Про нову модель управління, державну власність і майбутнє галузі – у колонці Ігоря Зубовича
Корпоратизація "Лісів України" – це не про продаж лісів, а про нову модель управління великою державною компанією.
Що саме зміниться після перетворення ДП на акціонерне товариство, чому 100% акцій залишаться у держави та що це дасть галузі – у колонці голови комісії з перетворення ДП "Ліси України" Ігоря Зубовича для РБК-Україна.
Просто про складні зміни
"Усі ліси України продадуть!", "У народу відбирають ключові цінності" або "Усі ці зміни задля прикриття корупції, а ще – щоб красти і без покарання!", – дуже часто читаю ці повідомлення у соцмережах. Реформа у лісовій галузі зачепила багатьох українців. І, здебільшого, меседжі, які лунають – виключно про зраду, корупцію та ризики.
Насправді, все з точністю навпаки. Українські ліси рухаються до нових правил. Правил корпоративного управління. Європейських, прозорих та, головне, відкритих. І, важливо: головним рефері цієї гри, автором правил та спостерігачем була, є і буде держава.
Через неналежну підготовку до виконання плану перетворення підприємства попереднім керівництвом, комісія з перетворення подала обґрунтований проект плану змін, тож маємо оновлені строки плану перетворення підприємства. У плані дій Уряду вказано до кінця 2027 року.
Тож про все по порядку.
Від сотень лісгоспів – до єдиної компанії
Реформа лісової галузі розпочалася ще у 2022 році. Тоді держава об'єднала 158 окремих державних лісогосподарських підприємств у єдине ДП "Ліси України". Для чого? Замість розрізненої системи з великою кількістю підприємств виникла одна компанія. Вона управляє значною частиною державного лісового фонду.
Тепер держава переходить до наступного етапу – зміни самої моделі управління цією компанією. У вересні 2025 року офіційно розпочато процес перетворення ДП "Ліси України" на акціонерне товариство.
У новій моделі держава залишатиметься власником компанії, а от керуватимуть нею за корпоративними правилами, які ефективно працюють в країнах ЄС.
Що означає корпоратизація?
Фактично – це перетворення державного підприємства на акціонерне товариство, а у випадку ДП "Ліси України" ще з умовою, що 100% акцій правонаступника залишаються у власності держави.
Тобто, це не продаж лісів. Про приватизацію не йдеться. Земля лісогосподарського призначення залишається у державній власності. Ліси – не перестануть охороняти, деревину – не перестануть заготовляти. Всі процеси налагоджені й будуть продовжені в новій організаційно-правовій формі.
Головне завдання – перевести вже створену єдину компанію на іншу систему корпоративного управління.
А це означає, що держава залишається власником, але саме підприємство працюватиме за правилами великого сучасного бізнесу: ефективний менеджмент управляє і відповідає за результат, а компанія отримує гнучкіші можливості, щоб спрямовувати зароблені кошти на розвиток лісових господарств.
При цьому роботу керівництва АТ контролює наглядова рада, а фінансова звітність компанії проходить незалежний аудит.
"Завершення процесу перетворення Підприємства в нещодавно прийнятий Програмі дій Уряду передбачено на 2027 рік, тому цей курс вже закладений в основу державницької політики України. Переваги корпоратизації – зрозуміла для міжнародних інвесторів модель управління, яка є умовою для залучення інвестицій. На відміну від унітарного підприємства, акціонерна компанія має більшу гнучкість у реалізації інвестиційних проєктів та допоможе у залученні коштів міжнародних фінансових організацій: Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР). Крім того, акціонерне товариство отримує право направляти кошти від реалізації неліквідних активів у розвиток компанії", – зазначила Юлія Плиска, директор з корпоративних відносин ДП "Ліси України".
Як відбувається перехід від ДП до АТ?
Перший великий етап – інвентаризація. Треба чітко розуміти, якими активами володіє підприємство, в якому вони стані та що з цього реально потрібно для роботи.
Для компанії, яка управляє 6,6 млн гектарів лісового фонду і має понад 22 тисячі працівників, – це масштабна робота. І тут важливо не плутати майно компанії із самим лісом. Українські ліси не стають "акціями" і не переходять у приватні руки. Землі лісогосподарського призначення залишаються у власності держави, тут все залишається, як і зараз – до правонаступника переходить право постійного користування лісами.
