База даних «Діти Донбасу»: хто причетний до викрадень дітей у Маріуполі

Команда KibOrg отримала доступ до «державної» бази даних «Дети Донбасса», яка містить інформацію про викрадених Росією дітей, ідентифікувала причетних до злочинів маріупольських колаборантів, задокументувала окремі випадки вивезень, а також розповіла навіщо ізраїльським активістам фотографії загиблих дітей. Про все це читайте у розслідуванні KibOrg. Діти Донбасу У березні 2023 року Уповноважена при президентові рф з прав дитини Марія Львова-Бєлова заявила, що окупована Донеччина першою з анексованих регіонів доєднається до державного федерального банку даних про дітей. У Росії такий банк даних був створений ще у 2001 році. Основною функцією цієї системи є зберігання та обробка даних всіх дітей, що лишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт, а також облік російських сімей, що бажають взяти дітей на виховання. Аналогічна «державна» база даних (ДБД) «Дети Донбасса», що донині функціонує на окупованій частині Донеччини і яку Львова-Бєлова прагне під’єднати до всеросійської, була введена в експлуатацію у 2016 році. Окупанти подбали про її захист від несанкціонованого заволодіння сторонніми особами. Вона має три рівні доступу до інформації, а для під’єднання необхідне спеціальне програмне забезпечення, яке додатково вимагає індивідуального логіну та паролю. Доступ до бази даних мають лише окремі спеціалісти, яких напряму призначає «державна служба у справах сім’ї та дітей» (ДСССД). На випадок несанкціонованого проникнення до ДБД колаборанти розробили інструкцію, яка їм, зрештою, не допомогла. Команда KibOrg отримала її повністю, дякуючи патріотично налаштованим громадянам, які, ризикуючи, допомагають документувати злочини росіян. Інформація, яку містить система, має виключну цінність у пошуку вивезених з окупованої Донеччини дітей. Вона містить реєстр усиновлених дітей, а також тих, які можуть бути усиновлені; реєстр кандидатів на усиновлення та реєстр опікунів і піклувальників. Окремо також є інформація про дітей, що опинилися у важких життєвих обставинах. І найголовніше — реєстр дітей, які з різних причин були вивезені за межі окупованої частини Донецької області. Зважаючи на чутливість інформації, яка була нам надана, ми не маємо морального права викладати її у загальний доступ, однак у якості доказів наводимо скріншоти з бази даних «Дети Донбасса». На кожну дитину, зокрема з територій, що були окуповані після початку повномасштабного вторгнення, окупанти постаралися скласти повну анкету з усією особовою інформацією та фотографіями. Від місця перебування, інформації про родичів, номерів та серій свідотств про народження аж до зросту, захворювань, кольору очей та волосся й особливостей характеру. Понад пів терабайта інформації з районних «служб у справах сім’ї та дітей», включно з доказами про викрадення українських дітей, а також десятки тисяч анкет, що містяться у базі даних, були передані українським правоохоронним органам для аналізу. Зібрані матеріали також буде долучено до кримінальних проваджень Міжнародного кримінального суду, який на початку 2023 року видав ордери на арешт президента Росії Володимира Путіна та Уповноваженої з прав дітей Марії Львової-Бєлової. Зважаючи на велику кількість здобутої інформації, ми публікуємо перше розслідування із серії статей про викрадення дітей на Донеччині. Документація з окупованого Маріуполя, міста, що має на своїй території п’ять районних відділів, багато розкаже про систематичні злочини проти прав українських дітей. Дорослі Донбаса Майборода Світлана Анатоліївна — з 2015 року обіймає посаду «директорки ДСССД» і особисто призначає співробітників районних відділів, яким буде надано доступ до БДБ. Її прізвище ще не один раз буде зустрічатися у документах, що доводять причетність росіян до викрадення українських дітей. Іващенко Костянтин Володимирович був обраний депутатом до Маріупольської міської ради від забороненої партії «ОПЗЖ» у 2020 році. А вже у квітні 2022 був призначений «мером» Маріуполя. У серпні 2022 партизани влаштували замах на Іващенка. Вибуховий пристрій був закладений на в’їзді до Маріупольського зоопарку та спрацював у момент під’їзду «чиновника», однак той вижив. Частина зібраних документів, датованих 2022 роком, доводять причетність Іващенка до депортації українських дітей. У 2023 році його на посаді замінив Олег Моргун. Моргун Олег Валерійович — колишній полковник міліції, що перейшов на сторону бойовиків у 2015 році. Тоді ж був призначений окупантами на посаду «голови адміністрації» Новоазовського району, потім «голови адміністрації» міста Ясинувата. Був засуджений до 11 років позбавлення волі, але переховувався на окупованих територіях. Прийшов на заміну Іващенку через свої тісні стосунки з гауляйтером окупованої Донеччини Денисом Пушиліним та російською ФСБ. Прізвища цих трьох найчастіше зустрічаються у документах загарбників з Маріуполя. Працівники «відділів у справах сім’ї та дітей» в окупованому Маріуполі Онацький Валерій Анатолійович (19.08.1974) — прописаний за адресою м. Маріуполь, вул. Купріна, 67, кв.13. До повномасштабного вторгнення був депутатом Маріупольської міської ради від нині забороненої партії «ОПЗЖ». Як зазначено на сторінці в Однокласниках, працював на Маріупольському металургійному комбінаті імені Ілліча. Обіймає посаду «начальника відділу». Попова Ганна Володимирівна (17.09.1969) — м. Маріуполь, вул. Троїцька, 81, кв.29. Займається «сектором опіки та піклування». Правілова Наталя Валеріївна (19.09.1971) — проживає за адресою м. Маріуполь, просп. Перемоги, дім 115, кв.2. Авторка книги «21 способ воспитать ребенка поколения “Альфа” с любовью». До повномасштабного вторгнення 20 років працювала у Маріупольському інтернаті для дітей-сиріт. У кінці 2022 року отримала російський паспорт. Губська Олена Василівна (16.02.1972) — м. Маріуполь, вул. Михайла Грушевського, 31, кв.35. Знайшли її російський паспорт та офіційну відмову від українського громадянства. Має доступ до бази даних. Орхименко Ольга Валентинівна (16.04.1995) — закінчила Приазовський Державний технічний університет. 30 травня 2023 року отримала Подяку до Дня соціального працівника за «професійну діяльність, орієнтовану на результат». Також опікується «патріотичним вихованням» в окупації. Баркалов Андрій Олександрович (09.02.1984) — проживає за адресою вул. Лавіцького, дім 17, кв.4. У кінці 2022 року отримав російський паспорт. Жовтневий район Богданова (Папуш) Марина Василівна (16.12.1989) — смт Сартана, вул. Колгоспна, 26г. Березка (Куриленко) Марія Олександрівна (26.04.1986) — м. Маріуполь, вул. Зелінського, 1, кв.6. Займається «сектором профілактики» та дітьми, що опинилися у складних життєвих обставинах.  Стриженко Ірина Миколаївна (30.07.1975) — м. Маріуполь, вул. Халтуріна, 85. Петрушина Зоя Леонідівна (02.11.1969) — м. Маріуполь, просп. Металургів, 135, кв.25. Обіймає «сектор опіки та піклування» на посаді «головної спеціалістки». Личман Юлія Миколаївна (25.11.1976) — м. Бахмут, вул. П.Осипенко, 19. Кабанова Ірина Володимирівна (12.07.1977) — м. Маріуполь, просп. Будівельників, 154, кв.87. Власних сторінок Ірини у соціальних мережах немає, натомість є профіль у ВК матері Кабанової Олени Борисівни з антиукраїнськими постами та фотографіями знищеного Маріуполя. Дубінченко Інна Анатоліївна (12.10.1978) —м. Маріуполь, просп. Металургів, 102, кв.30. Як зазначено у телефонному довіднику, займається питаннями всиновлення. Кондратенко Вікторія Ігорівна (02.07.1989) — прописана у м. Маріуполь, вул. Сєченова, 57, кв.60. Має російський паспорт. Обіймає посаду «головної спеціалістки» та була нагороджена «почесною грамотою адміністрації» Маріуполя. Орджонікідзевський район Шихміна (Уланова) Юлія Валеріївна (14.04.1987) — прописка м. Маріуполь, вул. Кузбаська, 24/8. У 2021 році, як зазначає на своїй другій сторінці ВК, взяла участь у виборах депутатів Держдуми РФ. З чоловіком, що має російський паспорт, імовірно, проживала за адресою м. Макіївка, вул. Українська, 2, кв.15. Обіймала посаду «начальниці районного відділу», однак на основній сторінці ВК у березні 2023 року опублікувала візитівку, у якій вже записана як «керівниця напрямку розвитку території» фірми «МСМ». Боруш Юлія Вікторівна (26.03.1977) — м. Маріуполь, вул. Київська, 78, кв.6. Нині обіймає посаду «начальниці» районного відділу. Місце народження — Російська Федерація, Магаданська обл., Анадирський р-н, с-ще Шахтерське. Лаппа Яна Ігорівна (03.10.1984) — м. Маріуполь, вул. Чкалова, 23А. На своїй сторінці у ВК має два відеозаписи Всеросійського форуму прийомних сімей 2023-го року. У довіднику зазначена як «всиновлення». Наконечна Вікторія Леонідівна (26.01.1986) — м. Маріуполь, вул. Володимирська, 21, кв.8. Має російський паспорт. У довіднику записана як «опіка, житло та база». Жененкова Наталя Сергіївна (05.05.1972) — м. Маріуполь, вул. Олімпійська, 183, кв.89. Пішла на співпрацю з окупантами у 2022 році. Обіймає посаду «головної спеціалістки» районного відділу. Також отримала Подяку від «державної служби у справах сім’ї та дітей». Волкова Оксана В’ячеславівна (10.01.1977) — м. Маріуполь, вул. Олімпійська, 161, кв. 133.Мазур Лариса Михайлівна (05.05.1964) — м. Маріуполь, пров. Зоряний, 14. Іллічівський район Бартош Наталія Олександрівна (24.06.1972) — м. Маріуполь, просп. Металургів, 175, кв.114. Обіймає посаду «начальниці відділу» з серпня 2022 року. Смалєва Людмила Павлівна (11.12.1981) — прописана у м. Маріуполь, вул. Маміна Сибіряка, 39, кв.113. Профіль у ВК містить сімейні фотографії із підписами кожного з членів сім’ї. Завдяки підписам імен доньок — Марини та Аліни, Смалєва була ідентифікована. Шпуганич Маргарита Юріївна (24.05.1991) — прописана у м. Костянтинівка, бульв. Космонавтів, 18, кв.14. Має доступ до бази даних. Завалишина Оксана Павлівна (24.06.1973) — прописана у м. Маріуполь, просп. Металургів, 206, кв.10. Займається питаннями «опіки та піклування» в окупації. Шевченко Алла Сергіївна (22.03.1983) — м. Маріуполь, вул. Софії Перовської, 71. Левтерова Ніна Миколаївна (13.04.1981) — закінчила Донецький інститут психології та підприємництва і Маріупольське медичне училище.  Плотнікова (Партакела) Оксана Леонідівна (24.06.1974) — смт Сартана, вул. Набережна, 58. Займається питаннями «житла» та має доступ до бази даних. Приморський район Зазян Роза Артурівна (23.08.1991) — с. Тополине, вул. Молодіжна, 2. «Начальниця» районного відділу.  Сафронова Олена Віталіївна (30.07.1974) — м. Маріуполь, просп. Будівельників, 167, кв.6. В’югіна Оксана Ігорівна (10.06.1979) — м. Маріуполь, просп. Будівельників, 136, кв. 211. Займається питаннями «опіки». Кузьмішкіна Юлія Олександрівна (17.12.1986) — прописка у Запорізькій обл., Розівський р-н, с. Кузнецівка, вул. Молодіжна, 8. Додатковим підтвердженням причетності зазначених вище людей до співпраці з ворогом, є фотографії з так званої «першої координаційної міжвідомчої ради у справах сім’ї та дітей», яка відбулася 30 травня 2023 року. Засідання проводила Вікторія Калачева, яка обіймає посаду «заступниці голови адміністрації» окупованого Маріуполя. Також публікуємо фотографії з «виїзної робочої ради», темою якої була інтеграція «органів опіки та піклування» окупованого Маріуполя у законодавство РФ. Викладаємо фотографії із заходів для подальшої ідентифікації її учасників OSINT-фахівцями. Куди зникають діти? Історії потерпілих про події весни 2022 року у Маріуполі ще не один раз у майбутньому нагадають нам про звірства, що тоді коїли російські окупаційні війська. Так, наприклад, ми знайшли документи Управління освіти російського міста Таганрог. Начальниця управління освіти Морозова Ольга Львовна просить тодішнього «мера» Іващенка надіслати документи неповнолітньої дитини з Маріуполя, яку влаштували у місцевий технікум. Мати загинула у лютому 2022 року та була похована на подвір’ї багатоквартирного будинку у Маріуполі. Батько, ймовірно, теж загинув внаслідок російської агресії. Інша дитина була влаштована до Таганрогського технікуму машинобудування та металургії «Тагмет». Від Іващенка Морозова