Від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, у вʼязницях РФ утримуються тисячі українців, а сотні українських дітей було незаконно депортовано з тимчасово окупованих територій до Росії. Клопітка робота над поверненням українців додому триває, але разом із тим, важливо уже готувати правове підґрунтя для подальшого покарання російських злочинців. Деанон — перший етап.
Українські спецоргани продовжують роботу з фіксації воєнних злочинів, скоєних російськими військовими та їхніми поплічниками на території України. Зокрема, Служба безпеки України встановлює всіх осіб, причетних до злочинів проти мирного населення, руйнування цивільної інфраструктури та порушення законів і звичаїв війни. Зібрані докази передаються до національних та міжнародних судових інстанцій, включно з Міжнародним кримінальним судом. Така робота спрямована не лише на відновлення справедливості, а й на притягнення кожного воєнного злочинця до відповідальності, повідомляє Molfar Intelligence Institute.
У співпраці зі Службою Безпеки України, Molfar Intelligence Institute (МІІ) почали роботу над ідентифікацією причетних до утримування та катування українських полонених у вʼязницях РФ та на окупованих територіях. У цій статті ми публікуємо інформацію, що розкриє персоналії декількох тюремників. А переглянути детальнішу інформацію про них ви можете у новому реєстрі від MІІ.
Працівників яких установ виконання покарань та слідчих ізоляторів ідентифікували?
144 працівників з місць утримань українців вдалося ідентифікувати OSINT-аналітикам Molfar Intelligence Institute, отримавши імена від українських спецслужб. Тюремники, котрі стали обʼєктом дослідження, це працівники:
— колонії №36 у місті Суходільськ (окупована Луганщина);
— виправна колонія (ВК) № 38 у місті Свердловськ (Довжанськ), (окупована Луганщина)
— Калінінська ВК № 27 у місті Горлівка (окупована Донеччина);
— ГБУ “Донецький Слідчий Ізолятор ГСІН МЮ ДНР”, в окупованому Донецьку;
— ВК № 2 в смт Донське, Тульська обл., РФ;
— ФКУ “Слідчий ізолятор №2”, м. Старий Оскіл, Бєлгородська обл., РФ;
— ФКУ “Слідчий ізолятор №2”, м. Таганрог, Ростовська обл., РФ.
І найбільше ідентифікованих саме з останньої.
Тетяна Катриченко, виконавча директорка Медійною ініціативи з прав людини пише Таганрозське СІЗО
, “ … одне з найбільш для українців жорстоких місць утримання на території РФ. Його називають пеклом на землі. Зокрема, у Таганрозі тримають азовців з Азовсталі. Звільнені розповідають про страшні тортури. Там усі, з кого хочуть зробити злочинців, зізнаються у злочинах – оговорюють себе. Потім їх переводять у Ростов та судять”.
Вікторію Рощину, українську журналістку, росіяни утримували у Таганрозькому СІЗО. Її тіло окупанти українській стороні у лютому 2025 року, тоді як . У документальному фільмі-розслідуванні про Вікторію Рощину (авторства Слідства info, Ґратів, Суспільного та журналістів проєкту “Репортери без кордонів”), Інга Чекінда, морська піхотиниця, колишня полонена, розповіла про жорстокі катування в Таганрозькому СІЗО щодо жінок.
Зараз на території Росії тюремники, котрі жорсткого поводяться з полоненими українцями, почуваються у безпеці. Ми ж переконані, що кожен із них повинен понести відповідальність, і віримо, що вони не зможуть утекти від цивілізованого правосуддя, ховаючись за товстими стінами СІЗО, змінюючи прізвища чи прикриваючись інтересом до історії українського націоналізму. І саме з цією метою Molfar Intelligence Institute публікує цей деанон.
Прихильники Ярмака, зрадники з Луганщини та заступник начальника СІЗО на KIA. Хто вони — тюремники, що катують українців?
На закритій від очей правозахисників території росіяни знущаються й катують українських полонених. Щодня тюремники приходять на свою зміну, перевдягаються в робу, вітаються з колегами, перемовляються про ціни на комуналку чи вартість кави, а потім йдуть виконувати свої посадові обовʼязки, поміж цим катуючи українських полонених. Після закінчення зміни вони так само спокійно перевдягнуться у буденний одяг, сядуть у свою автівку й поїдуть до родини, у затишну квартиру по вулиці Морозова, Пушкіна, Ватутіна. І наступного дня знову повторять свою рутину. 
Це Мірчєв Денис Юліанович (Юліанов) (рос. — Мирчев Денис Юлианович / Юлианов), прапорщик внутрішньої служби, котрий працює у Федеральній казенній установі (ФКУ) “Слідчий ізолятор №2” міста Старий Оскіл, що на Бєлгородщині. Мірчєв, згідно зі словами колишніх українських полонених, в цьому СІЗО проводив обшуки в бранців. За його номером мобільного — +79040824610 — отримуємо низку електронних адрес та покликань на соцмережі: mirchev.denis@mail.ru, mirchevff.den@yandex.ru, no79040824610@email.not.
