Як би не тішив себе путін своїм "безсмертям", але питання зміни "хазяїна кремля" стає все більш актуальним. Старий диктатор здає… Навіть численні "клони" довічного старіють, а залучати до театральних постановок "публічного спілкування лідера нації з народом" більш молодих "дублерів" призведе лише до ще більшого поширення чуток про те, що "цар то – не справжній". Боротьба за "скіпетр да державу", які врешті решт таки випадуть із старечих рук діючого диктатора, точиться на росії вже не один рік. Мєдвєдєв, Патрушеви, Собянін, Мішустін, Дюмін, Мізінцев, Навальний, Кадиров. Прізвищ дуже багато. Все залежить від ситуації, що призведе до зміни кремлівського керманича: тиха, на кшталт, "я устал, я ухожу", опозиційно-революційна, або ж військовий заколот, пише політолог Юрій Федоренко у своєму блозі на "Обозреватель". Перший варіант мабуть таки був би і останнім, якби росія не стратила своє майбутнє, розпочавши криваву загарбницьку війну, яка пішла абсолютно не за задумом путіна. Легка "героїчно-визвольна прогулянка за три дні" перетворилася для "другої армії світу" на криваву м’ясорубку, в якій Захисники України вже перемололи сотні тисяч загарбників. "Геніальний план" путіна призвів лише до страшних жертв, міжнародної ізоляції та санкцій, занепаду економіки та втрати будь-яких перспектив на покращення життя і без війни занедбаної владою російської нації. Навряд чи хтось захоче брати на себе відповідальність за страшні злочини путіна, не маючи ніякої упевненості у можливості хоч якогось позитивного для росії результату у цій війні. Бажання виникне лише у тому випадку, коли путін опиниться на лаві підсудних у Гаазі, а претендент зможе уникнути "теплого місця" перед трибуналом поруч із путіним. Про будь-яку реальну опозицію та можливу революцію на росії мова не йде від слова "зовсім". Нікому і ні з ким. Переважна більшість населення росії настільки зазомбована путінською пропагандою, що окремі прояви невдоволення владою не знаходять підтримки широких мас і із "іскри полум’я" на сучасній росії неможливе. З "військовим заколотом" не все так просто. Він може бути як завчасно спланованим верхівкою кремля, так і спонтанним, виходячи із ситуації на фронті, яку для російської армії "втішною" назвати аж ніяк не можливо. Тим більше, що і за першим і за другим варіантом "перевороту" є фігура, яка може стати або "намісником" путіна, або головним бенефіціаром такого засобу зміни володаря кремля. Євген Пригожин. Лижник – зек – продавець хот-догів – кухар путіна – власник ПВК "Вагнер" – можливий "керманич". Людина, яка розносила тарілки та обслуговувала на обідах верхівку кремля, поступово настільки наблизилася до путіна, що стала одним із довірених персон старіючого диктатора. Ті, хто знає чи знав особисто Пригожина, стверджують, що однією з головних рис "кухаря" є азарт. Він не зупинився на мільярдах, "зароблених" на постачанні харчування за державними контрактами у міністерства освіти та оборони рф. Являючись представником "еліти" він сам себе вважає "антиелітним путіністом, що стоїть на захисті простих та бідних". Ним керує "азарт погоні", віра в те, що він бореться з корумпованою елітою від імені простої людини, і бажання знищити своїх суперників. Військова "частина" біографії та уподобань Пригожина почалася у 2014 році. Саме тоді, коли росія "приховано" напала на Україну, виникла потреба у створенні бойових підрозділів, публічно ніяк не пов’язаних з кремлем, але виконуючих усі вказівки влади. Такі собі "руки для брудних справ". Так з’явилася ПВК "Вагнер", створення якої погодив путін, а профінансував та втілив "у життя" Пригожин. За вісім років існування географія кривавих дій пригожинських "музикантів" охопила Африку, Азію та Латинську Америку. Власні бізнесові інтереси та геополітичні забаганки кремлівського диктатора спровокували хвилю кривавих злочинів, що вчиняли вагнерівці, виконуючи команди Пригожина та путіна у багатьох країнах світу. Відкрита війна проти України, яку путінська росія розпочала у лютому минулого року, розпочала "нову сторінку" для Пригожина та його приватної армії. "Музиканти" вийшли з тіні і стали невід’ємною частиною окупаційних військ кремля. На думку багатьох експертів – "найбільш боєздатною частиною". Така "роль" найманців пригожина не могла не викликати невдоволення керівництва МО рф, яке й так вже довело свою недієздатність керувати армією окупантів, не виконавши практично ні одного "завдання", яке перед ними ставив путін. Протиріччя та навіть відкрите протистояння Шойгу та Пригожина набирає обертів. Першим результатом цієї конфронтації Шойгу і Пригожина був злив МО рф операції ПВК "Вагнер" під сирійським Дейр ез-Зором у лютому 2018 року, коли було вбито понад двісті російських найманців. Коли ж МО рф зацікавилося досить успішною діяльністю Євгена Пригожина і його ПВК у ЦАР і направило в цю республіку "своїх" журналістів, які, по суті, були кадровими офіцерами, "кухар путіна" дав ляпаса Кужугетовичу, організувавши напад на журналістів та їхнє вбивство. Адже саме той компромат, який мали "накопати" на діяльність ПВК "Вагнер" у ЦАР Орхан Джемаль, Кирило Радченко та Олександр Расторгуєв, повинен був стати головним аргументом Кремля відмовитися від послуг "кухаря путіна" і зробити ставку на ПВК "Патріот" Сергія Шойгу. "Наростивши м’язи" по закордонним "відрядженням", бойовики "Вагнера" під публічним патронатом Пригожина намагаються зайняти "нішу" найбільш потужного та ефективного підрозділу окупаційних військ. На тлі поразок та відступів регулярних частин російської армії, захоплення Соледару бойовиками Пригожина стало чи не єдиним за останній час тактичним досягненням окупантів. Не маючи практично ніякого глобального стратегічного значення, "битва за Соледар" стала для Пригожина головною темою медійної кампанії, спрямованої на возвеличення ролі ПВК у бодай якихось досягненнях окупантів та першим незначним успіхом росіян за останні пів року. Постійне публічне вихваляння Пригожиним "досягнень" його ПВК на фронті практично призвело до заборони для кремлівських навіть згадок про "Вагнер" у публічному просторі рф. Пригожин образився на те, що деякі російські ЗМІ та популярні телеграм-канали замовчують "звитяги" ПВК "Вагнер" та її роль у штурмі Бахмута, та навпаки, наголошує на ключовій ролі та героїзмі свого підрозділу. Протистояння у боротьбі "за нагороди" між ПВК "Вагнера" та МО рф супроводжується постійними звинуваченнями з обох боків у некомпетентності та бахвальстві. Путін поки що лише спостерігає за "раздраєм" у війську, не стаючи ні на захист свого "кухаря", ні ставлячи його "на місце". Скоріше за все, він поки що не вбачає для себе загрози у зростанні пригожинської "ваги" ні на політичному ні на військовому театрі дій. Хоча, за словами розслідувача проекту Bellingcat Христо Грозєва, "вагнерівці в будь-який час підтримають Пригожина, а не Путіна", але для цього потрібен був би справжній переворот на фронті, коли більша частина території, на яку претендував Кремль з 2014 року, була б втрачена, а натовпи незадоволених солдатів повернулися б додому, для участі в заколотах. Як воно буде далі – життя покаже. А поки що пригожинська ПВК розмінює життя найманців на піар свого "творця". Втрати тільки за останні місяці боїв вже давно перевищили половину від особового складу ПВК, який за оцінками експертів становив 50 000 осіб. Величезний "резерв" з колоній та тюрем, доступ до якого отримав Пригожин, дає йому змогу не рахувати "голови" за для досягнення власної мети. А мешканці "мест, не столь отдаленных" не мають змоги втекти від "могилізації" до Грузії чи ще кудись, як це вже зробили сотні тисяч російських чоловіків. Російські "еліти" теж серйозно ставляться до можливої втрати путіним влади та переходу її до силових структур на кшталт ПВК "Вагнер" та її господаря. Намагаючись забезпечити власну безпеку, той же "Газпром" вже створив власну приватну "охоронну" компанію, яка враховуючи фінансові можливості російського газового монополіста може незабаром перетворитися на потужну силу у боротьбі за лідерство у "гонці озброєнь" серед головних політичних гравців рф. Враховуючи якісний склад ПВК "Вагнер", сама можливість отримання влади Пригожиним на "штиках" зеків, незважаючи на таку любу росіянам "блатну тематику" та "скрепний шансон", стане для росіян кошмаром, навіть гіршим за загрозу тотальної кадировізації. Азарт зека зі стажем, помножений на тисячі злочинців, отримавших зброю та пов’язаних кров’ю зі своїм "хрещеним батьком" пригожиним, швидко наведуть лад "по понятиям" серед усіх, хто зараз зневажає "кухаря". А потім настане черга "простих росіян". Хоча вони і зараз вже давно не живуть, а виживають в умовах свавілля путінської диктатури. Просто не всі ще до кінця усвідомлюють цей факт. Джерело: 44.ua
Евакуація пасажирів із Києва: ворог обстріляв залізницю
Сьогодні, восьмого серпня, внаслідок ворожої...
Read moreDetails