вимагає документи про об’єкти нерухомості, що можуть належати дитині. До цього начальниця Управління декілька разів потрапляла у матеріали російських журналістів. До прикладу, коли медики відібрали двох новонароджених та віддали до дитячого будинку або коли задекларовані заробітки Морозової за рік різко збільшилися на 280 тисяч рублів. Сама ж родина Морозової доволі типово для російської сім’ї шанує радянщину і влаштовує фотосесії у формі радянської армії часів Другої світової війни. Кількість схожих історій сягає тисяч. Ще одна трапилася із дівчиною, яку зарахували до Псковського «Центру допомоги дітям, що лишилися без батьківського піклування, м. Великі Луки». Як стверджує виконувачка обов’язків директорки Центру Савєльєва Світлана Миколаївна, яка також є секретаркою опікунської ради, неповнолітня дитина дуже важко проходить процес адаптації у чужому місті. Судячи з листа, окупанти хочуть позбавити маму батьківських прав, однак дівчина проти. Дитина також не бажає повертатися до Маріуполя через очевидний страх за життя і висловлює бажання залишитися у Великих Луках до досягнення повноліття. Ще дві історії трапилися у російських Череповці та Хабаровську. З приводу надання оригіналів документів викраденої дитини до «начальника» відділу у справах сім’ї та дітей міста Маріуполя Онацького звернулася Артемова Валентина Євгеніївна. У випадку з дитиною, яку вивезли за 6500 тисяч кілометрів від Маріуполя, а саме у Хабаровськ, ще більш обурливо, адже російський суд встиг встановити юридичний факт залишення без батьківського піклування і після цього одразу ж було призначено опікуна з Росії. Про наявність або відсутність біологічних батьків у документі нічого не говориться, однак відомі випадки, коли дітей, які мають батьків або опікунів, окупанти навмисно записували до списків дітей, що лишилися без піклування. Із повідомленням про цей випадок звернулася Паньшина (Павленко) Тетяна Федорівна, яка обіймає посаду начальниці відділу опіки та піклування по місту Хабаровськ. У листі зазначається, що прибула дитина була вивезена в терміновому масовому порядку. Ще трьох дітей — дівчину та брата з сестрою з Маріуполя, було вивезено до Московської області. А саме до Подольська та міста Дубна, де ними опікуються Окружні управління соціального розвитку №16 та №24 відповідно. Начальниці цих управлінь — Орлова Ольга Юріївна та Тарасова Тетяна Анатоліївна. Їх фотографії розміщені на офіційних сайтах. У обох випадках росіяни надсилають запити на передачу оригіналів документів дітей. Пізніше також з 24-го управління надійшов ще один запит щодо надання документів брата та сестри. На цей раз його надіслав Штейн Євген Анатолійович, який обіймає посаду заступника начальника Окружного управління. «Евакуація» в нікуди Випадки викрадення дітей, кількість яких сягає тисяч, почалися напередодні повномасштабного вторгнення на територіях, що були окуповані до 2022 року, коли була об’явлена так звана «евакуація». Пізніше під «евакуацію» також підпали неповнолітні з новоокупованих територій. Ми знайшли скани та фотографії документів зі списками дітей, що вже були занесені до загальноросійської бази даних. У листах Департаменту державної політики в сфері захисту прав дітей Міністерства просвітництва РФ, що надійшли «міністерству праці та соціальної політики» окупованої Донеччини, наводяться кілька списків дітей, що були викрадені та поставлені на облік. Частина дітей не має необхідних документів, тож росіяни просять колаборантів поквапитися із їх наданням. Адресатом листів є Аккуратова Анастасія Павлівна, вона ж заступниця директора Департаменту державної політики у сфері захисту прав дітей. Як встановили журналісти проєкту Схеми (Радіо Свобода), користуючись документами, наданими командою KibOrg, Аккуратова була учасницею онлайн-засідання так званого «Штабу з питання уніфікації законодавства РФ та ДНР у галузі опіки та опікунства». Співголовою «Штабу» є Марія Львова-Бєлова, а також Елеонора Федоренко — радниця голови угруповання «ДНР». Перший