Чинний уряд готовий грати з правилами та не має наміру зупинятися перед порушенням Конституції, переступаючи через базові права людини та нехтуючи почуттями громадян (один з прикладів, наведений у цій статті, навряд чи лишить когось байдужим).
Кріпосні заробітчани
Про неформальну заборону на виїзд трудових мігрантів за кордон Україна дізналася випадково – з інтерв’ю одного з речників фінського уряду. Згодом її підтвердив посол Естонії Каймо Кууск, який розповів, що українська влада спочатку дозволила, а потім відкликала свою згоду на організацію чартерних рейсів для українських сезонних працівників.
"Фінляндія хотіла ввезти сезонних працівників, загалом 14 тис. осіб. Були тривалі переговори, і врешті Фінляндії вдалося вмовити Україну. Однак після доправлення перших 200 осіб до Гельсінкі уряд України припинив подальші чартерні рейси", – розповів посол.
Ця інформація викликала масове обурення – адже в Україні немає заборони на виїзд з країни. Уряд не має підстав обмежувати заробітчан. Ба більше, ст. 33 Конституція гарантує громадянам право виїзду за кордон.
В уряді пояснили свої дії піклуванням про безпеку та здоров'я громадян.
"В умовах поширення пандемії будь-яка подорож, особливо літаком – це наражання на небезпеку… Нелогічним виглядає організовувати масові чартери на вивезення українців до країн, де теж продовжується пандемія", – заявив міністр закордонних справ Дмитро Кулеба.
Але є підстави ставити під сумнів це пояснення.
Адже зовсім нещодавно голова уряду Денис Шмигаль наводив принципово інші аргументи.
Він визнавав, що спробує залишити в Україні тих заробітчан, які повернулися додому із початком пандемії. "Ми цих людей ідентифікуємо як надзвичайно кваліфіковану, навчену в Європі робочу силу… Це люди, які були б, напевно, дуже корисними для розвитку економіки всередині держави. Тому, очевидно, треба їх зберегти", – заявив очільник уряду в інтерв’ю РБК-Україна.
Тож виникає питання, на яке ми поки що не маємо підтвердженої відповіді: чи не є заборона рейсів для заробітчан спробою виконати цю обіцянку, використовуючи не економічні інструменти (яких уряд просто не має), а винятково силові?
А от у чому можна бути абсолютно впевненим – то це в тому, що "неформальна" урядова заборона дорого коштуватиме українській економіці. Так, за даними Світового банку, минулого року українські працівники перевели в Україну рекордні $15,8 млрд – це 10,5% ВВП України. Ці кошти були одним із ключових факторів минулорічної стабільності гривні.
Читайте також: Уряд заборонив українцям виїжджати на заробітки за кордон
Втім, ані ці аргументи, ані скандал, що здійнявся після появи інформації про заборону на рейси із заробітчанами, не переконали уряд. У вівторок ввечері в КМУ підтвердили, що заборона лишається чинною, лише припустили можливість надання "точкових" дозволів для тих рейсів, які уряд визнаватиме безпечними. У ручному режимі.
Події середи підтвердили, що це – не пуста погроза. Чартерний рейс Київ-Лондон для перевезення групи заробітчан, які мали легальні довгострокові трудові контракти, був скасований безпосередньо перед відправленням – Державіаслужба не дала на нього дозвіл.
"Забороняю, бо можу"
Те, що відбувається із заробітчанами – не єдина проблема. Практично всім рішенням чинного уряду, що стосуються обмежень на кордонах, бракує підстав та логіки. А аргументи, що наводяться на їхній захист, після перевірки виявляються хибними.
І лишається тільки здогадуватися, що є причиною цього. Чи йдеться про системні помилки, одна за одною, із неочікуваним для уряду результатом? Чи про "системну брехню" – тобто що урядова політика є прорахованою і продуманою, але публічні заяви, які її пояснюють, є наперед неправдивими.
Подекуди є враження, що йдеться про останній варіант.
Скасування чартерів є наочною ілюстрацією цього.
В уряді наголошують, що піклуються лише про здоров’я людей – але забороняють виліт мігрантів незалежно від того, чи мають вони страхування, якою є тривалість контракту тощо.
Складно повірити, що Кулеба або Шмигаль не відчувають, що тут просто відсутня логіка!
Та відійдемо від чартерів із заробітчанами.
Хай яким є мотив уряду щодо заборони чартерів, але це рішення є цілком у фарватері урядової політики: заборонити все, на що стає сил.
Чи була логіка (в тому числі протиепідемічна) у закритті пішохідних пунктів перетину кордону? Адже це лише змусило людей товктися у чергах, а потім – у автобусах-"човниках", та ще й платити чималі кошти чорним налом за "перетворення з пішохода на пасажира".
Чи багато було логіки у скасуванні регулярних рейсів з 17 березня, із наступною героїчною евакуацією тих, хто застряг за кордоном?
Чи була логіка у тому, щоби зупиняти навіть евакуаційні авіарейси, за які люди платили особисті гроші (в тому числі з епідемічно чистих держав!) на підставі того, що пасажири кількох рейсів порушили умови самоізоляції – але при цьому не здійснювати жодного контролю щодо тих, хто повертався автомобілем та пішки, у тому числі з країн, де є потужні спалахи епідемії?
І тому є всі підстави припускати, що уряд – якщо його не зупинити – продовжуватиме цю практику.
Так, у вже процитованому інтерв’ю РБК-Україна Денис Шмигаль говорив, що одним із компенсаторів втрачених валютних надходжень від заробітчан має стати економія на відпустках: "за нашими підрахунками, до 5 мільярдів доларів не виїде з України в Туреччину, Єгипет і так далі під час літнього туристичного сезону".
Звісно, туристичний потік у епоху коронавірусу неуникно зменшиться сам собою. Але на тлі нинішніх новин постає питання: чи не захоче уряд додатково знизити його, запровадивши нові штучні заборони на виїзд українців чи то на відновлення авіарейсів?
Читайте також: Платний кордон: як заробляють на українцях, що повертаються додому
І тут варто наголосити на ще одній неправді, яка системно лунає від урядовців: мовляв, усі країни припинили авіасполучення. Це не так: переважна більшість аеропортів продовжує працювати, хоч кількість рейсів і знизилася багаторазово. Але у травні та червні навіть лоукостери планують відновити свої перельоти Європою.
Чи дозволить Україна зробити те саме? Чи уряд Шмигаля, як і цього тижня, обере шлях авторитарних заборон?
Коли люди не мають значення
Згадка про авторитаризм – не порожні слова. Річ у тім, що право на вільне пересування – одне з базових, і обмежувати його держава може, лише маючи достатні підстави.
Право громадянина виїхати з власної держави гарантоване Конституцією (ст. 33) та Європейською конвенцією з прав людини (протокол 4). Обидва документи кажуть, що обмежити виїзд громадян можна лише законом, і це стало проблемою для уряду Шмигаля.
До речі, Кабмін намагався "пробити" для себе таке право та подав присвячений цьому урядовий законопроєкт – але парламент поки не зважився надати урядові такі важелі.
А за відсутності цього закону заборона на рейси із заробітчанами є грубим порушенням. Звісно, якщо ми ще вважаємо себе європейською державою, для якої дотримання прав людини – не порожній звук. Дмитро Кулеба, який до 2019 року був послом України при Раді Європи, не може цього не знати.
В уряді мають відповідь на ці звинувачення і кажуть, що заборони для трудових мігрантів немає (хоч це і суперечить численним заявам урядовців та повідомленням на сайті КМУ). Натомість для зупинки авіарейсів в уряді "грають з правилами" та просто не дають дозвіл на здійснення рейсу, якщо дізнаються, що він зафрахтований для перевезення заробітчан.
І байдуже, що це мало пов’язане з практикою правової держави та дещо нагадує лайт-версію "виїзних віз", про які пам’ятають ті, хто застав СРСР.
І, на жаль, це не єдина деталь, яка змушує проводити таку аналогію. Доводиться констатувати, що у часи коронавірусу гідність та права людини – це останнє, про що замислюється уряд.
Деякі історії вражають цинізмом у ставленні України до своїх громадян.
Відомо про випадок, що стався минулого тижня в одній з COVID-ризикових країн, де перебувала на лікуванні онкохвора українка зі своїм чоловіком (епідемія застала їх вже на місці).
Врятувати її життя лікарям, на жаль, так і не вдалося, але рідна держава вирішила додати випробувань чоловікові померлої. Минулого тижня труну з тілом дружини літак забрав до України, а йому самому – навіть попри прохання посольства та МЗС – так і не дозволили повернутися цим рейсом. В Києві відповіли, що заборона – це заборона, і супровід померлої – не привід для винятку.
Згодом він знайшов можливість повернутися без використання авіарейсів (і, сподіваємося, встиг попрощатися з дружиною до похорону). Але ця історія, від якої волосся стає дибки, залишає питання: а чи є хоч мінімальна складова гуманізму в політиці чинного уряду щодо закриття кордонів?
І, хоча ці речі не порівнювані, та інші рішення уряду коронавірусної епохи (включно із "прихованою забороною" виїзду для заробітчан, яких таким чином намагаються залишити в Україні) підштовхує до негативної відповіді.
І для багатьох із них саме це і є тим, з чого складається власна держава.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
