Президент Джон Ф. Кеннеді нагороджує Аллена Даллеса Медаллю національної безпеки
Мій колега Борис Соколов наочно показав, на якій фальшивці, званій "Планом Даллеса", сидить російська дипломатія. На жаль, не лише вона, а й начебто українська освіта – принаймні певна її частина. В інтернеті вистачає зразків наукоподібних рефератів, у яких "План Даллеса" згадують і цитують цілком серйозно, як важливий політичний документ. Процитую фрагмент реферату "Інформаційно-психологічне протиборство", вміщеного в розділі "Військова справа" на порталі "Моя освіта":
"Війни у сфері смислів (консцієнтальной війни, від латинського слова "свідомість") майже непомітні, але винятково руйнівні і проводяться не тільки у воєнний, але й у мирний час. Добро і зло, честь і ганьба, краса і неподобство, колективізм та індивідуалізм, дружба, сумління, взаємовиручка – сенс цих уявлень підлягає атаці й перегляду. Деформується або знищується інтелектуальний ресурс нації, руйнуються ціннісні установки населення противника. У таких війнах знищується культура.
Суть подібної війни ще в 1945 році на одному із секретних засідань виклав директор ЦРУ США Аллен Даллес: "Посіявши там хаос, ми непомітно підмінимо їхні цінності на фальшиві і змусимо їх у ці фальшиві цінності вірити. Як? Ми знайдемо своїх однодумців, своїх помічників і союзників у самій Росії. Епізод за епізодом розігруватиметься грандіозна за своїм масштабом трагедія загибелі найнепокірнішого на землі народу, остаточного, незворотного згасання його самосвідомості… Ми всіляко підтримуватимемо й підніматимемо так званих художників, які стануть насаджувати й утовкмачувати в людську свідомість культ сексу, насильства, садизму, дисидентства, словом, всякої аморальності. В управлінні державою ми створимо хаос і плутанину… Ми будемо братися за людей із дитячих, юнацьких років, будемо завжди робити головну ставку на молодь, станемо розкладати, розбещувати, розтлівати її. Ми зробимо з них агентів нашого впливу.
Читайте також: День соборності імперії: корисні буратіни допомагають склеювати новий СРСР
Поки існує з п’ятикутною зіркою на лобі радянський солдат і людина із позначкою комсомолу на грудях, ми не зможемо підкорити Радянський Союз. Треба міняти методи боротьби проти червоних, а для цього необхідно вкласти у психологію радянського громадянина нашу пропаганду, тобто міняти їхню психологію, починаючи з колискового віку. Насамперед необхідно прибрати з екрана радянське кіно, зі сцени – театр, вдарити по шкільним і вишівським установам, створити паніку в органах державної влади, починаючи із Кремля, із таким розрахунком, щоб керівники владних структур більше сварилися між собою. Ворожнеча між націями в СРСР розвалить його, як картковий будинок. Після чого ми вдаримо по економіці".
Що відразу впадає в очі, так це вкрай неоковирна українська мова цитати із "Плану Даллеса". Ясна річ, маємо або машинний переклад, або авторський, але безграмотний – із російської. Саме з російської, бо оригінал "Плану Даллеса" виконаний російською, а цей "План" Аллен Даллес ніколи не виголошував. Причому досить наведеного фрагменту, щоб установити час написання "Плану" та коло його ймовірних авторів. Скажімо, слово "дисидент" у сенсі політичного інакодумства, участі в Русі опору червоному тоталітаризмові почали вживати лише в 1960-х.
Далі: принциповий противник комунізму Даллес у "Плані" ні слова чогось не говорить про комунізм і його загрозу тоталітарної ідеології. А чи міг американський дипломат і розвідник вважати рабів Сталіна "найнепокірнішим на землі народом"? Міг він через кому ставити "духовні корені більшовизму" й "основи народної моральності"? Такий текст міг створити лише неосталініст. В остаточному ж вигляді "План" радше за все міг народитися в середовищі виплеканої очільником КҐБ Юрієм Андроповим в 1970–1980-ті "партії руситів", тобто російських націонал-соціалістів.
Читайте також: Органам саме час узятися ща телеканал Коломойського – блогер
Не випадково вперше про нього заговорив митрополит Санкт-Петербурзький і Ладозький Йоан (Сничов), діяч вельми реакційних поглядів, у не менш реакційній газеті "Советская Россия" 20 лютого 1993-го, а того ж року його опублікував московський чорносотенний журнал "Молодая гвардия", редагований знаним "руситом" Анатолієм Івановим – тим самим, у романі якого "Вечный зов" 1981-го фігурували моменти, зіставні із "Планом". Коло замкнулося…
Інакше кажучи, текст "Плану" видається маячнею божевільного для кожного, хто хоч трохи знайомий зі стилістикою виступів політиків США й американськими офіційними документами, але є цілком логічним для російського нациста, нехай і з погонами "компетентних органів". Я вже не кажу про те, що в 1945 році ЦРУ ще не було створене, а Даллес тоді ще не очолював американське розвідувальне відомство (це сталося в 1953-му) і взагалі не був генералом, як безапеляційно стверджував митрополит. Це в СРСР таку структуру очолював би генерал, а в демократичних державах кваліфікація розвідника визначається не великими зірочками на погонах.
А ще якби "План Даллеса" реально існував, він би неодмінно став знайомим радянським спецслужбам іще по війні. Бо ж надто багато агентів СРСР тоді працювало у США. Секрети атомної бомби вкрали, таємниці розробки водневої – теж (в останньому випадку вчені в Союзі одразу вирахували помилку американських розробників і пішли іншим, успішнішим шляхом). А якби став відомий такого штибу документ Кремлю та Луб’янці – обов’язково був би опублікований чи принаймні використаний у нищенні всього живого, а його сліди та посилання на нього збереглися б в офіційних документах. Але ні! Та й навіщо – радянське керівництво впоралося з деструкцією "нашої соціалістичної імперії", як звав її Горбачов, без усілякого "Плану Даллеса".
Але хтось вважає українських студентів нездатними зрозуміти ці прості речі.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
