Всі розмови останніх днів щодо поїздки спікерки Палати представників на Тайвань зводилися, фактично, до однієї тези — "чи готові США до великої війни?". На мою думку, насправді, питання варто було починати задавати з менших рівнів — а чи дійсно це частина підготовки до великої війни? Чому ми думаємо, що Вашингтон не хоче/не може гратися гібридними форматами та інформаційними провокаціями? Це, скажімо, стосовно цієї теми доволі вдало робив Китай останні десятиліття — наші американські колеги мали вдосталь часу навчитися.
Про це на власній сторіеці у Facebook пише експерт ради зовнішньої політики "Українська призма" Олександр Краєв, інформує UAINFO.org.
В цьому пості спробую вхопити декілька важливих, з моєї точки зору, деталей, які можуть вказувати саме на гібридний характер усієї цієї "акції":
Читайте також: Китай серйозно пригрозив США через візит Пелосі до Тайваню
1. Відсутність континуальності в офіційній комунікації.
За повідомленнями американської преси, була офіційна заява Пелосі про її бажання відвідати Тайвань в межах азійського турне. Це підхопили всі і почали оскаржувати, підтримувати, тиражувати, погрожувати, лякатися… А що саме Пелосі? А вона жодного разу не повторила свою заяву і не підтримала її. Чого там вже казати, що останній твіт зі словом "Тайвань" вона постила в березні 2020-го року. Насправді, цей меседж жив сам в собі, і його підтвердження чи спростування зі сторони Пелосі і не потребувалося — інформація вже створила потрібний прецедент, а отже місію свою виконала.
Читайте також: Увесь світ завмер в очікуванні: Тайвань розгорнув системи ППО в аеропорту, Китай перекидає озброєння
2. Активізація загального переговорного процесу
Американці останні декілька місяців сконцентрували зусилля своєї дипломатії на КНР та Індії. Це необхідно для їх стратегії в декількох вимірах: з однієї сторони, встановлення нової біполярності потребує нових правил гри і постійного взаємного контролю дипломатичними інструментами, а з іншої — вдала стратегія у відносинах із Делі та Пекіном дозволяє набагато ефективніше ізолювати росію та Іран. Китай останнім часом знову почав ставати в позу і затримувати переговори. Тому невелика інформаційна провокація — до того ж, приурочена до важливих дат, як от річниця Визвольної Армії Китаю — вельми вдало активізувала перемовини. Все ж, чорний піар — найкращий піар, чи не так?
3. Повернення до "стратегічної невизначеності"
Цього року Байден вже пішов на доволі суттєве загострення по питанню Тайваню. Давайте, хоча б, згадаємо його промову в Південній Кореї, де він недвозначно сказав, що США будуть захищати Тайвань. По суті, це був злом політики "стратегічної невизначеності", яка ще з часів Холодної війни давала Вашингтону можливість маневрувати у питанні відносин і з Пекіном, і з Тайбеєм. Вся ситуація довкола поїздки Пелосі — це чудовий приклад цієї самої невизначеності в найкращі її роки. Очевидно, на хвилі оптимізму у економічних переговорах із Китаєм та потенційним важливим дзвінком двух лідерів, Вашингтон побачив набагато більше плюсів у повернені саме до цієї перевіреної стратегії.
Як бачимо, США само створило проблему і само її вирішило — по суті, відсутність загострення тепер сприймається як "виважена та мудра політика Байдена". Тому і іміджево, і політично Сполучені Штати змогли вижати з цієї ситуації багато плюсів — і все це при тому, що їх основним інструментом знову стало мовчання ключового гравця (в цьому випадку — спікерки Пелосі). Вкид інформаційної бомби, певний час її для набуття ефекту, витримка паузи, а далі — продовження стратегічної невизначеності. Думаю, скоро варто буде кодифікувати рецепт цієї інформаційної зброї.
Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube
