Війна, що мала припинити всі війни: як медаль за перемогу поклала край марним сподіванням на вічний мир

Бельгійська Медаль Перемоги

На початку Першої світової війни англійський письменник Герберт Веллс (1866–1946) описав її як таку, що має "припинити всі війни / підвести риску під усіма війнами". Відомому фантастові здавалося, що людство перебуває на тому етапі розвитку, який дозволить долати суперечки між різними його частинами без застосування сили зброї. Про все можна домовитися, скрізь – знайти компроміс і внормувати спільні правила. Для загального блага й користі

Про це у своєму блозі на site.ua пише Андрій Стародуб, повідомляє UAINFO.org.

Наскільки ідеалістичним було таке уявлення, можна побачити навіть на прикладі того, у що вилилася спроба нагородити уніфікованою нагородою вояків країн-переможниць першого глобального конфлікту. Питання хоч і символічно важливого, але другорядного.

Усіх ветеранів Першої світової з армій цих країн, які прослужили не менше трьох місяців у період із 1 серпня 1914-го по 11 листопада 1918 року, мали нагородити "Медаллю Перемоги (Вікторії)". Таке рішення ухвалила Вища рада союзників 24 січня 1919-го.

Базовий варіант нагороди

Ідея створення, початковий дизайн медалі й посвята "За участь у Великій війні в обороні цивілізації" були французькими. Але всі інші (ще 13 держав із різних континентів) – мали прийняти їх за основу. Відрізнятися могли лише непринципові деталі зображення на реверсі та мова написів.

І тут виявилося, що більшість країн має свій, відмінний від французького погляд на те, що таке "оборона цивілізації". А заразом – на те, який дизайн має бути в нагороди. І дотримуватися початкових домовленностей – не планує.

У підсумку – майже всі країни внесли зміни й на аверс. Більш чи менш помітні та принципові, але однозначно обумовлені їхніми національними й культурними особливостями.

Бельгійці додали Перемозі еротики

Навіть, здавалося б, найближчий до французького, бельгійській варіант богині Перемоги був виразно еротизований. Американська Вікторія містила недвозначні алюзії до статуї Свободи. А на грецькому різновиді медалі не лише змінили силует крилатої богині (і це вже була не римська Вікторія, а грецька Ніка), але й додали на реверс зображення Геракла, який душить змій.

Читайте також: Символічні відлуння Кримської війни: наша пам'ять досі в полоні російського дискурсу

Додаткова відмінність американської версії – наявність у списку країн-переможниць Чорногорії (з 1918-го – частина Королівства сербів, хорватів і словенців) та Росії (сепаратно вийшла з війни в лютому 1918-го)

Аверс грецької медалі

Реверес грецької медалі

В італійській версії нагороди додали зображення колісниці з чотирьох левів, що символізували переможені країни (Німеччину, Австро-Угорщину, Османську імперію та Болгарію). При цьому на першому етапі війни (до 23 травня 1915 року) Італія була не противницею, а союзницею згаданих держав.

Італійська Вікторія на тріумфальній колісниці

Польських ветеранів нагороджували медаллю, де в Перемоги були крила, стилізовані під обладунок знаменитих крилатих гусарів. Втім цю нагороду відчеканили неофіційно, адже польська державність була відновлена лише після закінчення Першої світової. Поляки, які воювали в арміях союзників, отримували нагороду тієї країни, у збройних силах якої вони служили.

Нагорода для польських ветеранів

Натомість у Чехословаччини, яка також з’явилася на політичній карті світу після (й у результаті) Першої світової нагорода була державною. Національного колориту богині Перемоги додавало зображення листків липи (національного дерева чехів) під її ногами.

Чехословацька медаль

Читайте також: Сторіччя Франца Йосифа: під знаком бакенбардів

Набагато складніше було адаптувати зображення для азійських країн.

У культурі Сіаму (Таїланду) просто не знайшлося близького відповідника для європейської богині, тому на медалі для 1200 учасників Першої світової війни зобразили бога Вішну верхи на цареві птахів Гаруді.

Нагорода для ветеранів – підданих короля Сіаму

Японці вирішили цю проблему схожим чином, відчеканивши зображення одного із прабогів синтоїстського пантеону – Такемікадзуті (Такемікадзуті-но-окамі – "доблесний войовничий бог").

Японський дублер європейської богині

Ще однією відмінністю японської нагороди є альтернативна версія дати закінчення Першої світової – 17 вересня 1920 року (зазначена на зворотному боці медалі). Тобто ветеранами вважали також і вояків експедиційного корпусу, який діяв у Сибіру та на Далекому Сході. Власне, вони і склали значну частину з 700 000 нагороджених.

Реверс японської медалі

При цьому японське бачення того, коли реально закінчилася Перша світова було аналогічним американському та британському. У США ветеранську нагороду також давали й тим офіцерам і солдатам, котрі служили у складі експедиційних корпусів на території колишньої Російської імперії у період до 1 квітня 1920-го, а у Великій Британії – до 10 серпня 1920 рокау.

Цікаво, що в бойових діях в Росії, у яких після закінчення Першої світової брали участь американський, британський, японський і чехословацький корпуси, їхніми супротивником могли бути колишні союзники. Адже Росія, традиційно, зуміла обрати "свій шлях", опинившись не серед переможців (попри більш ніж три з половиною роки спільних дій), а де-факто серед переможених…

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube