У січні мережа вибухнула мемами про прорив каналізації у Святошинському районі Києва. Або розпачем, залежно від місця проживання автора. Що ж це сталось, і коли воно повториться?
Журналісти 44.ua не дуже раді, що доводиться говорити про такі речі. Та краще ми, ніж хтось інший.
Чи це вперше? Ні
2012 рік запам'ятався нам як час проведення українсько-польського Євро та останній рік нормального життя до початку бойових дій. Звісно, на цьому фоні майже ніхто не згадає новини щодо каналізації на Борщагівці. Та згадали ми.
26 липня на вулиці Борщагівській трапилась аварія. Під землею було прорвано каналізаційний колектор, який відповідав одразу за два райони столиці — Святошинський та Солом'янський. Утворилась яма 5 на 7 метрів.
Поки місцеві жителі щільно зачиняли вікна, комунальники перекрили вражену ділянку колектора та пустили відходи по іншим трубам. В принципі, на цьому проблему локалізували й почали ремонт.
Причиною провалу були зношені труби. Їх стінки підточила газова корозія. На той момент колектору було 40 років.
В січні цього року відбулось те ж саме. Вилив фекалій стався на конкретній вулиці, вирішена проблема була плюс-мінус швидко. Але інтернет у порівнянні з 2012-м все ж поширився, тому добова норма емоцій була відпрацьована швидко.
Оскільки зараз Борщагівка не затоплена, як це малювали жартівники та панікери місяць тому — вам це нічого не нагадує? Проблема є, просто вона набагато старша та глибша (буквально).
Інфраструктура — як зуби
Є таке правило: зуби з часом кращими не стають. Те ж саме можна сказати про будь-яку інфраструктуру.
На жаль, через воєнні реалії будь-які строки експлуатації інфраструктури варто як мінімум переглянути. Як максимум — переписати заново. Бо регулярні обстріли насправді запускають ланцюгову реакцію, яка вбиває будь-які труби швидше за корозію.
Наприклад, перед проривом каналізації на Борщагівці (2 січня) один із ударів росіян прийшовся на водопровід у Подільському районі. Здавалося б, це абсолютно різні райони. Та, якщо ви згадаєте ту саму новину від 2012 року, ситуація стане більш зрозумілою.
В одному районі паралізувало водопровід. Коли його навантаження переклали на сусідню ділянку, та ледве впоралась. А потім там прорвало каналізацію. Ось як виглядає життєвий урок для столиці.
Коли щось пошкоджує трубу (каналізація, вода, не так важливо), для функціонування всієї системи уражену ділянку перекривають. А те, що йшло по ній, пускають іншими магістралями. Якщо після цього коло "інших" магістралей прориває каналізацію — це означає, що система працює на піку своїх можливостей. І далі вона кращою не стане, якщо її не ремонтувати та модернізувати.
Водопровід та каналізація завжди пов'язані між собою. Власне, певна кількість відпрацьованої води із першого має йти до другого. Уявіть, що в одному з районів столиці трапилась аварія, і на сусідні райони лягає сумарний об'єм прокачаної води.
Стає більш зрозуміло, чому під час повномасштабної війни у нас стало частіше проривати труби, чи не так?
Всьому свій час
Тепер задумайтесь. Наскільки успішно запрацює в умовах підвищеного навантаження система, яка вже в 2012-му запросто могла не впоратись із звичайним режимом роботи?
Звісно, тут потрібен ремонт, і навіть оновлення системи. Така витрата грошей була б неприємною під час проведення робіт, але корисною. І навіть більше: вона далася б взнаки із часом, зігравши на перспективу.
Політичне життя України вже запам'ятало обговорення коштів, які виділялись "на бруківку" під час війни. Насправді це проблема не лише міської влади, а й держави в цілому.
Ясна річ, треба виділяти кошти на ЗСУ. Це правильно, і це також інвестиція у життя. Та за кадром лишиться інше: на що підуть гроші з бюджетів, які не на ЗСУ розплановані? У тому ж 2023 році Мінкульт вважав непоганою ідеєю добудувати музей за 500 млн грн.
Можна робити гарні дороги чи переходи. Але вони не врятують вас від прориву труби, який паралізує життя цілого району. І так само вони не допоможуть ліквідувати наслідки катастрофи, бо з'їли кошти, призначені на цю ліквідацію.
Ми живемо у час, коли інфраструктура сама по собі стає ціннішою за будь-які гроші. Блекаути першої осені повномасштабної війни мали б це показати доволі ясно. А щоб кожен російський обстріл не влаштовував нам колапс на окремо взятій ділянці — треба готувати інші ділянки, аби вони могли гідно витримати спільне навантаження та при цьому не зупинитись.
Треба вкладати в армію та піклуватись про інфраструктуру. Якщо вважаєте, що друге недоречно — пам'ятайте, що в царські часи за невдалий проєкт каналізації кияни заплатили епідемією холери.
Нагадаємо, раніше ми розповідали, що можуть зробити кияни із неякісними комунальними послугами.
Долучайтесь до нашого Telegram-каналу "Головні новини Києва – 44.ua". Там ми публікуємо ще більше новин, щоб ви нічого не пропустили.
Джерело: 44.ua
