Київ забудовують так активно, наче надворі 2012 рік. Попереду Євро, на Донбасі та в Криму немає окупантів, а Україна не бореться за право жити у повномасштабній війні. Зрозуміти забудовників важко. Та як обмежити їх вплив на місто?
Зараз буде текст про вторинний ринок нерухомості, країни Балтії та єдиний правильний рецепт для нашого міста.
Що по цінах?
Слід визнати, що попри всі негаразди великої війни, ціни на "вторинці" у Києві фактично повернулись на показники перед початком вторгнення. Аби це з'ясувати, ми заміряли саме вторинний ринок. Так легше уникнути цінових похибок через агресивний маркетинг новобудов та їх статус.
Виявилось, що однокімнатні квартири у столиці дійсно стабілізувались майже на рівні лютого-2022. Якщо тоді ціни коливались у діапазоні 58-70 тисяч доларів, то зараз це 55-68 тисяч доларів.
Аналогічні процеси відбуваються з двокімнатним житлом. Пару років тому це був діапазон від 72 до 97 тисяч доларів. Тепер нижчий поріг навіть підріс – від 75 до 85 тисяч доларів.
Звісно, такі показники мають гріти душу любителям сучасної економіки. Але є один дуже неприємний показник. Ще перед вторгненням у столиці були проблеми не з забудовою нових житлових комплексів, а з продажем цього житла.
Якщо хтось думає, що зараз у нас побільшало людей, і всі хочуть переїхати до Києва – це не зовсім так. Просто люди шукають, у що вкласти гроші. Але місту від цього стає тільки гірше, бо мертва забудова займає все більше місця та натомість не дає нічого позитивного.
Як це побороти?
Не будемо далеко ходити за прикладами. Європейські міста ніколи б не дали дозвіл забудовникам розганятись аж настільки: там не так багато нахаб, зате багато обмежень законодавчого характеру та, в принципі, мало місця.
Тому для нас може бути корисним приклад Латвії. Рига як столиця є дуже адекватним містом, на яке Київ може рівнятись у своїх прагненнях. Наприклад, зараз у Ризі обговорюють побудову житлових комплексів, де квартири можна буде лише орендувати. Жодних продажів.
Муніципалітет SIA Rigas Nami так і каже: готовий будувати "орендні" будинки. Але лише в тому разі, якщо такий запит надійде від Ризької міської ради.
Також у Латвії пояснюють – все в порядку, міська влада саме розробляє політику житлового будівництва. В рамках цієї програми буде чіткий попит на кількість додаткових квартир, які варто (або ні) будувати найближчим часом.
Що це таке? Це чітка ієрархія, де муніципалітет свідомо не хоче брати на себе відповідальність за дуже дорогий проект. І надає перевагу тому, аби почекати на дозвіл згори. Бо тоді вся міська система візьметься за справу гуртом.
Не будемо тицяти пальцями, але у Києві для будівельної катастрофи інколи достатньо отримати дозвіл від якогось місцевого департаменту. Тому Рига не має таких проблем із черговою свічкою на Здолбунівській, а ми – ще й як.
А якщо нічого не зробити?
Якщо Київ піде звичним шляхом (тобто нічого не зробить), місто від цього не впаде та не зникне. Просто у ньому буде накопичуватись неймовірно дорога нерухомість, яка на ринку виявиться нікому не потрібна. Для частини покупців надто дорого. Для решти – надмірна пропозиція.
Пояснимо простіше. Будуватись у Києві і надалі будуть десятки нових ЖК, от тільки продати бодай половину житлової площі у них буде все важче. Україна зараз у стані війни, і далеко не у всіх є кошти на аж таку кількість квартир.
Ймовірно, "орендні" будинки стали б для нас невеличким порятунком. Оскільки ними керують окремі обслуговуючі компанії, там точно знали б головне: скільки людей виїхало та скільки заїхало. З цього починається правильна стратегія.
Зараз стратегії немає. Тому нинішня забудова – немов ракова пухлина міста. Головна задача забудовника виглядає так: якось отримати (чи підробити) дозвіл на будівництво та звести будівлю так швидко, як тільки вийде.
От тільки ця історія не може завершитись повним заселенням нового житлового фонду, оскільки апетити забудовників уже давно з реальністю не перетинаються.
Приклад Риги показує, як ці апетити повернути в реальність. Насправді, нічого складного. Латвія, як і Україна, теж є пострадянською державою зі своїми проблемами. Просто балтійські держави їх уже побороли, а ми ще й не почали.
Звучить складно, але ж ви навіть перед походом у магазин знаєте: треба купити ось те і ось те. А місто, на жаль, досі не знає, чого ж хоче насправді.
Актуальні, важливі та перевірені новини читайте в нашому Telegram-каналі "Головні новини Києва – 44.ua". Також не забувайте долучатись.
Джерело: 44.ua