список із 94 дітьми містить інформацію про переміщених до Московської та Кіровської областей, а також Республіки Башкортостан. Другий список містить інформацію про вивезених до Самарської, Ростовської, Курської, Нижегородської областей: усього 50 дітей та список тих, хто прибув з Донеччини, а також їх братів і сестер, які опинилися в інших областях Росії. Четвертий список містить інформацію про 23 дитини, які були вивезені до Ростовської області. Ми також знайшли таблицю з пропозицією про переміщення підопічних шкіл-інтернатів та соціальних центрів до Росії. Серед пунктів призначення: Брянська, Орловська, Тверська, Ростовська та інші області, а також Москва. У рамках програми «Підлітки Росії» Уповноваженої з прав дітей Марії Львової-Бєлової було організовано вивезення дітей до табора «Горний ключ» у селі Автури в окупованій Ічкерії. Там, згідно з документами, мала пройти «військово-патріотична» зміна для дітей та підлітків «Сила Кавказу». Російські ЗМІ писали, що це спільний проєкт Рамзана Кадирова та Львової-Бєлової. Для дітей була організована зустріч з російськими бойовиками. У матеріалі про викрадення дітей на Луганщині ми також розповідали про вивезення дітей на «оздоровлення» до підмосковного табору «Літвіново». Тоді генеральним партнером та ініціатором виступав російський «Тинькофф банк». Окремо Управлінням справами Президента РФ була запропонована «евакуація» для громадян із дітьми до Дитячого будинку відпочинку «НЕПЕЦИНО» міста Коломна Московської області. Ізраїль не проти? Серед багатьох документів ми також знайшли роздруківку електронного листа із характерною назвою теми — «Ізраїль». Повідомлення із проханням надіслати фотографії загиблих у період з 2021 по 2022 роки дітей, було надіслано тодішньому окупаційному «меру» Іващенку. Адресатом же виступив так званий «Ізраїльський антинацистський фронт». Ми дослідили діяльність організації за публікаціями у російських пропагандистських ЗМІ і виявилося, що «Алея Ангелів», для якої «фронт» просив надіслати фотографії загиблих, — одна з акцій, спрямованих на просування антиукраїнських наративів у Ізраїлі. Послідовники організації записують відео із запереченням російської агресії в Україні, а також влаштовують мітинги в країні на підтримку так званої «сво». Вони ж влаштовували акції протесту із вимогою вислати українського посла та закликом до прем’єра країни Біньяміна Нетаньяху не постачати зброю Україні. Більше того, активісти «Антинацистського фронту» відвідали окуповану Луганщину, щоб підтримати російських військових. У пропагандистському сюжеті російського телеканалу НТВ представниця «Антинацистського фронту» Ольга Бельфер, коментуючи акції із фотографіями загиблих українських дітей, розповідає, що діти загинули внаслідок «української агресії». Разом з іншими активістами російського «Народного фронту», засновником якого є Володимир Путін, вона привезла десятки кілограм медичного обладнання, а також інвалідні візки для поранених бойовиків. В іншому сюжеті вона ж, але вже у складі «Ізраїльського антифашистського руху» розповідає, що організація передала окупантам антидронову рушницю, тепловізори, засоби зв’язку, а також ікони та обереги з Ізраїлю. Зазначається, що кошти на це організація збирає з «небайдужих ізраїльтян». Хоча ймовірно, що «антинацистський фронт» та «антифашистський рух» існують виключно за рахунок російського бюджету, адже єдині, хто їх цитує — російські пропагандисти, російське МВС та Рамзан Кадиров. А отже, організації, які почали згадуватися у ЗМІ лише після початку повномасштабного вторгнення, виконують роль «альтернативної думки» для впливу на ізраїльтян, а також політичного тиску на керівництво країни. Команда KibOrg пропонує Центру Миротворець та Службі безпеки України долучитися до дослідження матеріалів: встановлення колаборантів і фіксації злочинів.  Слідкуйте за оновленнями. Це далеко не всі сюрпризи, які команда KibOrg підготувала окупантам. Далі буде. Використані в статті матеріали можна завантажити за посиланням. Джерело: 44.ua