Згадка Володимиром Путіним Леніна як творця Української держави в самій Україні сприймається із відвертим сарказмом. Для українця така заява Путіна є доказом його історичного невігластва.
Про це для "Радіо Свобода" пише журналіст та політичний оглядач Віталій Портников, інформує UAINFO.org.
"І справді, як можна у 1917 році "заснувати" державу, про державні традиції якої було відомо з часів київських князів? До чого тут Ленін? Але не варто сприймати Путіна як людину, яка ніколи не читала жодної історичної книги та "забула" про стародавній Київ. Просто для нього всі ці землі – звичайна "історична Росія", а жодної України ніколи не було і не могло бути.
Такої ж точки зору дотримується більшість співвітчизників Путіна, які вивчали історію в радянських й російських школах та вищих навчальних закладах.
Курс вітчизняної історії в Росії – міф, який склався у дуже далекі часи. Новій династії Романових, чия легітимність на царському престолі була, м'яко кажучи, сумнівною – адже це були обрані монархи, до того ж представники династії брали активну участь у російській Смуті на боці царів-самозванців – просто необхідно було історичне обґрунтування їхніх прав на престол, безперервності Російської держави.
Читайте також: Портников: Большая часть России мало населена, но она все смотрит в сторону Украины
Так і з'явився талановитий історичний комікс – "Історія держави Російської" Миколи Карамзіна.
"Всі, навіть світські жінки, кинулися читати історію своєї вітчизни, доти їм невідому. Вона була для них новим відкриттям. Стародавня Росія, здавалося, знайдена Карамзіним, як Америка – Колумбом", – писав Олександр Пушкін.
Але виникає питання: а де, власне, знайшов обдарований письменник Стародавню Росію? Правильно – насамперед на українських землях!
Карамзін наполягав на тому, що Малоросія – "історичне надбання" Росії, а малороси та великороси – "один народ". І цей погляд було доброзичливо сприйнятий і владою, і російськими інтелектуалами.
Опонент Карамзіна, автор багатотомної "Історії російського народу" Микола Полевой був прихильником зовсім іншого підходу і стверджував, що "в цій народності бачимо лише два основні елементи давньої Русі: віру та мову, але й ті були змінені часом. Решта – не наше: "фізіогномія, звичаї, житла, побут, поезія, одяг…".
Ось тільки погляди Полевого ніхто не сприймав серйозно – ані цар, ані аристократи, ані Пушкін. І якщо ви зможете переконати свого співрозмовника з Росії у невігластві Путіна, то як ви переконаєте його у невігластві Пушкіна та Карамзіна?
Уся російська освіта, в такий спосіб, будується на звичайній брехні ще з імперських часів.
Читайте також: Платон: Отже, за логікою Путіна до 1917 року ніякої історії взагалі не було?
Ви можете запитати: а навіщо ця брехня знадобилася більшовикам, які будували свою ідеологію на боротьбі класів, а не на ідеї імперської переваги?
І ось тут ми повинні зрозуміти, що суть російського більшовизму – не у класовій ідеї, а у відновленні імперії, яка загинула після Лютневої революції 1917 року.
Так, спочатку більшовики намагалися замінити класичний історичний курс підручниками відомого історика та одного з лідерів більшовицької партії Михайла Покровського – його ім'ям свого часу навіть назвали Московський університет.
Покровський аналізував історію з класової точки зору. І в нього виходило, що українське селянство боролося із гнобителями і внаслідок обману з боку Богдана Хмельницького опинилося під ярмом Московського царства. Ні про яке "возз'єднання України та Росії" ви у працях Покровського не прочитаєте.
Але вже у 1936 році – це час остаточної перемоги Йосипа Сталіна у боротьбі за владу – у Радянському Союзі починається критика "школи Покровського" (сам історик вже на той час помер). Його учнів оголосили "базою шкідників, шпигунів і терористів, які вправно маскувалися за допомогою шкідливих антиленінських історичних концепцій" та репресували.
Читайте також: Злой одессит: Путину забыли дать таблеток и он сболтнул лишнего, признав Россию стороной конфликта на Донбассе, или…
У радянські школи остаточно повернулася історія Карамзіна. Так вона там і досі залишається, вже у путінській Росії. І саме тому аж ніяк не лише Путін, а й будь-хто, хто живе у цивілізаційній парадигмі "русского мира", впевнений, що України ніколи не було і бути не може. Що навіть як союзна республіка вона могла з'явитися лише штучним шляхом.
Тому не варто розраховувати, що ключ до примирення Росії та України – банальна зміна влади у сусідній країні.
Ні, ключ до примирення – це заміна підручника історії на шкільній парті та в університетській аудиторії, це відмова Росії від шовіністичної міфології, яка лише прикидається історичною наукою. Без цього нові та нові покоління росіян продовжуватимуть сприймати Україну як втрачену Росію", – пише Портников.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
