Цзяньчжень, портрет японського художника XV століття / The Metropolitan Museum of Art
Таємні знання, які буддійський монах Цзяньчжень приніс до Країни вранішнього сонця, вважали давно втраченими. Виявилося, що секретні рецепти передавали з покоління в покоління в одній китайській родині.
Про це йдеться у статті в журналі Compounds, інформує UAINFO.org.
У 743 році імператор Японії запросив китайського ченця Цзяньчженя (японський варіант імені — Гандзін) відвідати острови, щоб затвердити там буддизм. Для подолання Східно-китайського моря Цзяньчженю знадобилося десять років і п'ять спроб. Чиновники Країни вранішнього сонця не були в захваті від рішення імператора і всіляко перешкоджали поїздці. Іноді втручалися і стихії: кораблі потрапляли у шторми, не доходячи до Японії, та повертали до материка.
За час десятирічного шляху чернець підхопив інфекцію та осліп, але все ж таки 20 грудня 753 року прибув до Кагосіми. Звідти він вирушив у Нару, де його милостиво прийняв імператор.
Наступні десять років, аж до смерті, Цзяньчжень був ключовою фігурою в просуванні буддизму в Японії: він заснував школу Ріссю, одну з шести ранніх буддійських шкіл.
Читайте також: Допомогла підробка: в Італії знайшли новий рукопис Галілео Галілея
Але чернець приніс на острови не лише духовні практики. Він також передав свої фармакологічні та медичні знання, зокрема книгу, відому як «Таємний рецепт Цзяньшаньгена» (священика Цзяньчженя). У цій роботі містилася інформація про 36 видів рослинних ліків, кожні з яких мали різну фармакологічну дію, а також рецепти різних комбінацій для лікування різноманітних захворювань.
Про те, що монах передав японцям рукопис свого трактату, нам відомо з японських текстів. У деяких із них збереглися фрагменти «Таємного рецепту». Але сама книга вважалася втраченою.
Група японських і китайських дослідників захотіла подивитися, як цей трактат вплинув на сучасні методи лікування травами. У процесі роботи вони виявили, що текст трактату нещодавно було опубліковано в Китаї — правда, видавець не знає, що саме він опублікував.
Вчені з'ясували, що перед тим, як Цзяньчжень вирушив до Японії, він передав ті ж рецепти своєму учневі — ченцю на ім'я Лін'юнь. Прямих нащадків у буддійського монаха зі зрозумілих причин не було, тому рукопис зберігався у сім'ї його родичів протягом 52 поколінь.
Хоча деякі знання з «Таємного рецепта» втрачені, нова публікація містить 766 із 1200 оригінальних рецептів із тексту VIII століття. Цікаво, що медичний трактат вчить готувати не лише пігулки, порошки та мазі, але ще містить рецепти супів та рисового вина – як загальнозміцнювальних засобів.
Читайте також: У Кембридзькому університеті розповіли, навіщо цуценя набивати равликами
Цзяньчжень давав повчання не лише з приводу змішування інгредієнтів, а й з їхнього правильного підбору. У роботі сказано: «З цієї книги ми знаємо, що необхідно вибирати високоякісні лікарські матеріали, приємні на дотик та смак, не використовувати альтернативні лікарські матеріали, вибирати трав'яні ліки правильного походження та сезонні. Кожні ліки мають бути ретельно визначені за допомогою очей, носа, облизування язиком, обмацування руками».
Коли Цзяньчжень приїхав до Японії, він привіз із собою з Китаю різні традиційні інгредієнти: мускус, агарове дерево, каніфоль, мастичне (фісташкове) дерево та ще багато чого, включаючи мед та цукрову тростину. Ці та інші компоненти лягли в основу 36 трав'яних ліків, що складають основу трав'яної лікувальної практики в Японії, відомій під назвою кампо.
Ця практика не вважається суто народною медициною: вона досить глибоко інтегрована у сучасну систему охорони здоров'я Японії. Препарати кампо призначають поряд із сучасними ліками, і витрати на них покриваються національним медичним страхуванням.
Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube
