Банки не можна змусити когось кредитувати указами президента, законами Верховної Ради, або рішеннями Нацбанку.
Розповім вам як банкір. Хоч і дещо колишній. Ані таргетована інфляція, ані інфляція в 10%, ані ставка рефінансування нижче 6 ситуацію не змінять. Після кризи 2008-го року центральні банки та уряди у всьому світі намагаються вирішити ту саму проблему. І говорять про неї не лише депутати-популісти, але й така людина, наприклад, як Бен Бернанке. Колишній шеф ФРС. Якого в популізмі важко запідозрити.
Її поки не вдається вирішити навіть у країнах з негативною процентною ставкою. І річ тут не лише в поганій судовій системі чи інших подібних факторах, про що у нас люблять говорити. Просто хороших позичальників не вистачає на всіх. А грошей на ринку все більше. І можливостей для позабанківського фінансування у компаній, особливо великих, все більше.
Читайте також: Фурса: Лишь бы Беня был доволен…
Глянув у півока консолідований баланс нашої банківської системи. 1 трлн у кредитах, 400 млрд в ОВДП. Це без Нацбанку. Не можна говорити на кожному розі про кредитування економіки і паралельно пилососити всю ліквідність у бюджет. Має працювати економіка і мають працювати економічні нормативи.
Будь-який бізнес — це боротьба жадібності з боягузтвом. Банківський теж. Якщо у банкіра буде вибір, вкладати гроші в кредити, або в ОВДП з маржею 6−7 відсотків, багато хто вибере ОВДП. Я б і сам вибрав. Хоча ні. Я точно не вибрав би. Проблема в тому, що в основі ОВДП лежать ті ж ризики, що і в кредитах. А можливо й більші. І чим їх більше в портфелі, тим ці ризики вищі. Чому на них не поширюються нормативи щодо концентрацій і по кредиту в одні руки?
Я чудово пам’ятаю 98-й рік і свої особисті відчуття від щоденних нарад у В. Ющенка і щотижневих у Л. Кучми, щодо любові до Батьківщини та обов’язку проконвертувати старі «погані» ОВДП з нашого портфеля в нові, «найкращі в світі» ОВДП, що закономірно випливають звідси. Не найприємніші відчуття. Ми їх більше не купували потім.
Читайте також: Сергей Фурса: Что объединяет судью-коррупционера, решалу из киевского кафе, российского пропагандиста и "посипаку" олигарха?
Можливо я перебільшую ситуацію і вона ще далека від намальованої мною картини. Але обсяг вкладень банків у держборг, на мій погляд, вже вийшов і за можливості нашої банківської системи, і за рамки здорового глузду. Мені пишуть у коментарях, що більшість з них у портфелях держбанків. Так а що, їх не треба буде ніколи виводити в живі гроші? І у них що, інше джерело погашення та інша природа ризиків?
Даруйте, держбанки сьогодні — це 65% нашої банківської системи. Там співвідношення між кредитами й ОВДП ще гірше. А навіть ті мільярдів 50−70, які знаходяться в комерційному обігу, це що, мало з точки зору впливу на кредитування? $2−3 млрд. Спробуйте видати 2−3 тисячі нормальних кредитів на $1 млн. Руки заболять видавати. А є ще депозитні сертифікати Нацбанку, це тема окрема. Теж більше 100 млрд. Ризиків ОВДП там немає, але альтернативою кредитуванню економіки вони є так само.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
