Чи усвідомлюємо ми щомиті, що час, який пройшов, уже ніколи не повернеться? Чи витрачаємо наше єдине життя змістовно?
Чи наповнюємо його саме тими подіями і речами, які додають нам надії, радості й гідності? Чи можна працювати десь лише заради грошей або кар'єри? Чи можна кимось управляти без любові? Замислитися над цими питаннями пропонує Мортен Ельбек — сучасний данський філософ і підприємець, автор книжки «Одне життя: як ми розучились жити змістовно», пише в своєму блозі на НВ засновниця One Philosophy Group Наталія Попович, інформує UAINFO.org.
Зізнаюся, я не мала особливих очікувань, коли брала книжку «Одне життя» у різдвяну відпустку наприкінці 2019 року. Однак, проковтнувши її за переліт, зрозуміла — хочу, щоб її прочитали в Україні. Роздуми Ельбека про змістовне життя, працю й лідерство так глибоко мене зачепили, що я переклала книжку українською. Чому вона є надзвичайно актуальною для нас? Бо ми часто припускаємося помилок, які дорого нам коштують — ми губимо сенс життя.
Шукаємо work & life balance
У гонитві за примарним балансом між працею та «особистим» життям ми відчуваємо лише фрустрацію. Як дружина, мама трьох дітей, донька і водночас засновниця групи компаній, ініціаторка та учасниця низки ініціатив, яка живе останні чотири роки на дві країни — Україну та Данію, я давно відчула, що розділення життя на окремі частини є деструктивним. Але скільки ресурсів витрачають люди та організації на всілякі тренінги та програми з work & life balance? Насправді, якщо ділити свою душу на багато частинок, то можна повторити долю Волдеморта. Водночас Мортен Ельбек нагадує, що ми народжуємося й помираємо однією людиною, а не окремо «працівником» і окремо «батьком» або «матір'ю».
Прагнемо швидкого успіху й щастя
Сьогодні багато людей прагнуть швидкого зростання, не завжди усвідомлюючи, що його ціною часто є компроміси з нашими цінностями. Але цінність успіху визначається тим, як ми його здобуваємо, а цінність багатства — тим, як до нього приходимо.
Читайте також: ВВС: Як не збожеволіти в часи пандемії? Поради психолога
У гонитві за щастям, ми втратили здатність розрізняти задоволення і те, що приносить справжній сенс у нашому житті. Що маємо в результаті? Ми ще ніколи не були настільки багатими, освіченими, ніколи не мали більше можливостей, але водночас ще ніколи стільки людей у світі не страждали від депресій і тривог. Мортен Ельбек нагадує, що ми маємо сприймати себе як на цілісну особистість з одним життям, яке має бути максимально наповненим змістом. Адже змістовність, а не щастя, є найважливішим інгредієнтом у нашому житті, бізнесі й суспільстві.
Працюємо лише заради грошей або кар'єрного розвитку
У гонитві за кар'єрним зростанням ми погоджуємося працювати в компаніях, у місію й чесноти яких не віримо. Та жодна компенсація не компенсує відсутності змісту в житті. Бо, як говорив полковник в одному з моїх найулюбленіших фільмів про лідерство «Запах жінки», «на ампутовану душу не існує протезу». Саме слово «компенсація» ніби передбачає покриття втрат і «переломів», а від зламаних людей страждає світ. Значно краще, коли ми ставимося до праці як до винагороди. І якщо ми не згодні з місією організації, то в наших інтересах — або повстати, якщо є надія щось змінити, або піти, щоб не продати душу Фаусту й не перетворитися на «монстра».
Управляємо «людськими ресурсами»
У гонитві за прибутком ми забуваємо, що управляємо не лише часом працівників, а й впливаємо на їхнє життя. Називаючи сьогодні управління талантами «HRом» — терміном, який виник у епоху дегуманізації виробництва, ми ніби заперечуємо, що кожне життя — єдине та неповторне. Управління «людськими ресурсами» автоматично переводить людей у статус чогось неунікального й замінного. Та в наш час технології можуть замінити майже все, але ніщо не замінить людяності.
Пандемія, локдауни й перехід у багатьох організаціях на віддалену форму співпраці призводять до ще не повністю осмислених наслідків для ментального здоров’я. У цих умовах людині ще важливіше віднаходити сенс у житті, а працедавці мають з цим допомагати — формувати відчуття приналежності, спільної мети й особистісного зростання. Без цього жодна організація не може розраховувати на тривалий успіх. Чому? Люди, які вважають свою роботу значущою, відчувають нижчий рівень стресу. Вони є більш залученими та в 5 разів продуктивнішими у пік своєї активності. Про це свідчать дослідження Voluntās, Cranton & Keller і Deloitte.
Ба більше, якщо компанії вимірюватимуть свій успіх не лише монетарними, й моральними показниками, орієнтуючись на purpose and profit, це дасть нам змогу досягти більш безпечного майбутнього для наших дітей.
Вимірюємо успіх ретроспективно, по факту
Навіть «батько ВВП» — нобелівський лауреат з економіки Саймон Кузнець, який виріс і здобув першу вищу освіту в Україні, — попереджав, що цей показник не є адекватним для оцінювання добробуту суспільства. З часу його появи в 1970-х з’явилася низка інших індикаторів (показники ООН, індекси Світового економічного форуму), але всі вони є ретроспективними. Лише після того, як відбувається зведення рахунків, національні економіки можуть усвідомити, якою кількістю здоров’я довелося пожертвувати, щоб досягнути 1−2% зростання.
Читайте також: Ігнорування негативних емоцій – пряма дорога до хронічних захворювань
Крім того, пандемія підкреслила жахливу нерівність у доступі людей до освіти, охорони здоров’я, шансів на гідне життя. Ситуацію можна виправити, лише якщо капіталізм радикально зміниться: кожна додана вартість, кожна транзакція, кожен виробничий процес мають проходити лакмусовий тест на значущість. Капіталізм має поставити на перше місце екзистенційний стан людини, а не прибуток. Ви можете запитати, чому капіталізм має думати про моральність, якщо його мета — заробляти гроші? Відповідь проста — це не етично і не мудро в довгій перспективі. Компанії перестали використовувати дитячу працю не тому, що закінчилися діти, а тому що це було визнано аморальним і стало неефективним. Сподіваюся, що невдовзі ми прийдемо до подібного розуміння щодо ментального здоров’я працівників.
Поки в Україні точаться дебати щодо стратегій розвитку країни та економіки, які базуються на виключно ретроспективних показниках, Мортен радить перейти до попереджувальних індикаторів, як-от індекс змістовності життя, організації та економіки. Це дасть змогу не лише вимірювати, чи відчувають люди сенс свого життя, а й усвідомлювати, як це позначається на їхній продуктивності, інноваційності та створенні багатства.
Як віднайти змістовність?
Під час пандемії ми ще глибше відчули: час нашого єдиного життя — вичерпний. Однак автор дає надію — нам до снаги наповнити його змістом. Але варто усвідомлювати, що немає короткого шляху до життя, наповненого змістом. Усе починається з пізнання себе, чесної самооцінки, віднайдення відчуття власної гідності і лише потім — самоповаги. Без самоповаги неможливо формувати продуктивні відносини з іншими людьми і організаціями, до яких ми належимо. Без самоповаги ми не можемо поважати інших і досягти вищого рівня культури в Україні.
Як правильно вести до цього себе й інших? Як давати себе вести тим, хто є лідерами? Чи прийнятною буде вартість акцій чи капіталізація для акціонерів, якщо вони знатимуть, на скільки при цьому зросла кількість хвороб чи страждань у конкретному місті, регіоні чи світі? Чи можемо ми собі уявити Україну як країну з ринковою економікою та людським обличчям, де люди максимально розкривають свій потенціал?
Вірю, що, ставлячи запитання, які пропонує Мортен, ми можемо навчитися складових змістовного життя в часи COVID-19 і після нього. Приклади, які він наводить, надихнуть вас задуматись про змістовність власного життя, досвіду ваших працівників і почати змінюватись. Крім того, у книжці йдеться про важливі зміни в системах освіти, оцінювання капіталізації компаній та якості економіки, яких має зазнати світ, щоб кожна людина наприкінці життя не шкодувала про згаяне, а могла зустріти свої останні хвилини з почуттям гідності і добрими спогадами.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
