Збіги в політиці трапляються лише за умов неспроможності політиків передбачити розвиток подій у найближчій перспективі. В Україні політичним збігом владна верхівка намагається видати "епідемію коронавірусу" з обмеженнями, що вже діють, зокрема, у сфері мирних зібрань, і який збігається зі створенням "консультативної ради" між Україною та загарбниками ОРДЛО 25 березня.
Але чи є це правдою?
Стежмо за руками.
Про перші випадки COVID-19 стало відомо 31 грудня 2019 року, 21 лютого стається найбільший спалах вірусу в Європі в італійській провінції Ломбардії. 2 березня – інформація про першого хворого в Україні в Чернівцях, чоловіка, який повернувся з подорожі в Італії. 11 березня ВООЗ офіційно оголосила пандемію коронавірусу в світі. Чи могла українська влада передбачити епідемію у власній країні? Вочевидь.
Читайте також: В Україні вирує потрійна криза. Виживання залежить від конкретних рішучих дій
Але цієї миті 11 березня в Мінську очільник президентського офісу Андрій Єрмак підписує попередні домовленості про створення органу, яким фіксується суб'єктність у війні на Сході України саме ОРДЛО, а Росія раптово отримує статус гаранта-спостерігача, нарівні з Німеччиною, Францією та ОБСЄ.
13 березня про це дізнається вся країна, що призводить до протестів біля Офісу президента та низки політичних заяв, що б'ють по репутації влади та, зокрема, по Володимирові Зеленському. 16 березня вночі в аварійному порядку президент збирає уряд та олігархів і вранці 17 березня країна прокидається в "Заходах із протидії поширенню коронавірусної інфекції", у вигляді заборони залізничного, авіа- й автобусного міжміського та міжобласного пасажирських перевезень, роботи метрополітенів, а також обмеженні кількості учасників масових заходів 10 особами.
Це все супроводжується ледь не "катастрофічним тоном" заяв офіційних осіб держави про небезпечну епідеміологічну ситуацію та необхідність усім сидіти вдома. Але ці обмеження не призупиняють одного – Єрмака й бажання в терміновому порядку проводити зустріч у Мінську. Це настільки терміново, що зустріч відбудеться в онлайн-режимі.
Можна було б похвалити владу за таке піклування про здоров'я народу, проте є одне але: президент виступає категорично проти карантину Верховної Ради, ніби через необхідність ухвалювати критично важливі закони, наприклад, про ринок землі. І це, попри підтверджені випадки COVID-19 у народних депутатів, що повернулися з-за кордону. Більше того, віцеспікер Руслан Стефанчук реєструє законопроект "Про порядок проведення пленарних засідань Верховної Ради України та засідань комітетів Верховної Ради України в режимі відеоконференції на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Читайте також: Ми стали свідками російської спецоперації із "приєднання" Донбасу – Портников
На засіданні уряду прем'єр-міністр парламентсько-президентської країни каже про необхідність передбачити можливість на час епідемії передачі повноважень парламенту будь-якому іншому органові для можливості ухвалення законодавчих рішень, а в медіа починає з'являтися "нібито перелік побажань міністра внутрішніх справ", в якому обшуки житла, особистого транспорту, вантажів, проведення особистого огляду, обмеження пересування та заборона виготовлення й розповсюдження матеріалів, що "можуть дестабілізувати ситуацію". А потім з'являються прямі прохання/доручення президента взяти області України під особисте кураторство великому/олігархічному бізнесові.
А тепер погляньмо на всю картину останніх подій цілісно, а не фрагментарно, та поставмо собі такі запитання: Чому найсуперечливіша й найчутливіші питання для країни влада збирається розглядати під час епідеміологічної небезпеки та спричиненої нею заборони мирних зібрань? Чому засідання Тристоронньої контактної групи в Мінську, що зробить загарбників стороною конфлікту, а Росію – спостерігачкою, має відбутися під час епідемії та заборони мирних зібрань? Чому турборежим мінських переговорів увімкнувся в мить найбільшої економічної ураженості Росії через нафтову гонку та крайньої необхідності для неї зняти європейські санкції? Чи не є всі ці дії в контексті із заявами прем'єр-міністра та його підлеглих спробою державного перевороту та пошуком інструментів для придушення опозиції та протестів?
Можна скільки завгодно говорити про ризики коронавірусу та необхідність обмеження заради протидії епідемії, але жоден із цих ризиків не є настільки критичним, як можлива капітуляція України та втрата нею суверенітету. Адже від коронавірусу існує симптоматичне лікування та, можливо, невдовзі таки з'явиться вакцина, а від втрати незалежності єдиними ліками є лише кров патріотів. Чи варті жертви попередніх поколінь заради свободи, якщо зараз цю свободу держава легковажить здати?
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
