Після перемоги Риму на місці стародавнього міста залишилося лише невелике поселення
У другій половині III століття нашої ери одна зі східних римських провінцій оголосила свою незалежність від метрополії. Нині вчені припускають, що створення Пальмірського царства могло бути зовсім не наслідком особистих амбіцій його владик, а його падіння — не лише результатом військових перемог Риму.
Про це йдеться у роботі, яка опублікована у журналі PLOS One, інформує UAINFO.org.
У 66 році до нашої ери Гней Помпей Великий внаслідок своєї перемоги у Третій Мітрідатовій війні зробив Сирію взагалі і Пальміру зокрема римською провінцією. Пальміра, заснована, за сучасними уявленнями, правителями давньої імперії Мітанні, була важливим торговим та військовим центром. З одного боку, місто знаходилося на перетині торгових шляхів, з іншого — було прикордонною фортецею, яка стримувала набіги кочівників з Аравійського півострова.
Максимального розквіту Пальміра досягла до середини III століття нашої ери. У цей час у ній були розквартировані римські легіони, які не лише охороняли місто, а й здійснювали каральні експедиції по сусіднім провінціям, коли в них виникали бунти.
Читайте також: Тисячолітня держава. В Уельсі представили докази існування міфічного затонулого королівства
Взагалі обставини на східних рубежах Римської імперії в цей час сильно погіршилися. Правителі Новоперського царства (держава Сасанідів), що прийшло на зміну Парфії, вважали себе спадкоємцями Ахеменідів і претендували на всі близькосхідні володіння Риму. Ситуація склалася настільки серйозна, що римські війська особисто очолив імператор Валеріан, але програв персам і потрапив у полон.
Римський намісник і фактичний правитель Пальміри Оденат II, який на своїй ділянці розгромив персів, у зв'язку з цим вирішив, що час оголошувати незалежність — і призначив себе царем царів у 263 році. Через чотири роки його вбили, і правити Пальмірським царством стала його вдова – Зенобія (регентка при малолітньому сині).
Надійних джерел, що стосуються правління Зенобії, ми не маємо. Незрозуміло навіть походження цієї жінки. Але інформація про її завоювання є: діяла вона активно і досить швидко підпорядкувала собі всю Сирію, значну частину Малої Азії та Єгипту.
Пальмірське царство після завоювань Зенобії / wikipedia.org
Закінчилося все передбачувано: римський імператор Авреліан повів війська проти Зенобії, розбив її армію, а царицю взяв у полон. Пальміра знову стала римською.
Здається, перед нами — нормальна картина античної історії: тільки-но якась провінція відчуває, що Рим дав слабину, так одразу оголошує незалежність і намагається наростити військову силу. Проте автори роботи, опублікованої в журналі PLOS One, вважають, що створення та падіння Пальмірського царства було обумовлено зовсім не особистими амбіціями Одената та Зенобії.
Вчені з Орхуського університету (Данія) та Університету Бергена (Норвегія) створили модель, за допомогою якої реконструювали вигляд Пальміри другої половини III століття нашої ери. Вони також врахували можливості навколишніх хліборобів із виробництва продовольства.
Читайте також: "Повітряні змії пустелі": археологи вивчають монументальні споруди, які можна побачити лише з великої висоти
Біля Пальміри існували чотири групи зрошуваних площ: три невеликі оази та поля, що лежали навколо греблі Харбака (побудованої римлянами в I-II століттях нашої ери). За розрахунками дослідників, продовольства вистачало для комфортного життя 30 тисяч городян. Максимальна кількість пальмірців, які могли прогодуватися з цих полів, не могла перевищувати 65-90 тисяч. Остання цифра – це вже голод.
Археологічні знахідки та уривки інформації з римських джерел говорять нам про те, що Пальміра в цей час різко мілітаризувалася (що не дивно, враховуючи сусідство з Сасанідами та конфлікт з Римом), населення міста досягло максимуму. А палеокліматичні дані з районів Мертвого моря, Анатолії та Східної Сирії показують, що якраз у період правління Одената та Зенобії починається різке скорочення опадів – до 70 відсотків від сьогоднішнього рівня.
Автори роботи зазначають, що хоча даних щодо опадів безпосередньо з району Пальміри немає, з великою ймовірністю локальна посуха вразила і цей район. Вони додають, що попередні століття були часом Римського кліматичного оптимуму, періоду вологого і теплого клімату, що тривав приблизно з 200 року до н.е. до 150 року нашої ери.
Вчені приходять до висновку, що створення Оденатом незалежного Пальмірського царства і подальші завоювання Зенобії — це спроба забезпечити продовольчу безпеку свого міста в умовах посухи, що посилювалася. Будучи римською провінцією, Пальміра не могла б самостійно (не погодивши з метрополією) вести загарбницькі війни. А без таких воєн ні звідки було б поповнити нестачу ресурсів.
Читайте також: Знахідка археологів підтвердила походження легендарної Трої
Вони також вважають, що й сама поразка Зенобії може пояснюватися тим самим кліматичним фактором: брак продовольства навряд чи дозволяв недовговічному Пальмирському царству постачати та постійно тримати розгорнуту численну армію з гарним рівнем підготовки.
Побічно такий висновок вчених підтверджує й подальша історія Пальміри. Після розгрому Пальмірського царства і полону його цариці місто ніколи більше не відігравало якоїсь важливої ролі на Сході. Торгові каравани оминали його, а легіони не несли там варту східних кордонів. Можливо, це пов'язано саме з тим, що посушлива місцевість навколо Пальміри не могла більше прогодувати нікого, крім жителів невеликого сірійського села, що утворилося на місці стародавнього міста.
Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube
