"Золоті ворота" — головна брама стародавнього Києва, одна з небагатьох пам’яток фортифікаційного будівництва 12 сторіччя, яка збереглася до нашого часу. Колись ця споруда вражала своєю величчю та неприступністю. Двоярусна башта завершувалась бойовим майданчиком і увінчувала її церква Благовіщення Богородиці. А ворота на той час були головним в’їздом до Києва. Більшість киян сприймають ворота, як щось звичне, такою собі перешкодою на звичному шляху "з роботи – на роботу". І далеко не всі задумуються над тим, як споруда виглядала раніше та яку приховує за собою історію. Коли та як будували Золоті Ворота В "Повісті минулих літ" Нестор називає роком будівництва Золотих воріт 1037-й. Однак ця дата є неточною. Історичні документи дозволяють визначити відрізок часу, коли збудували Золоті ворота разом із церквою – це 1019-1037 роки. Древність Золотих воріт підтверджує і документ «Слово про Закон і Благодать» Іларіона, який був написаний в 1037-1050 роках. В цьому творі Золоті ворота називали Великими воротами, на яких Ярослав збудував золотоверху Благовіщенську церкву. Ярослав Мудрий не лише значно розширив Київ, а й збудував міцну систему захисту. Він обніс місто високим валом та ровом. Вал був споруджений із величезного зрубу засипаного лесом та землею. Він мав висоту 12 метрів та ширину біля основи – 27 метрів. До міста вели троє воріт, які були врізані у вал – Львівські (в районі сучасної Львівської площі), Лядські (в районі сучасного Майдану Незалежності) та Золоті. Останні були найбільшими. Це була головна фортифікаційна споруда Києва, а відповідно і всієї Київської Русі. Ярослав звів споруду за прикладом Константинопольських Золотих воріт, правда за архітектурою вони зовсім не схожі. Золоті ворота будували візантійські майстри. Головним будівельним матеріалом була плінфа – широка й пласка обпалена цегла. З’єднувальний розчин виготовлявся із гашеного вапна з піском та цем’янкою. Будматеріали мали надзвичайну міцність, тому споруда і простояла так довго. Будували їх у техніці змішаної кладки, відомої ще з часів Стародавнього Риму: верстви каменів перемежувалися з вирівнюючими рядами плінфи. Декоративні особливості кладки добре читаються на лицьовій поверхні стін. Краса і велич Золотих воріт справляла незабутнє враження. Брамою були приголомшені навіть посли французького короля Генріха І, що приїхали сватати Анну Ярославну. Вони одночасно були й проїзною вежею, і тріумфальною аркою, яка вела на головну "аристократичну вулицю" міста. Високий арковий проріз, окуті золоченою міддю ворота й глава надвратного храму створювали відповідну врочисту атмосферу. У той період Золоті ворота виконували не тільки оборонну функцію, а й уособлювали незалежність і могутність країни. «Володіти ними означало взяти Київ» – говорили вороги. Початок ХІІІ століття став нищівним для українських земель. Протягом двох місяців полчища монголо-татар штурмували столицю і в ході запеклих боїв знайшли слабке місце. Головний удар татари спрямували на Лядські ворота, адже вважали їх найвразливішими серед київських воріт. Кровопролитні бої відбувалися й під Золотими воротами, на що вказують результати археологічних розкопок. Під Золотими воротами було знайдено нагромадження кісток, скелетів, метальних ядер. У листопаді 1240 року Дерев’яні Лядські ворота не витримали натиску – монголи захопили Київ. Але взяти штурмом головну твердиню міста монголо-татари не змогли. З того часу на сторінках історії не було жодних згадок про Золоті ворота. Наступна згадка про них зустрічається лише через два з половиною століття у грамоті Великого князя Литовського Олександра, яка датується 1499 роком. Із документа видно, що в ті роки Золоті ворота залишалися головним в’їздом до Києва. Невідомо в якому вони стані перебували в ті часи, але у 1594 році це вже руїни. Під час Національно-визвольної війни у 1648 році Золоті ворота стали місцем тріумфальної зустрічі козацького війська Богдана Хмельницького, який повернувся з перемогою після битви під Жовтими водами. Хоча тоді вони вже були дуже зруйнованими. Це підтверджують унікальні малюнки голландського художника Абрагама ван Вестерфельда. Ван Вестерфельд був придворним художником литовського гетьмана Януша Радзивілла. У 1651 році цей воєначальник на чолі польсько-литовського війська захопив Київ. Ван Вестерфельд повинен був зафіксувати у своїх малюнках похід князя Радзивіла, його подвиги та найвизначніші місця. Під час перебування у Києві він зробив ряд малюнків. Роботи ван Вестерфельда і зараз мають неоціненне значення для вивчення історії та культури стародавнього Києва. З 1652 року реєстрові козаки починають відновлювати оборонні споруди міста. Зокрема, реконструювали Золоті ворота та досипали оборонні вали. На верхніх майданчиках встановлювались гармати. Не дивлячись на всю могутність і непохитність, у середині ХVІІІ століття велич золотої брами починає руйнуватись. Оскільки ворота почали становити загрозу місцевому населенню і мандрівникам, у 1750 році було прийнято рішення засипати їх землею для збереження від руйнувань. Під час археологічних розкопок під Золотими Воротами було знайдено багато скелетів людей, частин давньої зброї. Нападники запекло штурмували головну браму Києва. Та насправді нікому ніколи так і не вдалось взяти Ворота. Вороги, які наступали на Київ, могли проламатись з будь-якого іншого входу, та не з цього. Майже на 80 років стіни брами були поховані під земною товщею. І от на початку 20-х років ХІХ століття було розпочато археологічне дослідження Києва. Золоті ворота були однією з першочергових задач, поставлених перед вченими. Під керівництвом археолога-аматора Кіндрата Лохвицького було розкрито із землі дві паралельні стіни завдовжки 25 метрів і майже 8 метрів заввишки. Сучасники побачили сім пар фасадних пілястр, що прикрашали стіни зсередини. Простір між колонами був оздоблений двоступінчастими нішами. Після ряду робіт з реконструкції, 25 червня 1834 року відбулось урочисте відкриття пам’ятки і її освячення. Вже в середині 20 століття стан Золотих воріт викликав серйозні хвилювання у вчених. В 1970 році виникла ідея закрити прадавні залишки пам'ятника павільйоном, який буде захищати їх від впливу атмосферних явищ, а також відтворить первісний вигляд Золотих воріт. Таким чином, руїни будуть законсервовані, і, у той же час, надасться можливість показати жителям Києва й гостям міста пам'ятник історії в тому виді, у якім він існував колись. Проект консервації Золотих воріт дозволив повністю зберегти прадавню кладку, включаючи й ті елементи, які були додані при проведенні ремонту й реставрації в 17 і в 19 століттях. Павільйон- реконструкція Золоті ворота був відкрито в травні 1982, до святкування 1500-річчя Києва. Зараз усередині відрізків вала розташувалися експозиційний зал та сходи, по яких можна піднятися нагору, щоб помилуватися видом на сучасний Київ. Цікаві факти Золоті ворота є однією з найдавніших датованих споруд Східної Європи; Здобули славу неприступної фортеці, адже не зафіксовано жодної згадки про вторгнення чи захоплення міста через них. Навіть під час монгольської навали хан Батий зосередив атаку на Східних кордонах столиці; Входили до складу оборонних споруд і захищали Київ протягом восьми століть; У 1649 році біля Золотих воріт народ вітав гетьмана Богдана Хмельницького після перемоги над військами Речі Посполитої. Золоті Ворота – кріпосна башта з проїздом до 7,5 м. Висота стін досягає 9,5 м. Ідею спорудити Золоті Ворота князі запозичили у Візантії. Золотими їх назвали тому, що за вхід доводилось платити золотими монетами. Хоча, це лише одна із версій. Інші розповідають про оздобу із чистого золота, або символічність слова. У триярусному павільйоні воріт зараз розташований музей. Центральною частиною експозиції є фрагменти справжніх стін воріт. Вас також може зацікавити: Історія давньої Троєщини: цікаві факти та добірка архівних фотографій Джерело: 44.ua
Комунальна аварія: в центрі Києва зникає водопостачання
Удень, дев’ятого серпня, діють відключення...
Read moreDetails
