У стародавньому місті Сагалассос виявили незвичайне кремаційне поховання — двічі запечатане та посипане загнутими цвяхами. Вчені вважають, що так світ живих намагалися захистити від якогось потенційно неспокійного мерця.
Про роботу археологів з Левенського католицького університету (Бельгія) розповідає журнал Antiquity, інформує UAINFO.org.
Сагалассос заснували наприкінці V століття до нашої ери, коли регіон був частиною імперії Ахеменідів. До II століття до нашої ери він вже став досить важливим міським центром Пергамського елліністичного царства. 25 року до нашої ери Октавіан Август включив його до складу римської провінції Галатія — і це була епоха найвищого розквіту міста.
Було збудовано великі громадські будівлі, міські площі та вулиці. З'явилося гончарне виробництво, що випускало якісну червоноглиняну кераміку, що мала величезний попит. У пізній Античності значення міста знизилося, але в ньому продовжували виробляти однойменну кераміку.
У VII столітті нашої ери сильний землетрус майже повністю зруйнував місто, населення Сагалассоса сильно скоротилося, і воно стало переважно аграрним. А у XIII столітті його фортецю зруйнували під час чергових містечкових воєн сельджукського султанату — й історія стародавнього міста завершилася. Руїни Сагалассоса залишалися недоторканими до кінця XX століття, коли ними зацікавилися археологи.
Читайте також: "Золотий вік" Китаю. Дослідники виявили поховання та скарби могутньої династії Тан
Археологи з Левенського католицького університету виявили унікальну гробницю римського періоду Сагалассоса. Це кремаційне поховання датували 100-150 роками нашої ери.
Померлу людину (це був дорослий чоловік) кремували та залишили на тому ж місці – на кремаційному багатті. Судячи з розташування кісткових останків, після спалення до них взагалі не торкалися. Така практика не часто зустрічається в римській традиції: зазвичай порох збирали в урну, а потім ховали в могилі або поміщали в гробницю.
Але на цьому дива не закінчуються. По краях кремаційного багаття хтось розкидав 41 загнутий і скручений цвях: 25 цвяхів виявилися зігнутими під кутом 90° і у них були відкручені капелюшки. Ще 16 зігнутих та скручених цвяхів були з капелюшками. Вони не могли бути використані в практичних цілях (наприклад, для кріплення місця розведення вогню), а їх розподіл за периметром багаття вказує на те, що цвяхи розмістили там у певному порядку.
Також поверх вогнища, що тліло, щільно уклали 24 сплощених цегли великого розміру. Потім цеглу покрили товстим шаром штукатурки. В результаті вийшла досить масивна та добре запечатана гробниця.
Читайте також: Близько тисячі монет часів 17 століття: у Польщі випадково виявили унікальний скарб. ФОТО
Кожна з цих практик окремо відома за цвинтарями римської епохи: кремація на місці, покриття з плитки або штукатурки, а також випадковий загнутий цвях. Але в одному місці раніше вони не зустрічалися. Автори роботи припустили, що поєднання цих похоронних методів покликане убезпечити світ живих не просто від світу мертвих, а від цілком конкретного мерця. Можливо, річ у його особливій прижиттєвій репутації.
На перший погляд, поховали якусь не дуже хорошу людину і запечатали гробницю як могли. На думку дослідників, унікальний похоронний обряд ймовірно проводився для того, щоб померлий "не втік". Зігнуті цвяхи, швидше за все, використовувалися як якийсь магічний бар'єр, який би не дав мерцю залишити поховання. Вапном гробницю обмазали не з естетичних причин, а для того, щоб мрець або його дух "не вирвалися" у світ живих.
Крім того, у могилі знайшли й звичайний похоронний інвентар. Це монета II століття, кілька невеликих керамічних судин I століття, дві судини з дутого скла і поки що незрозумілий предмет з шарніром. Подібні предмети досить часто трапляються в похованнях першої половини II століття — тобто "небезпечного" мерця ховали з певними почестями.
Археологи вважають, що людину в цій дивній кремаційній могилі, швидше за все, поховали найближчі родичі — причому на підготовку та проведення похоронної церемонії пішли кілька днів.
Читайте також: Вважалася втраченою. Учені розшифрували загадкову давню мову завдяки знайденим в Іраку табличкам
Поруч дослідники знайшли ще кілька поховань приблизно того ж часу, але зараз не можна сказати, що це сімейний цвинтар — останки спаленої людини виявилися непридатними для аналізу ДНК.
Можливо, дивне поховання влаштували для протидії незвичайній чи неприродній смерті. Однак дослідники не виявили на кістках жодних ознак травм чи хвороб. Тому вони припускають, що справа в магії, яку міг практикувати покійний. І якщо це чаклунство лякало оточуючих, то цілком зрозуміло їх бажання зробити все, щоб мертвий у жодному разі не повернувся.
Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube
