерело: 44.ua