Бур’яни та пам'ять. Як у Києві відновлювали могилу Григора Тютюнника.
На Байковому кладовищі у Києві виявили занедбану могилу одного з найвидатніших українських письменників XX століття — Григора Тютюнника. Місце поховання класика літератури, автора «Трьох зозуль з поклоном» і «Климка», виявилося повністю зарослим бур’янами та виглядало покинутим. Привернув увагу громадськості до цієї проблеми блогер Владислав Тимошенко, який не лише зняв сюжет про занедбану могилу, але й власноруч разом із підписниками прибрав територію та відновив надгробок.
Репортаж із Байкового
У своєму відео на YouTube, яке вийшло 23 серпня, Тимошенко показав стан поховання письменника.
«Могила письменника, який трагічно пішов з життя у 1980 році, була в жахливому стані — заросла травою та повністю занедбана», — розповів блогер.
За його словами, проблема полягає в тому, що родичів, які могли б доглядати за могилою, нині немає поруч. Дружина письменника Людмила Василівна та син Михайло поховані поруч із ним, обидва померли у 2015 році. Інший син із 2008 року мешкає в США, тому догляд за місцем поховання лишається без постійної опіки.
Тимошенко зазначив, що минулого року могилу прибирали працівники одного з видавництв, але з того часу вона знову опинилася у занедбаному стані.
«Бачив відео, як тут прибирали видавці. Вони прив’язали жовто-блакитну стрічку на пам’ятнику, але вона вже вицвіла», — поділився активіст.
Прибирання та відновлення
Блогер не обмежився лише зйомкою. Разом із небайдужими глядачами, які підтримали ініціативу донатами, він:
- прибрав бур’яни та сміття;
- висадив нові квіти;
- пофарбував металеву огорожу;
- підновив стерті літери на пам’ятнику.
Тимошенко зізнався, що не очікував такої підтримки від людей.
«Від щирого серця дуже хочу подякувати всім тим, хто доєднався до збору коштів, донатив на прибирання, на закупівлю всіх цих розхідних матеріалів», — сказав він.
Цей вчинок викликав хвилю схвальних відгуків у соцмережах. Багато українців визнали, що прибирання могили стало символічним актом відновлення пам’яті не лише про конкретного письменника, а й про цілу епоху української літератури.
Хто такий Григір Тютюнник
Григір Михайлович Тютюнник народився 5 грудня 1931 року в селі Шилівка на Полтавщині. Його життя було непростим: батька репресували, дитинство припало на роки війни та післявоєнної розрухи. Ці переживання згодом стали основою багатьох його творів.
У літературі Тютюнник дебютував наприкінці 1950-х, але справжнє визнання здобув у 60–70-ті роки. Його творчість пов’язана з поколінням «шістдесятників», але водночас він мав особливий, неповторний стиль.
Серед найвідоміших творів письменника:
- «Три зозулі з поклоном» — новела, яка стала символом трагічного кохання й незламної гідності людини.
- «Климко» — повість про сироту, який під час війни шукає вугілля для вчительки й потрапляє у вир драматичних подій.
- «Вогник далеко в степу» — автобіографічна повість про дитинство в повоєнні роки.
- Збірки «Зав’язь», «Деревій», «Коріння» — коротка проза, де відображене життя українського села.
Письменник створив і дитячі твори: «Ласочка», «Степова казка», які також здобули любов читачів.
Внесок у Київ та Україну
Григір Тютюнник більшу частину життя провів у Києві, де викладав у Літературному інституті та працював у редакціях. Саме тут він створив більшість своїх знакових творів.
Його внесок для української культури важко переоцінити:
- він відродив жанр української новели у другій половині XX століття;
- показав сільське життя з максимальною правдивістю, без ідеалізації та прикрас;
- створив образи простих людей, у яких відображався характер усього народу;
- його мова — це жива, справжня українська, що зберігала діалектні особливості й водночас звучала літературно.
У 1976 році Тютюнник отримав премію імені Лесі Українки за повість «Климко», а вже після смерті, у 1989 році, йому було присуджено Державну премію імені Тараса Шевченка.
Трагедія письменника
Життя митця обірвалося трагічно. У ніч із 5 на 6 березня 1980 року 48-річний Григір Тютюнник наклав на себе руки. У руці він тримав передсмертну записку:
«Домучуйте когось іншого, а моє, що в мене є, спаліть».
Ця подія стала потрясінням для української літературної спільноти. Багато сучасників вважали, що письменника зламала атмосфера тиску, цензури та недооцінки, яка панувала в радянській Україні.
Чому важливо берегти пам’ять
Відновлення могили Григора Тютюнника — це не лише акт поваги до окремої особистості. Це нагадування про важливість культурної пам’яті та відповідальності суспільства за збереження спадщини.
- Для Києва це означає підтримку статусу міста як культурного центру, де поховані найвидатніші митці.
- Для України — це спосіб нагадати про літературний спадок, який формує національну ідентичність.
- Для молодих поколінь — приклад того, що культура тримається на людях, які готові відстоювати пам’ять, навіть якщо держава чи офіційні структури не завжди приділяють цьому увагу.
Історія з могилою Григора Тютюнника на Байковому кладовищі — це приклад того, як байдужість може знищувати пам’ять, а одна небайдужа людина здатна змінити ситуацію. Дії Владислава Тимошенка та його підписників доводять: відновлення культурної спадщини можливе лише тоді, коли ми самі беремо на себе відповідальність.
«Для багатьох він так і залишиться письменником молодим, який тільки-но вийшов із юності…», — писали про Тютюнника його сучасники.
Письменник пішов із життя у 48 років, але його слово продовжує жити. І завдання кожного з нас — зробити так, аби воно не заросло бур’янами забуття.
Ще не підписані на наш Telegram-канал "Головні новини Києва – 44.ua"? Тоді долучайтесь, щоб бути в курсі усіх актуальних, важливих та перевірених новин Києва, Київської області та України.
Джерело: 44.ua