В кінці XIX – початку XX століття столицю захоплює новий архітектурний стиль – модерн . В оформленні починають активно поєднувати скло , метал , камінь і використовувати новаторський для тих часів матеріал – цемент . Фасади прикрашають незвичайною об'ємною ліпниною , скульптурами у вигляді містичних тварин і чудовиськ. Будинки в стилі модерн вражають уяву киян і гостей столиці до цього дня. Журналісти 44. ua склали добірку з 7 найкрасивіших будівель столиці. Театр на Подолі Будівля "Театру на Подолі" була зведена у 2017 році і відразу привернула увагу громадськості. Вона стала найбільш обговорюваною будівлею столиці. Як її тільки не називали: і скандальною забудовою, і монстром, який своїм виглядом псує історичний вигляд Андріївського узвозу. До 2016 року на Андріївському узвозі стояла недобудова. Згодом кошти на реконструкцію виділила компанія Roshen, а новий проект дали розробити харківському архітектору Олегу Дроздову. Театр добудували зі зміненим фасадом й вибухнув конфлікт. У будівлі з'явилися як запеклі противники, так і віддані шанувальники. Хоча не всі згадають, що це взагалі-то перший театр, збудований в Україні за останні майже 100 років. Письменниця Оксана Забужко назвала появу цього театру історичною подією у театральному житті України. За її словами, чотири покоління киян було наглухо відрізано від самого концепту сучасної театральної архітектури: "Ті, хто не дуже "шариться" за кордоном по європейських театрах, так і залишився зі своїми уявленнями про театральне приміщення на рівні плюшу з балкончиками. Подумайте про це, перш ніж обурюватися новим театром", – сказала письменниця. Будинок з химерами Будинок Городецького, більш відомий як будинок з химерами, – цегляна споруда 1901-1903 років. Назву будинок отримав завдяки незвичайним скульптурам міфічних істот, химер. Збудував будинок знаменитий київський архітектор Владислав Городецький, купивши за 15640 карбованців ділянку землі 1550 квадратів. Цікаво, що земля вважалася непридатною для будівництва. По-перше — через сухий ґрунт, по-друге — через нерівний рельєф. Щоб підготувати землю під будівництво було встановлено майже 50 бетонних укріплень, а також бетонні "подушки". Будинок був збудований у 1901 році, а у 1904 він був заселений жителями. Сам Городецький жив і працював у цьому будинку з 1903 по 1913 роки. Під вестибюлем він мав майстерню, а жив архітектор у квартирі №3. Інші квартири здавалися. Коли у Городецького почалися матеріальні проблеми, він був змушений закласти своє майно, і викупити його так і не зумів. Прибутковий будинок Сироткіна На момент зведення у 1899–1902 роках це була найвища житлова споруда в Києві. Прибутковий будинок Сироткіна, створений архітектурною фірмою Шимана та Гілевича в стилі неоренесансу з елементами раннього модерну, є однією з найкрасивіших споруд історичного центру Києва. Увесь період свого існування він притягував до себе увагу. Хід будівництва висвітлювався в газетах. Архітектора критикували через порушення законодавства, а про кондитерську "Маркіза", розкішні квартири та мебльовані кімнати «Палермо», що в ньому знаходилися, писали в довідниках. За радянських часів тут відкрилися знаменитий ресторан «Лейпциг» із німецькою кухнею та перший у Києві коктейль-бар. Наприкінці XX століття в будинку Сироткіна провели реконструкцію фасадів і згодом планували обладнати тут готель. Але вже декілька років усі процеси з відновлення заморожені. Ляльковий театр Споруда театру має образ казкового палацу як зовні, так і в інтер'єрі, крім того територія, прилегла до будівлі, також оформлена як справжнє дитяче казкове містечко – скульптури персонажів казок, фонтан, лавки для відпочинку, квіткові клумби тощо. Театр має дві зали для вистав на 300 та 110 місць, дитяче кафе на 70 місць. Всі глядацькі та сценічні приміщення оснащені на сучасному технічному рівні. У 1986—2015 роках директором і художнім керівником театру був заслужений працівник культури України (1993) Микола Іванович Петренко. Загалом, Ляльковий театр у Києві було створено ще 1927 року з ініціативи артистів Олександра Соломарського та Надії Дєєвої. З того часу театр змінив безліч приміщень, зокрема синагогу Бродського та Караїмську Кенасу. Тільки 2005 року Ляльковий театр знайшов свій постійний будинок у Хрещатому парку, неподалік Європейської площі. Автором проєкту став архітектор Віталій Юдін. Особняк Аршавського Будинок на Лютеранській збудували 1907 року для полтавського купця Сергія Аршавського – від нього на фасаді залишилися ініціали "СА". Зведення тривало з 1907 до 1908 року. На кожному з двох поверхів було по 10 кімнат, не рахуючи додаткових приміщень. На момент будівництва автор проєкту, пітерський архітектор Едуард Брадтман, був мало відомий, проте в 1917 році він уже став районним архітектором міста. Будинок ніби напханий хитромудрими архітектурними елементами, виконаними з кованого металу, бетону, граніту, керамічної плитки та цегли. Родзинка будівлі – це, звичайно, маскарон у вигляді жіночої особи на фасаді. Коли йде дощ, краплі симетрично стікають під очима жінки, з чого створюються ілюзія, що "вона" плаче. Звідси й пішла друга назва будівлі – "будинок вдови, що плаче". Хоча за весь час в особняку жила лише одна вдова — дружина Товія Апштейна, який в'їхав після розорення Аршавського, для якого будівництво обернулося боргами перед кредиторами. Будинок Підгорського Прибутковий будинок поміщика М. Подгорського є однією з найбільш упізнаваних будівель в Києві. За свою більш ніж столітню історію готичний особняк встиг змінити понад 10 власників, серед яких були К. Ярошинський і Л. Бродський — відомі київські магнати. Власники в будинку не мешкали, а здавали його в оренду. У будівлі свого часу була кондитерська "А La Porte D`Or" і навіть кінотеатр на 100 місць "Уникатъ". Напередодні революції 1917 року тут також проводилися пленарні засідання філіалу Чехословацької народної ради "Одбочка", на яких був присутній і майбутній перший президент Чехословаччини Т.Г. Масарик. Після 1918 року в будівлі майже 90 років були комунальні квартири, що дуже згубно позначилося на стані особняка. У 2013 році президент Чехії М. Земан спробував отримати цей будинок під посольство Чехії в обмін на погашення боргу, але йому відмовили. У будівлі є червоні ворота з дверима не менш незвичайного вигляду, демони з ліпнини, а також напис "Salve". На зовнішній вигляд будинку багато в чому вплинув той факт, що поруч вже знаходились інші будівлі. Їх зносити не стали, а замок "втиснули" між ними. Тому Будинок Підгорського вийшов доволі вузьким, але високим. Буднок барона Ікскюль-Гільденбанда Будинок у псевдоготичному стилі був побудований за дорученням барона Ікскюль-Гільденбанда. Рясно прикрашений фасад захоплює погляд і є характерною ознакою старих вілл аристократичної частини міста – Липок. Одним із перших власників був генерал Петро Константинович, дід майбутнього вченого Володимира Вернадського, одного з основоположників геохімії, радіогеології та біогеохімії. Після смерті генерала у 1870 р. власницею ділянки стала баронеса Софія Ікскюль-Гільденбанд. Тут було кілька одноповерхових споруд і великий сад. ї син, барон Володимир Ікскюль-Гільденбанд, продав частину маєтку, а на решті садиби у 1901-1905 роках спорудив прибутковий будинок у готичному стилі за проектом архітектора Миколи Вишневського, хоча прибуткові будинки не були характерними для району Липки з його численними аристократичними віллами. У 1922 році він був націоналізований. Тут жили кілька значних діячів, у тому числі український письменник Микола Бажан.Внаслідок пожежі у 1943 році будинок був сильно пошкоджений: шість із семи веж згоріли вщент. У післявоєнний період тут було створено комунальні квартири, що призвело до повного знищення інтер'єру. У 2000 році будинок був відновлений за рахунок приватних коштів. Читайте також: "Замок Річарда", Замкова гора, Будинок із химерами: історія найзагадковіших місць Києва Джерело: 44.ua
“Небезпечна” спека в Києві: стрімко підвищується температура повітря
На початку серпня температура знову...
Read moreDetails
