Фаріон, Кива і "один народ?" Я поважаю людей переконаних і з принципами. Але чи завжди обов'язковою є демонстрація своєї принциповості у брутальний спосіб?
Читаю в новинах одного з провідних інформагентсв про те, що відома захисниця української ідентичності назвала відому спортсменку "біологічним сміттям" – в ефірі якогось телеканалу. І намагаюся зрозуміти: навівщо це було зроблено, пише на власнй сторінці у Facebook журналіст Євген Якунов, інформує UAINFO.org.
Навіщо завдано образу людині, яка відстояла на Олімпіаді честь українського прапора і спілкується українською мовою, але мала необережність обійнятися із російською колегою? Можна було покритикувати її за це? Так, звичайно. Але називати "біологічним сміттям"… – це вже перебір.
І справа не в щирості чи не щирості цих образливих слів. Може, воно, й справді, комусь болить. Але спитаймо себе, словами одного з голлівудських кіногероїв: "А це допоможе?" У вихованні патріотизму? У відчутті себе справжнім українцем? Це – допоможе?
Інша українська олімпійська спортсменка уникла російських обіймів, але давала інтерв'ю російською мовою. За що заслужила епітету "курка" і коментаря "с*ань господня" і "ку*ва" від іншої борчині за українську ідентичність. І це теж процитували провідні агентства.
Передбачаю, в коментах мені напишуть: не треба звертати уваги на маргіналок, цивілізовані українські націонал-патріоти до такої ницості не опускаються. Але ж як не звертати уваги, якщо їх – Фаріон і Ніцой запрошують на телебачення, а потім радісно цитують популярні агентства та інші ЗМІ?
Навіщо це робиться?
А навіщо ми, друзі, націонал-патріоти, у ФБ цитуємо, скажімо, Киву? З його сентенціями про "відродження фашизму й нацизму" в Україні? Навіщо?
Я скажу, для чого це робиться. Аби показати "дебільність" своїх опонентів.
Читайте також: Волонтер: Спорт поза політикою – це те саме, що мізки поза головою
Повірте мені, цитування записних "патріоток" з їх "біосміттям" і "ку*вою" певною частиною української спільноти сприймається так само, як цитування "проукраїнською" частиною суспільства Киви.
Навряд чи аргумент, що нема чого порівнювати малограмотного самозванця з двома освіченими достойницями спрацює, бо ж вищеназваний громадянин теж у нас "достойник" – кандидат наук та ще, на додачу, народний обранець і теж усюди, де тільки може, називає себе "патріотом".
Мабуть умовні Фаріон і Кива взаємно образяться на порівняння одне з одним. Але, як на мене, і в одному й в іншому випадку маємо те саме явище: настільки глибоку віру у власну винятковість, що всі інші люди з їх височини здаються "такі махонькі-махонькі, як ото миші… пардон кріси". А якщо криси, то їх можна – підборами…
Я кажу "умовні", бо таких, на жаль, в кожному політичному спектрі, як проса насіяно. І вони не просто узурпували собі право принижувати незгодних, а й публічно вимагають покарань, репресій щодо "винних". Вони пильно стежать, щоб ідейно близькі їм політики не схибили і вчасно засудили публічно (бандерівських фашистів чи навпаки — українофобів). І тих, хто завагався одразу звинувачують в м’якотілості чи нещирості (“ага, вскрилася консерва!!!”)
Започатковане в патріотичній блогосфері таврування тих, хто не визначився, мемом "какаяразніца", насправді, притаманне й іншій частині нашого суспільства, яке живе в парадигмі колишнього СРСР. Для них теж не бачити різниці між вояками УПА і Червоної армії — моральний злочин.
Не апелюватиму до тих, хто мені чужий. Поговоримо між своїми. І до своїх – знову те саме, кляте запитання: “Все це безкомпромісне викриття, цькування – воно допоможе?” І якщо допоможе, то в чому? Для чого це все робиться?
Щоб відділити зерна від полови? Ну добре, відділили, то що тепер наповнювати два різних лантухи: "добірне зерно" – до одного, "нікчемну полову" – до іншого? Самосегрегуватися за принципом: "праведний – невірний?"
Читайте також: Забужко: Люди "внєпалітікі" в Давній Греції звались "ідіотами"
Я не хочу бути таким собі білим пальтом серед бруду. Не хочу звинувачувати нікого. Є об’єктивні суспільні процеси, які не так легко спинити. Один з них – варваризація суспільства, яка є супутницею війни. Коли протиріччя “однодумець – опонент” вкрай загострюється до дихтомії: “бойовий побратим — перевдягнений ворог”.
Але й не можу без тривоги споглядати, до чого ці суспільні зміни ведуть.
Вираз “одиннарод” сьогодні став геть токсичним. Попри різні сенси, що криються в ньому.
Не хотів би, щоб ця токсичність стосувалася єдності українського народу. Боюся, як би нас без нашого відома не розділили на суцільних кив і фаріонів, без будь-якої третьої альтернативи.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
