Чи знали ви, що наша з вами столиця є справжнім пам'ятником унікальному архітектурному стилю? Йдеться, звісно, про українське бароко.
Журналісти 44.ua днями трохи занурились в історію і готові розповісти про це детально.
Бароко – це стиль у європейському мистецтві початку XVI століття-кінця XVII століття. Назва стилю походить від слова, що позначає перлину неправильної форми. Є спеціальне слово для цього у французькій, а також в іспанській та португальській.
Основна риса цього стилю – помпезність, інколи навіть надмірна і з долею екстравагантності. Барокове має буквально вражати і формами, і кольорами, і оздобленням. До речі, класичне рококо в інтер'єрі – це "полегшений" варіант бароко, хоча вам могло здаватись, що навпаки.
Українське бароко з'явилося пізніше за західноєвропейське, у середині XVII століття, і відрізняється стриманістю. Стриманість – результат впливу наших архітектурних традицій на те, що було в Європі.
Маємо завдячувати козацькій старшині, адже саме вона активно замовляла і спонсорувала будівництво цих прекрасних храмів та палаців. Тому українське бароко ще називають "козацьким". А "мазепинським" його називають, бо саме за гетьманства Івана Мазепи воно набуло розквіту. Оця назва особливо підходить для Києва, бо у столицю Мазепа вкладав величезні гроші.
Софійський собор
Передусім діяльність Мазепи стосується реконструкції Святої Софії. Софійський собор був побудований у XI столітті, і, звісно, мав вплив візантійської архітектури. Інтер'єр храму зберіг всі ті риси.
А от ззовні… Над давніми одноярусними галереями надбудували другі поверхи, а самі галереї перетворили на закриті приміщення, у яких встановили нові вівтарі. Над собором звели шість додаткових бань, тобто куполів, і їх стало дев’ятнадцять. Деякі позолотили. Також фасади храму укріпили міцними стовпами.
На місці зруйнованої західної зовнішньої відкритої галереї створили головний вхід; його неймовірними мідними рельєфними дверима можна помилуватись і зараз.
Успенський собор Києво-Печерської Лаври
Реконструкція за Мазепи відбулась і тут.
Успенський собор був першим кам'яним храмом на території Лаври. Його будівництво завершилось у кінці XI століття. А у першій половині XVIII ст. собор був перебудований і заново прикрашений.
Варто зазначити, що собор став бароковим "завдяки" біді: у 1718 р. сталась страшна пожежа, яка знищила будівлі Верхньої Лаври. У процесі відбудови собор отримав нові двоповерхові приділи, сім грушоподібних бань, ніши з розписами, вражаючі фронтони, новий великий іконостас.
На жаль, надбання XVIII ст. побачити вже не можна, позаяк під час Другої світової собор був знищений вибухом. Розкопки руїн почалися у 1947 р. і тривали аж до сімдесятих.
А от відбудова фактично почалась наприкінці дев'яностих. Деякі інтер'єрні роботи в храмі тривають досі!
"Будинок Мазепи"
Хоча ця пам'ятка архітектури на Подолі так називається, сам гетьман, найімовірніше ніколи в цьому будинку не бував. Деякі історики висувають припущення, що він міг бути споруджений як тимчасова резиденція Мазепи на час його перебування в Києві.
Хай там як, він був споруджений на межі XVII і XVIII століть. З кінця XVII ст. садиба довкола будинку належали родині магістратського райки Мартина Сичевського, і саме Сичевські збудували цей одноповерховий будинок. У кінці XVIII ст. родина продала його.
Зрештою, його власником у 1810 р. став купець Іван Покровський. І за рік після того, як він його отримав, на Подолі сталась страшна пожежа. "Будинок Мазепи" та ще буквально кілька споруд – єдині з пам'яток архітектури, які в ній вціліли.
Але будинок постраждав (наприклад, був втрачений дах), і його довелось відновлювати, точніше – добудовувати. Архітектор Андрій Меленський добудував другий поверх вже у стилі ампір. Відмінність можете побачити самі. Пізніші приміщення виглядають як звичне житло, але "мазепинський" перший поверх схожий на барокову фортецю.
За СРСР тут певний час були комунальні квартири, та потім будинок розселили і він повільно руйнувався.
Вже у 1993 р. за підтримки тодішнього міського голови Івана Салія у ньому відкрили Музей гетьманства.
Георгіївський собор Видубицького монастиря
Заради справедливості зазначимо, що не тільки Мазепа вкладався в українське бароко. От, наприклад, Георгіївська церква у Видубицькому монастирі була збудована коштом полковника Михайла Миклашевського.
Будівництво собору почалось у кінці XVII ст. і тривало п’ять років. Це було експериментальне будівництво, бо це був новий тип храму, його інтер’єр й зовнішні стіни не розписувались. Це було зроблено для ефектного контрасту з різьбленим п’ятиярусним іконостасом та мальовничим природним оточенням. Новітньою для того часу була й яскраво виражена вертикальна спрямованість храму.
Іронія історії: Миклашевський деякий час був близьким соратником Мазепи, але потім перейшов в опозицію, яка виступала за входження України до складу Речі Посполитої. При цьому загинув Миклашевський якраз боронячи Петра I і його імперію.
Брама Заборовського
Внесок Мазепи у бароко був достатньо вагомим для того, щоб цей стиль розвивався в Україні і після його правління. На території Софійського собору є Будинок митрополита – яскравий приклад українського бароко із властивою йому стриманістю.
А поруч із ним є більш цікавий експонат – брама, споруджена у 1746 р. на замовлення митрополита Рафаїла Заборовського. І от вона вже не така стримана.
На жаль, від оригінальної брами мало що збереглось. Ще у XIX ст. її майже повністю розібрали. Арку східного фасаду замурували цеглою. А от на західний фасад варто подивитись.
За СРСР завдяки праці археологів вдалося встановити первісний вигляд брами.
Згодом західний фасад оздобили двома парами колон, фігурним фронтоном та гербом Заборовського. З двотисячних тривають роботи з відтворення брами у її первісному вигляді.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, як Київ поступово втрачає землю біля Софії Київської.
Також не забувайте підписуватись на наш Telegram-канал "Головні новини Києва – 44.ua". Там ми публікуємо ще більше новин, щоб ви завжди були в курсі всіх подій та нічого не пропустили.
Джерело: 44.ua
