Олександр Євтушенко
Помер Сашко Євтушенко – суперзірка української журналістики, маловідома, на жаль, широкому загалові
Про це на своїй сторінці у фейсбуці пише Жанна Максименко-Довгич, повідомляє UAINFO.org.
Як журналіст і мистецтвознавець у дев'яності та двотисячні він робив неймовірне: збирав, архівував, складав в енциклопедії інформацію про українську музику, ровесницю Незалежності, найбільший акцент роблячи на рок та інді.
Був редактором музичного журналу "Галас", газети "АУТ", музичної програми "Тинди-Ринди", писав до багатьох загальнонаціональних видань про музичну сцену, був прессекретарем, співорганізатором музичних фестивалів та інших імпрез.
Без Сашка не обходився жоден більш-менш помітний музичний захід кінця вісімдесятих – першої декади двотисячних років. А потім він якось раптово зник. Майже не помічено, бо це зникнення збіглося в часі зі зникненням із видимого простору більшості колись славетних музичних виконавців і гуртів, які, за кількома винятками, тепер практично не з’являлися на телебаченні й радіо.
Коли з’явилися соцмережі, Сашко іноді ще виринав то тут, то там, але останні роки абсолютно випав із поля зору.
Читайте також: Помер Олександр Євтушенко – перший професійний музичний критик доби Незалежності
Торік я почала працювати над проєктом, до якого хотіла залучити Сашка як редактора, і це була ціла пошукова операція – знайти актуальні номери його телефонів, бо на старі він не відповідав. Я навіть написала оголошення у фейсбуковій спільноті Kyiv Underground 1986–1995, й один зі старих знайомих поділився актуальним номером телефону.
Ми зідзвонилися. Виявилося, що Сашко має загострення давньої хвороби нервової системи внаслідок травми, отриманої ще в юності, через що практично не виходить із дому. А мешкає тепер у дружини Олени на Борщагівці. Квартира на першому поверсі, тому хоч іноді, із Лєниною допомогою, виходить посидіти у дворі на лавці.
Наприкінці грудня, якраз перед новим роком, я поїхала його навідати. Власне, ця розмова на кухні за чаєм із різдвяним штоленом і була моєю останньою зустріччю із Сашком. Він подарував мені "Україну in Rock", я пообіцяла, що якось заїду ще…
Звичайно, брила, затиснута в рамки декількох квадратних метрів і свого слабкого тепер тіла – Сашко важко це переносив. Дуже комплексував щодо того, який вигляд має, не хотів, щоб його таким бачили та психологічно не був готовий пересісти на інвалідний візочок, аби з’являтися на людях бодай іноді… Тепер він спілкувався зі старими друзями, коло яких дуже звузилося, переважно через телефон…
Я зробила з ним фото, але потім видалила, Сашко собі на ньому не подобався.
Із тим проєктом поки, на жаль, не склалося. Підготували заявку до Українського культурного фонду, але її слабким місцем стало те, що жоден із телеканалів, куди зверталася я та мої ймовірні співпродюсери, не схотів надати листа підтримки проєктові про українську музичну сцену 1980–1990-х. Мовляв, це цікаво лише дуже вузькій авдиторії.
Читайте також: Зневажені герої: Україна має важку артилерію, яку не використовує
Власне, тому і співпраці із Сашком Євтушенком не судилося здійснитися. Маю лише його бачення своєї участі, яке він надіслав мені поштою. Картаю себе, що не встигла зняти з ним інтерв’ю хоч на щось – не ідеальне візуально, як я собі вимріяла, бо хіба думаєш, що приязна зустріч перед Різдвом може бути останньою?
Телефоном ми спілкувалися досить часто, Сашко дзвонив мені, ділився своїми переживаннями чи новинами. Дуже чекав на "Книжковий арсенал" у травні – до нього мала вийти його нова книга… Влітку телефонував із "відпустки" – у найбільше пекло втекли із дружиною на якийсь час у село на Житомирщині…
Востаннє ми розмовляли десь із місць тому, і він казав, що погіршення його самопочуття радше за все не пов'язане із серцем, на що він грішив, а якесь загострення його основної хвороби, а з цим він уже якось навчився жити…
Оцінити все, що зробив Сашко Євтушенко для української культури, для історії української музики епохи здобуття Незалежності, неможливо. Але як людина системна й далекоглядна він потурбувався заархівувати для нас найважливішу частину свого дослідницького й журналістського доробку на порталі http://rock-oko.com. Там і книжки, і журнали, й окремі публікації.
Вічна тобі пам’ять, дорогий Сашку! Нехай там, де ти є, буде багато хорошої музики. Спочивай із миром.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