Далі – нова модель управління. "Ліси України" отримають сучасніші корпоративні інструменти для управління великою державною компанією. Це означає можливість гнучкіше реалізовувати інвестиційні проєкти, оновлювати техніку, будувати лісові дороги, механізувати виробництво, вкладати кошти в автоматизацію та цифровізацію.
Ще один простий приклад – непотрібне майно. Якщо компанія має активи, які роками не використовуються і лише потребують витрат на утримання, логічно дати можливість реалізувати їх у передбаченому законом порядку, а отримані кошти спрямувати туди, де вони справді потрібні – у розвиток підприємства.
Що реформа означатиме для громад і територій?
1. Збереження робочих місць в регіонах.
2. Більше грошей у місцевому бюджеті – якщо компанія заробляє більше, то це буде впливати й на збільшення зарплат для виробничих професій, зокрема це збільшення надходження до бюджетів територіальних громад.
Це найбільш відчутний для громади ефект. Частина податків, пов’язаних із діяльністю підприємства та його працівників, надходить на місця. І це вже не лише теорія: за перші п’ять місяців 2026 року "Ліси України" повідомляли про 1,2 млрд грн надходжень до місцевих бюджетів, зокрема завдяки зростанню зарплат і, відповідно, надходжень ПДФО.
3. Більше інвестицій може залишатися безпосередньо "на землі".
Якщо АТ отримує гнучкіші можливості для інвестицій, для лісових громад це потенційно означає не абстрактні корпоративні зміни, а нову техніку, лісові дороги, автоматизацію та сучаснішу інфраструктуру. Саме можливість гнучкіше реалізовувати інвестиційні проєкти є однією з переваг переходу до АТ.
4. Громада не втрачає ліс через появу АТ.
Перетворення на акціонерне товариство не означає продаж лісів. 100% акцій залишаються державі, власником земель лісогосподарського призначення залишається держава, а компанія і надалі виступає постійним лісокористувачем.
Що зміниться для бізнесу?
Зрозумілі правила гри. Перехід до АТ зробить "Ліси України" більш прогнозованим партнером. Бізнесу важливо розуміти, за якими правилами продається деревина, які обсяги можуть виходити на ринок, як формуються довгострокові плани і які рішення компанія ухвалюватиме завтра.
Цифрові правила замість ручних домовленостей. Чим більше операцій відбувається через цифрові системи, тим менше простору для суб’єктивних рішень. Для бізнесу це означає просту річ: доступ до ресурсу залежатиме від однакових і зрозумілих правил, а не від того, хто з ким знайомий.
Більше впевненості для інвестицій. Це, мабуть, найважливіше. Підприємець не вкладатиме мільйони у новий завод, виробничу лінію чи обладнання, якщо не розуміє, чи матиме завтра сировину і за якими правилами її купуватиме. Чим передбачуваніший ринок – тим легше бізнесу ухвалювати рішення про інвестиції.
Як це відповідає європейським стандартам?
Реформа лісової галузі відбувається не у вакуумі. Україна поступово переходить до складніших правил, ніж просте гасло "ця деревина легальна". Додаткових питань буде багато: звідки походить деревина? Чи пов’язана заготівля із незаконним знищенням або деградацією лісів? А як щодо відновлення лісових господарств? І це тільки частина запитань. І на всі – будуть відповіді.
Урядова логіка проста: одна з найбільших державних лісових компаній Європи має бути зрозумілою не лише українському чиновнику, а й європейському банку, інвестору чи міжнародній фінансовій організації.
Україна вже готує законодавчу базу. 25 червня 2026 року у Верховній Раді зареєстрований законопроєкт №15352 "Про обіг товарів, пов’язаних зі знелісненням та/або деградацією лісів". Він передбачає створення національної системи простежуваності, підтвердження законності походження продукції, зокрема геолокаційними даними, а також процедури належної перевірки для учасників ринку. У вересні законопроєкт уже прийнятий парламентом за основу.
Тобто, українська лісова галузь поступово переходить від моделі "ми знаємо, звідки наша деревина" до моделі "ми можемо це підтвердити цифровими даними". Головна ціль команди – не змінити вивіску, а змінити якість управління.
