Вчені навчилися зберігати інформацію в пластику. У майбутньому величезні архіви зможуть записувати в ланцюжки полімерів, здатні накопичувати більше інформації, ніж молекули ДНК.
Кількість даних, які продукує людство, з кожним роком зростає. Всі вони потребують пам'яті для зберігання. Однак при нинішніх темпах приросту можливості будь-яких накопичувачів будуть вичерпані рано чи пізно. Тому дослідники не тільки вдосконалюють технології зберігання даних, але і шукають нові.
У чому суть методу
Одним з перспективних напрямків у цій сфері вважається ДНК – біологічний полімер, який складається з блоків-нуклеотидів, які можуть кодувати інформацію. Ці молекули хімічно стабільні й дозволяють накопичувати величезні кількості даних у крихітному фізичному обсязі. Теоретично одного грама ДНК достатньо для запису близько 200 петабайтів. Людство досі не використовує цю технологію збереження і зчитування інформації, бо вона є занадто складною і дорогою.
Але ДНК – далеко не єдина молекула, здатна виступати в ролі накопичувача. Такі властивості демонструє будь-який полімер, що складається з набору різних мономерів. Це показали вчені з Техаського університету в Остіні.
-Замість ДНК з її чотирма різними нуклеотидами вони використовували синтетичний пластик з 16 різних аміноспіртів.
-Ці сполуки застосовують в хімічній промисловості, вони доступні та недорогі.
-З таких мономерів отримали короткі олігомерні ланцюжки, що складаються з 18 ланок.
-Кожен фрагмент відповідав одній з букв англійського алфавіту.
-Потім з олігомерів синтезували полімерну молекулу, яка кодувала цитату з роману Джейн Остін "Менсфілд-парк":
…усюди є свої труднощі й розчарування, і всі ми завжди чекаємо більшого, ніж отримуємо; але, якщо наша надія на краще не справдиться, ми одразу ж шукаємо іншої розради — такою вже є людська натура; якщо перші спроби бувають невдалими, ми робимо наступні; і зрештою десь та знаходимо своє щастя… (Переклад з англійської Дарії Радієнко)
Результат
При перших спробах прочитати записаний в полімер текст вдалося успішно відновити понад 98 відсотків даних. Після деяких удосконалень були прочитані всі 158 олігомерів.
Автори додають, що такий полімер при звичайних умовах залишається настільки ж стабільним, як ДНК, а завдяки більшій різноманітності мономерів він дозволяє накопичувати дані з більшою щільністю.
Источник: 24tv.ua
