Фото –Антон Короб
Перші згадки про Руде Село (нині Володарського району Киівської області) зафіксовані в історичних документах 1616 і 1622 років. Хоча поселення на теренах села існувало і раніше, про що свідчать археологічні знахідки.
Читайте також: Сім величних соборів України, які ще можна врятувати. ФОТО
Наприкінці XVI — на початку XVII ст. Руде Село належало польському магнату Янушу Збаразькому. В 1608 році Януш Збаразький помер, а його маєтки й земельні володіння дісталися синові Юрію. Оскільки Юрій Збаразький був бездітним, то після його смерті в 1631 році рід Збаразьких припинив своє існування.
Землями заволодів Ярема Вишневецький, який у 1640 році передав їх своєму родичу Янушу Вишневецькому.
Читайте також: У кожній області маємо свій Нотр-Дам. Але нема людей, які б урятували цю красу. ФОТО
У 1796 році Руде Село увійшло до складу щойно утвореного Сквирського повіту Київської губернії. Тодішній власник села Станіслав Залєський був маршалком повітового дворянства.
Станіслав Залєський як повітовий маршалок мав мешкати у палаці, що відповідав його положенню у суспільстві та маєстасу.
Він збудував собі палац у стилі архітектури Людовіка XVI. У первому томі чотиритомника "Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР" (Київ, 1983) так описано об’єкт переклад та пунктуація мої – А. К.): "Розташовано у живописній місцині посеред села. Будівля цегляне потинькована, прямокутна у плані, двоповерхова з одноповерховим флігелем, що долучається ліворуч, у стилі класицизму. За центральною віссю розташовано більш високу частину, завершену трикутним фронтоном. Бокові частини виконані в формі лоджій з відкритою колонадою іонічного ордеру. В опорядженні стін чергуються гладкі та рустовані поверхні. Внутрішнє планування анфіладне. Збереглися інтер’єри вестибюля та заль з ліпним декором".
У радянський час тут була школа, а 1994 палац згорів та з цього часу поступово розтягується місцевими на цеглу.
Фактично лишилася фасадна стіна центрального ризаліту, колони передніх лоджій та бічна стіна. Звертає на себе увагу характер виконання декору, який може бути скоро безповоротно втрачений без консервації.
Читайте також: 57 храмів-привидів: поляк фотографує залишені українцями церкви
Читайте також: Палаци України: ТОП-10 найгарніших. ФОТО
Від тильного фасаду майже нічого не лишилося
Впала колона тильної лоджії. Розсипалася лекальна цегла форми – "скибка кавуна".
Іржаві "цвяхи", що стирчать з цегли – це арматура для опорядження фасаду
Також у селі збережено церкву, зведену стилі класицизму з елементами романтизму (неоготичне вікно – своєрідний "привіт" від поляка-фундатора), про яку Лаврентій Похилевич зазначає наступне: "Церковь Свято-Троицкая, каменная, 7-го класса; земли имеет 38 десятин; построена в 1841 году покойным помещиком Станиславом Залесским, на место прежней деревянной. В особом киоте находится особенно чтимый окрестными жителями образ Божьей Матери, на поклонение коему стекается множество народа особенно весной. Об образе этом, старинной живописи, не сохранилось письменных известий. Нынешнему благоустройству церкви много способствовал своими пожертвованиями и распорядительностью священник Василий Забродский, заведший сверх того приходское училище и умноживший свою паству, присоединением к ней иноверцев. В Рудом Селе римско-католический же костёл, в коем погребён строитель православной и римско-католической церкви Залесский".
Згаданий костел не зберігся. Можливо, він був розташований навпроти палацу, де зараз споруджують капличку (?) на стилобаті з підземною спорудою. Можна здогадуватися, що це віднайшли склеп Залеського.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