Вочевидь, у 2014 році Мірчєв був прихильником українського виконавця Yarmak, адже у його твітері, крім інформації про те, що він продавав цеглу (де, до речі, вказав свій номер мобільного), були декілька відповідей на твіти українського музиканта — Мірчєв не міг змиритися із громадянською позицією Олександра Ярмака.
Скриншот з акаунту в X (Twitter) Мірчєва. Цікаво, що затвівтив би Мірчєв зараз, зважаючи на те, що Олександр Ярмак наразі командує бойовим технологічним підрозділом Darknode, що входить до складу 412‑го полку Nemesis Сил безпілотних систем ЗСУ.
Разом із тим, видається, Мірчєв небайдужий до теми українського націоналізму. За номером телефону Дениса Юліанова зареєстровані декілька електронних пошт: denis-bandera@rambler.ru, ukraina-ounupa@rambler.ru. А його імовірна сторінка VK у 2011 році була присвячена темі історії українського націоналізму.
Скриншот зі сторінки VK Мірчєва
Як переглянути останній цифровий слід Мірчєва, стає зрозуміло, що мав “непросту фінансову ситуацію" ” — борги на мільйон рублів. Тому Денис Юліанов звернувся до юристів, щоб ті допомогли визнати його банкрутом, щоб усі його борги списати.
Тепер прапорщик внутрішньої служби Мірчєв не хвилюється через колекторів.
ПІБ: Мірчєв Д.Ю.
Дата народження: 18.08.1993
Номер телефону: +79040824610
Паспорт: 1413384563
ІПН: 312823495999
Соцмережі:
(id 5074715303)).
Адреса проживання: 309516, Бєлгородська обл., м. Старий Оскіл, мкр. Північний (рос. — Северный), б. 28, кв. 111.
Стержанов Віталій Анатолійович має паспорт громадянина України — ЕМ796240. Він живе та працює в місті Свердловськ (Довжанськ — українська офіційна назва), на окупованій росіянами Луганщині. Стержанов —, працює у відділі режиму та охорони у Свердловській виправній колонії № 38. Навчався в Чернігівському юридичному коледжі Державної пенітенціарної служби України,
Починаючи з квітня 2023 року Віталій виконує обовʼязки керівника федеральної казенної установи “Виправна колонія №5 Управління Федеральної служби виконання покарань Росії по Луганській Народній Республіці” (рос. — ). У березні 2024 року Старжанову генпрокуратура України оголосила підозру у зраді — “у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 Кримінального кодексу України”, — йдеться у тексті підозри.
З 2011 року Віталій одружений з Оленою (25.08.1982, +380668021186, ІПН (ua): 3018715181, паспорт (ua): НМ229785), яка до заміжжя жила в Чернігові.
Фото від 2011 року з весілля Віталія Стержанова з дружиною Оленою. Фото:х профілю ОК
Подружжя Стержанових виховують двох дітей: сина Вадима, який у липні 2023 року школу, та доньку Юлію, яка, згідно з її , цікавиться сучасними танцями та волонтерською діяльністю невизнаної “лнр”.
Діти Стержанова Віталія з його матірʼю Світланою. Фото: зз профілю ОК
Мати Стержанова, Світлана, активно підтримує збройні формування так званого “лнр”, а брат — Дмитро — повномасштабне російське вторгнення.
На знімку — Світлана Стержанова з синами: ліворуч на фото — Віталій, праворуч — Дмитро, брат Віталія, одягнений у футболку на підтримку збройної агресії РФ проти України. Фото:з профілю ОК.
ПІБ: Стержанов В.А.
Дата народження: 27.10.1984
Номер телефону: +380505318237
Паспорт (UA): ЕМ796240
ІПН (UA): 3098107670
ІПН (RU):
Соцмережі: , , ,
Відомі адреси: Луганська обл., Краснодонський район, Новоганнівка, вул. Ювілейна, буд. 25; Луганська область, Суходільськ, вул. Комарова, буд. 29, кв. 67.
Дані про родичів:
– Стержанова Олена Володимирівна (25.08.1982,
, , , +380668021186, ІПН (ua): 3018715181, паспорт (ua): НМ229785) – дружина, згідно з інсайдом, до одруження проживала у Чернігові;
– Стержанов Вадим Віталійович (08.03.2006, , , , ) – син, у липні 2023 закінчив школу;
– Стержанова Юлія Віталіївна () – донька;
– Стержанов Анатолій Володимирович (10.09.1960, ІПН (ua): 2216800077, паспорт (ua): ЕК810732) – батько;
– Стержанова Світлана Вікторівна (30.09.1963, , , ІПН (ua): 2328306029, паспорт (ua): ЕМ225488) – мати, збройні формування так званого “лнр”;
– Стержанов Дмитро Анатолійович (29.03.1990, , +380509288923, ІПН (ua): 3296005494, паспорт (ua): ЕН498623) – брат, має
Андрія.
А це — Глейзер Олексій Леонідович (рос.— Глейзер Алексей Леонидович) —
ФКУ “Слідчий ізолятор №2”. Має звання підполковника внутрішньої служби. На 2016 у ФКУ “Слідчий ізолятор №2”. А вже до 25 жовтня 2018 року став керівником (, ) ФКУ “Слідчий ізолятор №1” у м. Ростов-на-Дону.
Відомо, що Олексій був двічі у шлюбі. З першою дружиною — Сініцькою Оленою Миколаївною (рос. — Синицкая Елена Николаевна, 17.09.1973 р.н.) — шлюбі були , мають спільну дитину. Друга дружина — Марина Василівна (рос. — Глейзер (Кузнецова) Марина Васильевна 05.06.1971 р.н.) — теж працює в СІЗО.
Глайзер Марина — дружина Олексія. Фото:з профілю ОК
Згідно з за місцем проживання, Глейзер Олексій живе у місті Таганрог, в будинку 21/1 по вулиці Котлостроітєльна (рос. — Котлостроительная) у квартирі № 62. Дружина Марина ж була
у 2018 році за адресою: Ростовська область, гм Таганрог, вул. Чехова, б. 339/6, кв. 75.
Будинок за адресою, де живе Глейзер: Таганрог, будинок 21/1, вулиця Котлостроітєльна
У 2016 році Глейзер задекларував квартиру площею 30,2 кв. м, а також свою автівку — авто Kia Rio (номер: , VIN: Z94CB41AADR129738). В декларацію також вніс інформацію про річний дохід — 930.3 тис. рублів.
Згідно з інсайдом, у 2018 на Олексія було відкрите виконавче провадження щодо заборгованості у розмірі rub 3k. У телефонній книзі як “Алексей Леонидович Сизо Глейзер”, а також як “Глейзер Подполковник”.
ПІБ: Глейзер О.Л.
Дата народження: 03.05.1971
Номери телефону: +79185773574, +79044475156
Паспорт: 6016953940
ІПН: 615423155159
СНІОР (СНИЛС): 13494875097
Відомі адреси: Луганська обл., Краснодонський район, Новоганнівка, вул. Ювілейна, буд. 25;
Луганська область, Суходільськ, вул. Комарова, буд. 29, кв. 67.
ПІБ: Глейзер М.В.
Дата народження: 05.06.1971
Номер телефону: +79085018849
Паспорт: 6001948085
ІПН: 615415036503
СНІОР (СНИЛС): 13494875198
Соцмережі:
Відомі адреси: Ростовська область, м. Таганрог, вул. Чехова, б. 339/6, кв. 75
Вся інформація про 144 ідентифікованих російських тюремників в одну публікацію не вміститься. Саме тому Molfar Intelligence Institute структурував дані в новий реєстр — “Російські тюремники, що утримують українських полонених".
Скільки наразі українців ще залишається у полоні у РФ — конкретної цифри немає. Видання, посилаючись на твердження заступниці керівника ОП з питань внутрішньо переміщених осіб, дітей та гуманітарних питань, Ірини Верещук, називає число у 8 000 полонених (станом на дату проведення пресконференції, 1 травня 2025 року). А 21 березня 2025 року президент Володимир Зеленський оголосив, що з початку повномасштабного вторгнення Україна повернула з російського полону 4 306 військовополонених.
Але кожен день у полоні для українця — це тортури. Росіяни повинні розуміти, що вони понесуть відповідальність за злочини перед людством. І їх не захистять посади, зміни прізвищ чи перереєстрація адрес проживання.
У Центрі протидії дезінформації наголошують, що росія використовує полонених як інструмент пропаганди. За даними Центру та Сил оборони України, відповідальні за інформаційну операцію РФ готують серію фото та інтерв’ю із захисниками “Азовсталі”, які можуть висуватися для дискредитації керівництва України. За словами джерел, ці матеріали створюються під тиском і з порушенням гарантованих норм — військовополонених змушують давати звернення та брати участь у постановчих зйомках, що підриває їхні права та гідність. Таке використання полонених є прямим порушенням основних принципів 13 та 14 статей Женевської конвенції, які вимагають гуманного ставлення до військовополонених і забороняють їхнє використання в політичних або пропагандистських цілях. Крім того, у минулому Кремль уже вдавався до фейкових «звернень» нібито від ув’язнених, щоб дискредитувати процес обміну та звинуватити українську сторону в зриві домовленостей.
Це частина ширшої інформаційної кампанії Москви, мета якої — дестабілізація внутрішньої ситуації в Україні та створення розколу в суспільній підтримці обмінів “всіх на всіх”. Окремі наративи спеціально адаптуються під західну аудиторію, щоб посіяти сумніви у міжнародних партнерів і послабити зовнішню підтримку України. Тому слід посилити контроль за дотриманням норм міжнародного гуманітарного права та відстежувати випадки примусового використання полонених у пропаганді. Зловживання людською гідністю у політичних цілях має отримати жорстку міжнародну реакцію.
Джерело: 44.ua
